Справа № 723/3773/25
Провадження № 3/723/4912/25
18 вересня 2025 року м. Сторожинець
Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Посохов І.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4, 124 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Сторожинецького районного суду Чернівецької області з Відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області надійшли протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 433715 та серії ЕПР1 № 433748 від 25.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП ОСОБА_1 .
Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28.08.2025 справу про адміністративне правопорушення № 723/3779/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення № 723/3773/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об'єднано в одне провадження.
Так, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433715 від 25.08.2025 складений за те, що ОСОБА_1 25 серпня 2025 року об 11:00 год. в м. Сторожинець по вул. Федьковича, буд. 3, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 210700-20, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив наїзд на транспортний засіб ВАЗ 21101, що стояв гр. ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками, травмовані відсутні, чим порушив п. 13.1, п. 2.3 «б» ПДР України.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433748 від 25.08.2025 складений за те, що ОСОБА_1 25 серпня 2025 року об 11:00 год. в м. Сторожинець по вул. Федьковича, буд. 3, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 210700-20, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на припаркований транспортний засіб ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_3 , після чого залишив місце ДТП, до якої причетний, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав, суду пояснив, що він не вчиняв ДТП, його машина не пошкоджена і він взагалі не знає, чому саме на нього поліцейські склали протоколи.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діяннях винної особи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їхсукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
З диспозиції ст. 124 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
З диспозиції ст. 122-4 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягують до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Так, з матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП є: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433715 від 25.08.2025; протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433748 від 25.08.2025; схема місця ДТП від 25.08.2025; протокол прийняття заяви від ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.08.2025; письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.08.2025; письмові пояснення ОСОБА_3 від 25.08.2025.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 433715 від 25.08.2025, ОСОБА_1 25 серпня 2025 року об 11:00 год. в м. Сторожинець по вул. Федьковича, буд. 3, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 210700-20, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив наїзд на транспортний засіб ВАЗ 21101, що стояв гр. ОСОБА_3 , тобто вчинив ДТП.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, складеному стосовно ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок відшукання доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покладений на орган (посадову особу), яка складає протокол, тобто у цьому випадку на посадових осіб Відділення поліції № 1 (м. Сторожинець) Чернівецького РУП ГУНП в Чернівецькій області.
Як було зазначено вище, доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, є: схема місця ДТП від 25.08.2025, на якій відсутнє схематичне зображення транспортного засобу ОСОБА_1 , під час кермування яким він вчинив ДТП, його розташування на момент виникнення ДТП, а лише наведено схематичне зображення транспортного засобу ОСОБА_4 із зазначенням переліку видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП;протокол прийняття заяви від ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.08.2025, у якій він повідомив про пошкодження його транспортного засобу і попросив притягнути винну особу до відповідальності, не зазначаючи при цьому, що підозрює у вчиненні ДТП ОСОБА_1 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 25.08.2025, у яких він відмовився надавати будь-які пояснення на підставі ст. 63 Конституції України; письмові пояснення ОСОБА_3 від 25.08.2025, у яких він повідомив про пошкодження його транспортного засобу і попросив вжити заходів щодо встановлення водія, який міг вчинити ДТП та притягнути його до відповідальності, знову ж таки не зазначаючи при цьому, що підозрює у вчиненні ДТП ОСОБА_1 .
Отже, жоден досліджений в судовому засіданні доказ не доводить винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто жоден наданий доказ не містить будь-яких фактичних даних, на основі яких судом могла бути встановлена наявність адміністративного правопорушення в діяннях ОСОБА_1 . При цьому сама особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні свою причетність до ДТП заперечувала.
Наведені вище обставини, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Отже, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП може бути залишення особою місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна, тобто вчинення цього правопорушення не може існувати самостійно без наявності дорожньо-транспортної пригоди, а є похідним від нього і можливе лише за умови, що особа причетна до вчинення ДТП.
Як зазначено вище, судом не встановлено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, через відсутність доказів та недоведеність його причетності до цієї ДТП, а відповідно він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за похідне правопорушення - залишення особою місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ретельно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дані про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Керуючись ст. 9, 23, 24, 33, 122-4, 124, 221, 251, 252, 277, 280, 283, 284, 308 КУпАП, суд
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, закрити за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.
Суддя Іван ПОСОХОВ