Справа № 541/3231/24 Номер провадження 22-ц/814/2574/25Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л. Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
02 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Шатілової Л.Г., повний текст судового рішення складено - дати не вказано по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Просло стягнути відповідача заборгованість за кредитним договором № 2007017010 від 02.12.2013 року у розмірі 31892,99 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в межах 3-х річного терміну з 03.04.2017 року по 02.12.2018 року складає 24973,47 грн., з яких основна сума кредиту (тіло) 21834,71 грн та проценти за користування кредитом 3138,76 грн (відповідно до Графіку платежів), а також урахування індексу інфляції та 3% ручних у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 по 23.02.2022 року у розмірі 6916,52 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що 02.12.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2007017010, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. із нарахуванням процентів у розмірі 15,00% річних, з яких 50 000,00 грн. надано на споживчі цілі.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 13.06.2016 року виникла заборгованість у розмірі 59 933,49 грн., з яких 40 722,54 грн. загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за кредитом (тіло) згідно умов договору; 19210,95 грн. загальна сума заборгованості за основною заборгованістю за нарахованими доходами (%) згідно умов договору.
13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір факторингу № 13/06/16, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права грошової вимоги за Кредитним договором.
У свою чергу, 29.01.2019 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відступило право вимоги до Боржників ТОВ «ФК «Прайм Альянс» відповідно до Договору факторингу № 29/01/19-2, в тому числі за Договором № 2007017010 від 02.12.2013 року.
Вказувало, що з 29.01.2019 по теперішній час на рахунки ТОВ «ФК «Прайм Альянс», на рахунок погашення заборгованості за кредитним договором коштів не надходило.
Просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 31892,99 грн., як складається з заборгованості за кредитом в межах 3-х річного терміну з 03.04.2017 року по 02.12.2018 року 24973,47 грн., з яких основна сума кредиту (тіло) 21834,71 грн. та проценти за користування кредитом - 3138,76 грн ( відповідно до графіку платежів, а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 року по 23.02.2022 року у розмірі 6916,52 грн. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» заборгованість за кредитним договором №2007017010 від 02.12.2013 року, що становить 31892 (тридцять одну тисячу вісімсот дев'яносто дві) гривні 99 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом в межах 3-х річного терміну з 03.04.2017 року по 02.12.2018 року 24973,47 грн., з яких основна сума кредиту (тіло) -21834,71 грн. та проценти за користування кредитом 3138,76 грн. (відповідно до Графіку платежів), а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 по 23.02.2022 у розмірі 6916,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в Миргородському міськрайонному суді Полтавської області в розмірі 7 000,00 грн. та судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в Полтавському апеляційному суді в розмірі 4 000,00 грн., а також витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн.
В обґрунтування скарги зазначає, що позивачем до позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості, згідно якого, позивачем останній платіж за Кредитним договором було здійснено 28.01.2016 року. Крім цього, в матеріалах справи є Виписка за кредитним договором, з якої вбачається, що позичальник вносив платежі за кредитом протягом 2014- 2016 років, дата останнього платежу - 28.01.2016 року. Таким чином, оскільки за кредитним договором визначено щомісячні платежі погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, у даному випадку - після 28.01.2016 року.
Отже, строк позовної даності розпочався 28.01.2016 року та закінчився 28.01.2019 року. Відповідно до норм ст. ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовну давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Посилання позивача на поновлення строків позовної давності у зв'язку з введенням на території України карантину у зв'язку з коронавірусним захворюванням є безпідставним, у зв'язку з наступним: Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який продовжено до 30 квітня 2023 року. Згідно з перехідними положеннями ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк позовної давності за вказаним Кредитним договором закінчився 28.01.2019 року, карантин у зв'язку з захворюванням COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було введено на території України - 12.03.2020 року, тобто ствердження позивача про поновлення строків у зв'язку з карантином на території України є безпідставним, оскільки введення карантину відбулось після 28.01.2019 року - спливу трьох-річного строку з моменту внесення позичальником останнього платежу за кредитним договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося з позовною заявою про стягнення заборгованості з пропуском строків позовної давності, що є підставною для відмови у задоволенні позову. Таким чином, суд першої інстанції не надав належної оцінки спливу строку позовної давності, яка є підставною для відмови у задоволенні позовних вимог.
09.06.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» Крисевич В.П. надала Полтавському апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. залишити без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 залишити без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2007017010, у відповідності до якого, останній отримав кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 15,00% річних. З яких 50000,00 грн надано на споживчі цілі, що підтверджується заявою на видачі готівки №6 від 02.12.2013 року. Строк договору 60 місяців з 02.12.2013 по 02.12.2018р. (а.с.8-12).
Відповідно до п.1.4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму отриманих кредитів та виконати всі інші зобов'язання встановлені кредитним договором не пізніше 02 грудня 2018 року.
Зобов'язання які виникли на підставі кредитного договору відповідачем не виконувалися. У зв'язку з чим станом на 13 червня 2016 року за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 59933,49 грн, яка складається: з загальної суми заборгованості за основною заборгованістю за кредитом (тіло) згідно умов договору 40722,54 грн.; загальної суми заборгованості за основною заборгованістю за нарахованими доходами (%) згідно умов договору 19210,95 грн. (а.с.13).
13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №13/06/16 відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором № 2007017010 від 02.12.2013 року (а.с.39-44).
29 січня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» укладено Договір факторингу № 29/01/19-2 року, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором № 2007017010 від 02.12.2013 року (а.с.45-51).
Згідно наданих позивачем розрахунків сума боргу за кредитним договором становить 31892,99 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в межах 3-х річного терміну з 03.04.2017 року по 02.12.2018 року та складає 24973,47 грн., з яких основна сума кредиту (тіло) 21834,71 грн проценти за користування кредитом 3138,76 грн ( відповідно до Графіку платежів), а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 по 23.02.2022 року у розмірі 6916,52 грн. (а.с. 14-38,52).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що для заявлених позивачем вимог за період з 03.04.2017 по 02.12.2018 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс180)).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Пред'являючи позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачем було визначено період за який стягується заборгованість, а саме з 03.04.2017 по 02.12.2018.
З матеріалів справи вбачається, що кредитним договором визначено порядок погашення заборгованості, а кінцевий строк дії виданого кредиту визначено п.1.4.1 - 02 грудня 2018 року.
Якщо договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2» (зі змінами) на території України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року встановлений карантин, якою продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
У той же час, у відповідності до пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Строк, визначений ст. 257 ЦК України, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звернення позивача з вимогою до відповідача, про стягнення заборгованості за кредитом за період з 03.04.2017 по 02.12.2018 повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що строки загальної позовної давності за вказаний період не спливли оскільки вищевказаними Законами України було внесено зміни до ЦК України щодо продовження строків позовної давності.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу
Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносяться витрати на професійну правничу допомогу, за правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були понесені фактично, а їхній розмір є обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9084 грн, проте суд першої інстанції правильно вказав, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, тому витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9084 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача повинен становити 5000,00 грн, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, отже рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в тому числі і витрат понесених відповідачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича, залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль