09.10.2025 с-ще Тиврів 145/940/25
2/145/741/2025
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іванця В. Д. ,
за участю секретаря Урсуляк Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні в с-щі Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту належності документа та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області про встановлення факту належності документа та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
Вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті її батько був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , з ним за цією ж адресою ніхто зареєстрований не був.
Вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька, оскільки її мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , брат ОСОБА_5 також помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вона має намір реалізувати свої спадкові права, які виникли після смерті батька, однак не може їх реалізувати в повній мірі через розбіжність в написанні прізвища батька у рішенні № 19 виконавчого комітету Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
Встановлення даного факту їй необхідне для можливості отримання права в порядку спадкування за законом на завершення приватизації земельної ділянки, яка була передана її батьку ОСОБА_3 рішенням № 19 виконавчого комітету Новоміської сільської ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18.06.1997, у приватну власність в розмірі 0,55 га. Проте помилка в написанні прізвища батька у цьому рішенні, в якому він зазначений як " ОСОБА_3 ", а не " ОСОБА_3 " перешкоджає їй у цьому. Чому сталася така помилка в написанні прізвища батька їй невідомо.
Просить встановити факт, що її батькові ОСОБА_3 , належить рішення № 19 виконкому Новоміської сільської ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18.06.1997 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині передачі земельної ділянки в розмірі 0,55 га у приватну власність ОСОБА_3 (так в документі) та визнати за нею право в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нове Місто, Вінницького (колишнього Тиврівського) району Вінницької області на завершення приватизації та отримання на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 0,55 га, що за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана батькові ОСОБА_3 на підставі рішення № 19 виконкому Новоміської сільської ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18.06.1997 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" (з яких 0,25 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і 0,30 га - для ведення особистого селянського господарства).
Ухвалою суду від 09.07.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви.
15.07.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви, шляхом подання уточненої позовної заяву.
Ухвалою суду від 17.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачам визначено строк для подання відзиву.
11.08.2025 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву, у якому остання зазначає, що зазначений позов в частині заявлення його до неї є безпідставним та необґрунтованим, оскільки вона є неналежним відповідачем. Так, вона не подавала до нотаріальної контори заяв щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені обставини можуть бути перевірені шляхом витребування спадкової справи. Орієнтована сума понесених судових витрат 3000,00 грн на правничу допомогу. Просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту належності документа та визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом в частині заявлення його до неї. Розгляд справи просить провести за її відсутності та витребувати у Тиврівській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи № 77/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 11.08.2025 клопотання ОСОБА_2 задоволено, витребувано у Тиврівській державній нотаріальній конторі копію спадкової справи №77/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3
18.08.2025 до суду надійшла копія спадкової справи № 77/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
27.08.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, у якій остання зазначила, що помилково не виключила із числа відповідачів свою племінницю ОСОБА_2 , у зв'язку з цим виникла потреба уточнити позовні вимоги, зокрема в частині визначення осіб, які мають бути залученими до участі у справі як відповідачі, а саме: визначити відповідачем у даній справі - Тиврівську селищну раду Вінницької області, а доньку її покійного брата ОСОБА_5 - ОСОБА_2 виключити із відповідачів у справі. В іншій частині вимог та у викладі змісту фактичних обставин позовної заяви - змін та уточнень немає.
23.09.2025 ухвалою суду прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , задоволено клопотання позивача про виключення з числі співвідповідачів ОСОБА_2 , підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 не з'явились, однак представником позивача подано до суду заяву, в якій вона просила суд розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.
Представник відповідача Тиврівської селищної ради в судове засідання не з'явився, згідно з поданою заявою, просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає та проти задоволення заяви не заперечує.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Оскільки всі учасники в судове засідання не з'явилися, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи їх на предмет належності, допустимості, достовірності, кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку наданих доказів у їх сукупності, приходить до таких висновків.
Щодо встановлення належності документа.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення".
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Факт, що рішення № 19 виконавчого комітету Новоміської сільської Ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18.06.1997 належить ОСОБА_3 , в частині передачі йому у приватну власність земельної ділянки в розмірі 0,55 га, стверджується: архівним витягом з рішення № 19 виконавчого комітету Новоміської сільської Ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 26.02.2025 № 7.01-16/81 (а.с.12), рішенням Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 16.08.2009, яким затверджено рішення виконкому сільської ради від 18.06.1997 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" (а.с.13), свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області 15.11.2019 (а.с.6), свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_2 , виданим повторно 18.04.2019 Тиврівським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (а.с.7), свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , виданим Тиврівським районним бюро ЗАГС Тиврівського району 07.10.1949 (а.с.8) російською мовою, свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НСР №547775, виданим 09.01.2024 державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори (а.с.9), витягом з Державного реєстру речових прав № 361224431 від 09.01.2024 (а.с.10), рішенням 5 сесії 7 скликання від 05.02.2016 Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 44 "Про перейменування назв вулиць та провулків, впорядкування номерів будинків в селах Красне і Нове Місто Тиврівського району Вінницької області" (а.с.11); випискою від 03.03.2025 № 109.4-16/129 з погосподарської книги № 3 Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за 1996-2000 роки (а.с.14), випискою від 10.04.2025 № 10.4-16/187 з погосподарської книги № 4 Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за 2016-2020 роки (а.с.15), довідкою від 04.04.2025 № 10.4-16/307 виданою Тиврівською селищною радою Вінницької області (а.с.16); довідкою від 02.06.2025 №10.04-16/276 виданою Тиврівською селищною радою Вінницької області(а.с.17), постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.06.2025 № 375/02-14 (а.с.18). Ім'я по батькові батька позивача у цих документах є однаковими, його прізвище в них - ОСОБА_7 .
Проаналізувавши та оцінивши докази, суд установив, що позивачка на підтвердження цієї позовної вимоги надала належні, достовірні, допустимі докази, які не викликають сумніву у суду і є достатніми для встановлення юридичного факту.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині, оскільки встановлення цього факту породжує для позивачки юридичні наслідки, від яких залежить її право на спадщину.
Щодо визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за законом.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть (а.с.6).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до якої увійшло право на завершення приватизації земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,55 гектара.
За життя ОСОБА_3 звернувся до Новоміської сільської ради з заявою про передачу йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,55 га, якою він користувався відповідно до Земельного кодексу України та декрету КМУ від 26.12.1992 №15-92 "Про приватизацію земельних ділянок". Рішенням виконавчого комітету Новоміської сільської Ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18.06.1997 № 19 (а.с.12) ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку, для ведення особистого підсобного господарства в обсягах, що рахуються у земельно-кадастровій книзі в межах населеного пункту, площею 0,55 га. Водночас ОСОБА_3 не встиг завершити приватизацію вищевказаної земельної ділянки.
З матеріалів спадкової справи №77/2020 заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.83-112) вбачається, що за життя заповіту складено не було, а після його смерті із заявою про прийняття спадщини від 07.05.2020 звернулась донька ОСОБА_1 (позивач по справі), із заявою про відмову від прийняття спадщини від 18.06.2021 звернувся син ОСОБА_5 .
Факт родинних відносин між позивачем та її батьком підтверджується свідоцтвом про народження останньої (а.с.7), де в графі мати зазначено - ОСОБА_4 , а батько - ОСОБА_3 03.12.1989 позивач уклала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.19), та після укладення шлюбу змінила своє прізвище на " ОСОБА_9 ".
Відповідно до довідки Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 04.07.2025 за № 10.4-16/307 (а.с.16) слідує, що померлий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою більше ніхто зареєстрований не був.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивачка успадкувала після смерті ОСОБА_3 житловий будинок, з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 (а.с.9), що також стверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 361224431 від 09.01.2024 (а.с.10).
Як убачається з довідки Тиврівської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 02.06.2025 за № 10.4-16/276 (а.с.17), присадибна земельна ділянка в розмірі 0,55 га в АДРЕСА_1 , рахується за ОСОБА_3 , 1938 р.н., на підставі запису погосподарської книги № 4, Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, номер об'єкта господарського обліку 0337/1 за 2016-2020 роки. Після смерті ОСОБА_3 зазначеною земельною ділянкою постійно користується його донька ОСОБА_1 .
Із виписки з погосподарської книги № 4 Новоміської сільської ради Тиврівського району Вінницької області за 2016-2020 роки, убачається, що об'єкт господарського обліку №0337/1 відкритий на ОСОБА_3 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , та складається з: 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель; 0,30 га для ведення особистого селянського господарства.
Позивачка, для оформленням спадщини на зазначену земельну ділянку звернулась до нотаріуса, який постановою від 12.06.2025 № 375/02-14 (а.с.18) відмовив у видачі нотаріального акту, мотивувавши це тим, що є розбіжність у написанні прізвища спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про його смерть та у Рішенні №19 виконавчого комітету Новоміської сільської Ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18.06.1997 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", де він зазначений як ОСОБА_10 , а також у вказаному рішенні не зазначено місце знаходження (адреса) земельної ділянки. А тому, викладені обставини стали підставою для звернення до суду.
Суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів. На підставі отриманої першої заяви нотаріус заводить спадкову справу, яка підлягає державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, встановленому КМ України.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно з матеріалами справи вбачається, що позивачка дійсно була дочкою ОСОБА_11 і, будучи спадкоємцем першої черги за законом, прийняла спадщину, вчасно подавши до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, при цьому отримала свідоцтво на право на спадщину на будинок, який розташований на земельній ділянці, яку не встиг приватизувати ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1,4 ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.
Згідно зі ст. 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, із аналізу якого вбачається, що процедура приватизації розпочинається після надання громадянину дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органом державної влади або місцевого самоврядування, який надає відповідні дозволи.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Згідно з п. "г" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідний правовий висновок викладений також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц.
Таким чином, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не оформив на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації.
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, і які не оспорює відповідач, а в сукупності на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Суд встановив, що позивачка є дочкою ОСОБА_3 та спадкоємцем першої черги за законом, яка вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Факт прийняття спадщини позивачем встановлено, а тому оскільки ОСОБА_3 за життя, розпочавши процес приватизації земельної ділянки, не встиг його завершити, до позивача як спадкоємця в порядку спадкування за законом переходить право на завершення процесу приватизації такої земельної ділянки.
Разом з тим, відповідачем визнано позовні вимоги під час судового розгляду, а суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що дана позовна вимога про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за законом, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 81, 116, 118, 121, 125 ЗК України, суд, -
Позов задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , належить рішення № 19 виконкому Новоміської сільської Ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18 червня 1997 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", у частині передачі йому земельної ділянки в розмірі 0,55 га у приватну власність.
Визнати за ОСОБА_1 право, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Нове Місто Тиврівського району Вінницької області, на завершення приватизації на земельну ділянку загальною площею 0,55 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана ОСОБА_3 на підставі рішення № 19 виконкому Новоміської сільської Ради народних депутатів Тиврівського району Вінницької області від 18 червня 1997 року "Про передачу земельних ділянок у приватну власність", з яких: 0,25 га - для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель, 0,30 га - для ведення особистого селянського господарства.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 09 жовтня 2025 року.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення
Повний текст рішення складено 09 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04326201, юридична адреса: вул. Тиверська, буд. 40, с-ще Тиврів Вінницького району Вінницької області.
Суддя Іванець В. Д.