Справа № 125/1375/25
Провадження № 1-кп/127/807/25
09.10.2025м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.04.2025 року за № 12025025140000089, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , уродженця села Голосків, Летичівський район, Хмельницька область, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого середню спеціальну освіту, неодруженого, військовослужбовця, учасника бойових дій, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, -
Молодший сержант ОСОБА_5 , проходячи службу на посаді стрільця-снайпера 1 механізованого відділення - бойова машина 3 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 3, 27 Конституції України вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 06.04.2025, в ранкову пору доби, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , з попередньо викраденими у ОСОБА_7 двома банківськими картками емітованими АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , приїхав з с-ща Бар до м. Бар Жмеринського району з метою вчинення крадіжки грошових коштів з карток.
Реалізовуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , 06.04.2025, близько 10:00 години, перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за адресою: м. Бар Жмеринського району Вінницької області, вул. Святого Миколая, 5, маючи при собі пін-коди від карток (пін-коди знаходились записані па папірцю у викраденому раніше гаманці), переслідуючи мету таємного заволодіння чужим майном, діючи умисно, таємно, під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів, вчинив крадіжку грошових коштів з банківської картки емітованої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 в сумі 20000 гривень та банківської картки емітованої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_4 в сумі 1800 гривень.
В подальшому, ОСОБА_5 , з викраденими грошовими коштами залишив місце вчинення злочину та розпорядився ними на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 21800 гривні.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Крім того, 05.04.2025, близько 17:00 години, у ОСОБА_5 , який перебував на веранді будинку за адресою: АДРЕСА_2 , користувачем якого є ОСОБА_7 , виник умисел на вчинення крадіжки особистих речей останнього.
Реалізовуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , 05.04.2025, близько 17:00 години, перебуваючи в приміщенні веранди будинку за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи мету таємного заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, в той момент, коли ОСОБА_7 відійшов з веранди по своїм справам до іншої кімнати, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, вчинив крадіжку мобільного телефону ТМ «ОРРО», моделі «ОРРО А53», 4/64 GB, вартість якого складає 2951,00 грн та гаманця чоловічого ГМ «Horton» чорного кольору, вартість якого складає 353,13 грн, які лежали на столі веранди вказаного вище будинку.
В подальшому, ОСОБА_5 з викраденим майном залишив місце вчинення злочину та розпорядився ним на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 3304,13 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Окрім того, 05.04.2025, близько 17:00 години, у ОСОБА_5 , який перебував всередині веранди будинку за адресою: АДРЕСА_2 , користувачем якого є ОСОБА_7 , виник умисел на крадіжку двох банківських карток емітованих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , держателем та фактичним володільцем яких є ОСОБА_7 , які лежали па столі веранди за вказаною вище адресою.
Реалізуючи свій умисел, переслідуючи корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою подальшого використання у корисливих цілях, ОСОБА_5 , діючи таємно, вчинив крадіжку двох банківських карток емітованих АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , які відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 є офіційним документом та містять обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК України, а саме викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в інкримінованих йому діяннях визнав в повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визначити допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що його характеризують, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
По суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_5 надав суду покази аналогічні обставинам викладеним в обвинувальному акті. Пояснивши суду, що на початку квітня поїхав до знайомої у Бар. Разом із знайомою вирішили навідатись у гості до ОСОБА_7 , що проживав у с. Мирне Жмеринського району Вінницької області. Спочатку спілкувались, потім вкрав телефон, гаманець та дві карточки, паролі були поруч. В подальшому, у банкоматі в м. Бар зняв кошти - 20 000 грн з однієї картки, 1800 грн з іншої, кошти, які зняв - витратив.
Потерпілий ОСОБА_7 , у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_5 у відсутність потерпілого.
Заслухавши показання обвинуваченого, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує:
- за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, тобто викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів;
- за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_5 покарання суд керується вимогами статей 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно вимоги про судимість вбачається, що ОСОБА_5 , в силу статті 89 КК України, раніше не судимий.
Згідно довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Меджибізької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час проживання на території села нарікань та скарг зі сторони жителів до старостату не надходило. Випадків негативної поведінки, порушення громадського порядку ОСОБА_5 не було. Меджибізькою селищною радою до адміністративної відповідальності не притягувався.
Згідно відповіді із КНП «Летичівська багатопрофільна лікарня» від 14.04.2025 року, громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в нарколога та психіатра не перебуває.
Згідно службової характеристики від 25.02.2025 року, молодший сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді старшого оператора 1 станкового гранатомета протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_5 , зарекомендував себе в основному з негативної сторони, як не дуже ініціативний та безвідповідальний військовослужбовець. У спілкуванні з військовослужбовцями нейтральний, не схильний до створення конфліктних ситуацій, має низький рівень відповідальності. У стройовому та фізичному відношенні розвинений добре. Стан здоров'я задовільний.
Згідно медичної характеристики на військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 з 04.01.2025 по 15.02.2025 за медичною допомогою не звертався.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 : раніше не судимий; на обліку в нарколога та психіатра не перебуває; за місцем служби характеризується незадовільно; за місцем проживання скарг зі сторони жителів до старостату не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався; вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав в чому щиро розкаявся.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до положень частини 1 статті 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що впливають на його покарання.
З урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості кримінального правопорушення, наявності обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває; за місцем служби характеризується незадовільно; за місцем проживання скарг зі сторони жителів до старостату не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався; вину у вчинені кримінальних правопорушень визнав в чому щиро розкаявся, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України та покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом невідповідним для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України, у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Суд враховує: тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, а саме те, що, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, військовослужбовець, раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває; позитивно характеризується за місцем проживання, що у своїй сукупності, є підставою для прийняття судом рішення про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із застосуванням положень п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_5 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновок експерта № 838/25-21 від 17.04.2025 року, вартістю 2544,48 гривні.
Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67, 70, 71, 75, 76, 185, 357 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
Призначити ОСОБА_5 покарання:
- за ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України у виді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 02 червня 2025 року по 08 жовтня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 09.10.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в сумі 2544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Арешт, накладений ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 10.04.2025 року у справі № 125/668/25- скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- грошові кошти у сумі 3000 гривень, купюрами номіналом по 200 гривень з номерами: ВИ 4555261, ЗА 1030956, ДБ 5755057, ГЗ 7474837, ГД 2975973, ГЕ 1775062, БП 0744389, ГГ 7895643, ЄБ 5668779, ЕЗ8614833, ДВ 1441427, ЄЗ 4718639, ЗА 3238207, БП 0493753, ЕД 0518160, які поміщено до спеціального пакету Національна поліція України ICR0153972, та передано на відповідальне зберігання до відділення № 220/01 АБ «Укргазбанк» - повернути власнику ОСОБА_7 ;
- гаманець чорного кольору з маркувальним написом «Horton»; дві банківські картки АТ КБ «Приватбанк» з номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; мобільний телефон марки «ОРРО А53 4/64GB» синього кольору з IMEI 1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 з сім-карткою з номером НОМЕР_8 , які поміщено до спеціального пакету Національна поліція України WAR1965104 - повернути власнику ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: