Справа № 146/1496/25
"08" жовтня 2025 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого - судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
заявник: ОСОБА_1
заінтересована особа: ОСОБА_2
вимоги заявника: про видачу обмежувального припису
представник заявника: адвокат Самар В.О.
Виклад позиції заявника та заінтересованої особи.
02 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: - заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 (ста) метрів до місця проживання, перебування, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Дану заяву обґрунтовано наступним.
З травня 2024 року по грудень 2024 року заявник та ОСОБА_2 проживали в фактичних шлюбних у матері заявника за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 від спільного проживання народилася донька ОСОБА_3 .
З грудня 2024 року до кінця січня 2025 року сторони переїхали проживати до бабусі ОСОБА_2 в с.Гнатків Тульчинського району Вінницької області.
На початку лютого 2025 року ОСОБА_1 внаслідок систематичних знущань психологічного та фізичного характеру, погроз життю з боку ОСОБА_2 змушена була повернутися жити до своїх батьків.
ОСОБА_2 з тих пір постійно погрожує заявнику, намагається проникнути до будинку де наразі проживає заявник.
Заявник неодноразово звертався до органів поліції з заявами про вчинення відносно неї домашнього насильства.
04 липня 2025 року постановою Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином ОСОБА_1 є особою, що зазнала домашнього насильства.
Щоб забезпечити дієвий та ефективний захист від повторного домашнього насильства заявниця вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 03 жовтня 2025 року відкрито окреме провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 06 жовтня 2025 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 06 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено на 08 жовтня 2025 року.
Доводи учасників процесу.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник, адвокат Самар В.О. заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити за обставин викладених в заяві.
Заявниця пояснила, що 09.06.2025 року близько 09:00 ранку ОСОБА_2 дзвонив до неї на мобільний телефон та просив забрати речі які він купив для дитини. Коли вона вийшла він взяв її за шию та відвів до її кімнати. Він сказав , що в неї є два виходи, або вона збирає речі і вони їдуть разом з дитиною, або він її вб'є. Вона сказала, що нікуди їхати не буде, він її положив на ліжко і почав душити, потім, коли їй стало погано відвів до ванни та вмив водою. Потім в той день в них була лише сварка. 16 червня 2025 року вона поїхала до свого дядька, 17 червня ОСОБА_2 її там знайшов в нетверезому стані та без дозволу зайшов на подвір'я та в хату. 16 липня 2025 року ОСОБА_2 зателефонував до її подруги та розповідав як її душив і казав, що в нього є намір закінчити справу. Тому, боячись за життя, вона виїхала в м.Подільськ. 10 вересня 2025 року він її знайшов і кожного разу як вона виходила з під'їзду він вибігав. Вона змушена була повернутися додому. Також 21 квітня 2025 року, він дзвонив їй в нетверезому стані, погрожував. Весь цей проміжок часу вони неодноразово сварилися.
Представник заявника вказав, що в заявниці та в заінтересованої особи є спільна дитина, однак при винесенні обмежувального припису не визначаються права та обов'язки батьків відносно дітей. Навіть якщо в осіб є спільна дитина це не є фактором, що може впливати на видачу обмежувального припису.
Заінтересована особа - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, вказав, що з заявою не згоден, оскільки це обмежить його право бачитись з їх спільною з ОСОБА_1 дитиною. З обставинами викладеними в заяві згоден та дійсно вчиняв такі дії. До ОСОБА_1 має також ще багато запитань.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Суд, заслухавши заявника, її представника, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , її батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які разом співмешкали.
Згідно постанови Томашпільського районного суду Вінницької області у справі № 146/1053/25 від 04 липня 2025 року гр. ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 09 червня 2025 року біля 09 год. вчинив домашнє насильство, психологічного характеру відносно колишньої співмешканки, гр. ОСОБА_1 , а саме виражався в її адресу нецензурною лійкою, шарпав за одяг, душив та погрожував, чим спричинив шкоду психічному здоров'ю. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340 грн.
Згідно довідки Липівського старостинського округу Томашпільської селищної ради №14-18-09/286 від 10 червня 2025 року ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , за адресою реєстрації батьків ОСОБА_1 .
Згідно довідки ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 14.05.2025 на заяву ОСОБА_4 , повідомлено, що в ході розгляду звернення ОСОБА_5 від 22.04.2025 встановлено, що зазначена подія не містить відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, тому 13.05.2025 прийнято рішення про припинення розгляду. В результаті розгляду з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та наголошено недопущенні протиправної поведінки.
Згідно довідки ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 01.07.2025 на заяву ОСОБА_4 , повідомлено, що в ході розгляду звернення ОСОБА_5 від 09.06.2025 встановлено, що зазначена подія не містить відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, тому 30.06.2025 прийнято рішення про припинення розгляду. В результаті розгляду відносно гр. ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та направлено до Томашпільського РС.
Згідно довідки ВП №2 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 11.08.2025 на заяву ОСОБА_4 , повідомлено, що в ході розгляду звернення ОСОБА_5 від 17.07.2025 встановлено, що зазначена подія не містить відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, тому 11.08.2025 прийнято рішення про припинення розгляду. В результаті розгляду з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду та наголошено недопущенні протиправної поведінки.
Необхідність видачі обмежувального припису ОСОБА_1 обґрунтовує необхідністю захисту від продовження протиправних дій ОСОБА_3 . ОСОБА_3 неодноразово їй погрожував, намагався проникнути до будинку. Крім того, заявниця дуже боїться колишнього співмешканця, знаходиться в пригніченому стані внаслідок його неправомірних дій.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», що визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 5, 6 частини другої статті 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; осіб, які мають спільну дитину (дітей).
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкоду у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будьякий спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не дає можливості побачення ОСОБА_2 з дитиною до суду не надано.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи в сукупності встановлені фактичні обставини справи та надані докази, зважаючи на визнання ОСОБА_2 обставин викладених в заяві, суд вважає, що ОСОБА_2 може повторити домашнє насильство по відношенню до своєї колишньої співмешканки, з якою проживає їх дитина.
При цьому також суд враховує, що у ст. 3 Конституції України сформульовано принцип, за яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно із ст. 27, 28 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Суд вважає, що заявником доведено належними доказами ризики повторного вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а тому необхідно застосувати до ОСОБА_2 спеціальні заходи протидії домашньому насильству. Разом з тим, оскільки із матеріалів заяви видно та в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо, в них відсутнє спільне місце проживання. Таким чином в частині задоволення заяви щодо накладення заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 відсутні підстави. З таких обставин суд вважає за необхідне заяву задовольнити частково та застосувати інші запропоновані заявником спеціальні заходи протидії домашньому насильству.
Застосування таких заходів в повній мірі відповідає інтересам ОСОБА_1 та дитини , яка на даний час проживає із заявником та перебуває на її утриманні.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно ч.3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, ст.350-1- 350-6, 352 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та встановити такі заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього такі обов'язки:
- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань менше 100 (ста) метрів до місця проживання, перебування, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;
- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.
В іншій частині заяви відмовити.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 02 грудня 2021 року органом 0532, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;
заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлено: 08 жовтня 2025 року
Суддя: О. В. Пилипчук