Справа № 369/14804/25
Провадження №2/369/9702/25
18.09.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Шарко Діани Равілівни про забезпечення позову у цивільній справі № 369/14804/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Вищий антикорупційний суд, Національне антикорупційне бюро України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та припинення речових прав щодо них, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області, Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Вищий антикорупційний суд, Національне антикорупційне бюро України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державних реєстрацій земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та припинення речових прав щодо них.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 серпня 2025 року по цивільній справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено дату підготовчого судового засідання.
18 вересня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шарко Д.Р. до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення заборони вчиняти певні дії, а саме:
- заборони проводити будь-які будівельні роботи в межах належної позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0121 площею 0,1503 га;
- заборони проводити будь-які будівельні роботи в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:5035, площею 0,12 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:5034, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:5087, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0174, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_5 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0164, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_6 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0173, площею 0,12 га, яка перебуває у власності ОСОБА_7 ;
- заборони проводити будь-які дії з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:5035, площею 0,12 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:5034, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:5087, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0174, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_5 ; земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0164, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_6 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222484600:02:001:0173, площею 0,12 га, яка перебуває у власності ОСОБА_7 .
Окрім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Шарко Д.Р. просить накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:5035, площею 0,12 га, яка перебуває у власності ОСОБА_2 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:5034, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_3 ,; земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:5087, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_4 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:0174, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_5 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:0164, площею 0,08 га, яка перебуває у власності ОСОБА_6 та земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:0173, площею 0,12 га, яка перебуває у власності ОСОБА_7 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 3222484600:02:001:0121 площею 0,1503 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Київська обл., Бучанський (раніше - Києво-Святошинський) р-н, с. Личанка, масив «Баштан».
Наприкінці 2023 року позивач намагався отримати Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищезгаданої належної йому земельної ділянки, однак з невідомих причин в реєстрі перестали відображатись відомості про неї.
Дана ситуація видалась позивачеві досить дивною і в листопаді 2023 року він вирішив звернутись до землевпорядної організації ТОВ «Мері-інвест». Співробітники даної землевпорядної організації допомогли позивачеві отримати з архіву копію Рішення Личанської сільської ради № 53 від 28 жовтня 2006 року про безкоштовну передачу у його власність вищезгаданої земельної ділянки, а також склали Зведений кадастровий план, з якого чітко вбачається накладання на земельну ділянку позивачів семи інших сусідніх земельних ділянок, належних відповідачам.
Виїхавши на місцезнаходження земельної ділянки для її огляду разом з представниками землевпорядної організації, позивач побачив що на його земельній ділянці було здійснено незаконне будівництво, а саме був залитий фундамент, пошкоджено насадження, перенесено межові знаки і т.д.
Самовільне будівництво було розпочато невідомими особами без відома позивача і без його згоди. Залитий невідомими особами фундамент перешкоджає використанню земельної ділянки за цільовим призначенням - на цьому місці вже не можливо вести селянське господарство.
Такі дії в сукупності з загадковим зникненням відомостей про належну позивачу на праві власності земельну ділянку під кадастровим номером 3222484600:02:001:0121 з публічної кадастрової карти та з відповідного державного реєстру завдають позивачеві значної шкоди і порушують його право власності.
09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення (в порядку ст. 60 КПК України) з приводу вищевикладених обставин.
30 грудня 2024 року відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12024116390000224, правова кваліфікація - ст. 197-1 ч. 1 КК України. Наразі з цього приводу Сектором дізнання відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ведеться досудове розслідування.
Як вже було зазначено вище, зі складеного землевпорядною організацією ТОВ «Меріінвест» Зведеного кадастрового плану (додавався до позовної заяви) чітко вбачається, що на належну позивачеві земельну ділянку з кадастровим номером 3222484600:02:001:0121 накладаються межі 7 суміжних земельних ділянок (6 з яких належать відповідачам по справі і одна перебуває в комунальній власності). Плями накладання є такими, що фактично належна позивачеві земельна ділянка була просто «розрізана на 7 шматків і передана іншим особам».
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності всіх відповідачів на їх земельні ділянки було зареєстровано пізніше, аніж право власності позивача. При цьому всі земельні ділянки відповідачів мають цільове призначення «землі житлової і громадської забудови».
Оскільки на належній позивачу земельній ділянці вже фактично ведуться будівельні роботи невідомими особами і кимось було залито фундамент, позивач має обґрунтовані підстави вважати що в разі продовження будівництва та/або майбутньої реєстрації речових прав на новозбудовані об'єкти нерухомого майна виконання рішення в справі за його позовом може істотно ускладнитись, адже в такому разі виникнуть додаткові перешкоди у користуванні та розпорядженні ділянкою, постане питання про знос відповідних будівель, припинення речових прав на них тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв'язку Суд наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).
У заяві про забезпечення позову позивач посилався на існування ризику подальшого ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Також під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона вчиняти певні дії щодо об'єкта нерухомого майна не перешкода у вільному розпорядженні майном.
Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідачів та збереження нерухомого майна, обґрунтованою може бути визнана лише заборона вчиняти певні дії без позбавлення відповідачів та інших осіб права користування ним.
Арешт майна і заборона вчиняти певні дії є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідачів розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідачів відчужити все його майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду у разі задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову на даний час є передчасною та у її задоволенні слід відмовити.
Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє позивача, в подальшому звернутися з такою заявою до суду.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 152, 153 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Шарко Діани Равілівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ірина КОЗАК