про відкриття касаційного провадження
09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №160/4161/24
адміністративне провадження №К/990/39604/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року
у справі №160/4161/24
за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, що діє в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації
до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною та скасування додаткової угоди, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024 року Центральна окружна прокуратура міста Дніпра, яка діяла в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, звернулася до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної ради та Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, яка полягає у неприведенні до належного стану об'єкту культурної спадщини - пам'ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12 квітня 1996 року взята на державний облік із занесенням до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення ремонтних робіт;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну раду та Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради привести до належного стану об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12 квітня 1996 року взята на державний облік із занесенням до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення ремонтних робіт;
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної ради та Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, яка полягає у неприведенні до належного стану об'єкту культурної спадщини - пам'ятки архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12 квітня 1996 року взята на державний облік із занесенням до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення реставраційних робіт;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну раду та Комунальний заклад культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради привести до належного стану об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення «Художній музей» за адресою: місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 18, що розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації №158-р від 12 квітня 1996 року взята на державний облік із занесенням до переліку пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним номером 75, шляхом здійснення реставраційних робіт.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким провадження у справі закрито.
Повний текст постанови складений 29 серпня 2025 року.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 26 вересня 2025 року, тобто в межах тридцятиденного строку з дня складення повного тексту оскаржуваної постанови, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-III), та порушив положення статей 4, 5, 19, 53, 238, 239 КАС України, а також не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18, від 02 вересня 2021 року у справі №280/3319/20, від 31 травня 2023 року у справі №815/4246/17, від 06 грудня 2023 року у справі №380/4498/20, від 08 травня 2024 року у справі №240/17530/23, від 06 серпня 2024 року у справі №160/17086/23, від 20 січня 2025 року у справі №120/10793/22, від 20 червня 2025 року у справі №420/15162/24.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції допустив порушення статті 19 КАС України та дійшов необґрунтованого висновку про те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Прокурор наполягає, що охоронний договір, укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, є адміністративним договором.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також за зверненням суб'єкта владних повноважень.
Судом не застосовано правовий висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 19 КАС України до правовідносин, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (охоронних договорів), викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18, від 06 грудня 2023 року у справі №380/4498/20.
Також прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 23 Закону №1697-VII та статтю 6 Закону №1805-III, зробивши висновок про відсутність у органів охорони культурної спадщини права на звернення до суду з даним позовом і, відповідно, відсутність у прокурора права на представництво їхніх інтересів.
Суд не врахував правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, та правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 серпня 2024 року у справі №160/17086/23, які підтверджують право прокурора звертатися до суду в інтересах держави в особі органів охорони культурної спадщини місцевого рівня з приводу укладення, розірвання, внесення змін та виконання охоронного договору.
Прокурор вважає, що дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VII, повідомивши позивачів (органи охорони культурної спадщини) про порушення. Оскільки жоден із позивачів самостійно не звернувся до суду, це свідчить про їхню бездіяльність, що є достатньою підставою для підтвердження права прокурора на представництво інтересів держави в межах даних правовідносин.
На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №826/3115/17 та від 04 грудня 2019 року у справі №826/6228/17, у яких сформовано висновок про те, що спір є позовом держави до неї самої. Прокурор стверджує, що ці справи є суттєво відмінними за суб'єктним складом та предметом спору. У даній справі Дніпропетровська обласна рада залучена як власник пам'ятки, а не як суб'єкт владних управлінських функцій у спірних правовідносинах.
Також прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2025 року у справі №420/28679/23. Прокурор зазначає, що правовідносини у цих справах не є подібними, оскільки у справі №420/28679/23 позов був до юридичної особи приватного права, тоді як у справі №160/4161/24, рішення у якій переглядаються, відповідачами є орган місцевого самоврядування (власник) та комунальна установа (користувач).
Водночас позов прокурора обґрунтований порушенням інтересів держави та значним суспільним інтересом у сфері охорони культурної спадщини. Пам'ятка архітектури місцевого значення «Художній музей» перебуває в незадовільному, частково аварійному стані, а укладення додаткової угоди №1 від 08 травня 2024 року безпідставно відтермінувало виконання робіт з ремонту (реставраційного) покрівлі та реставрації фасадів, які мали бути виконані у 2020-2022 роках.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року.
Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою забезпечено право на апеляційний (другий) перегляд рішення суду, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (далі - Закон №1805-III), та перевірки дотримання положень статей 4, 5, 19, 53, 238, 239 КАС України, а також необхідності врахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18, від 02 вересня 2021 року у справі №280/3319/20, від 31 травня 2023 року у справі №815/4246/17, від 06 грудня 2023 року у справі №380/4498/20, від 08 травня 2024 року у справі №240/17530/23, від 06 серпня 2024 року у справі №160/17086/23, від 20 січня 2025 року у справі №120/10793/22, від 20 червня 2025 року у справі №420/15162/24.
Верховний Суд також зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес, а перегляд постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №160/4161/24 за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра, що діє в інтересах держави в особі Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради, Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу культури «Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д.І. Яворницького» Дніпропетровської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання протиправною та скасування додаткової угоди, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/4161/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа