про відкриття касаційного провадження
09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №120/13166/21-а
адміністративне провадження №К/990/39704/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року
у справі №120/13166/21-а
за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2021 року керівник Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради звернувся до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , в якому просив:
- зобов'язати відповідача за власний рахунок здійснити знесення об'єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельних ділянках по АДРЕСА_1 (кадастрові номери: 0510100000:01:010:0367, 0510100000:01:010:0368, 0510100000:01:010:0373, 0510100000:01:010:0269).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 05 березня 2025 року скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, а справу №120/13166/21-а направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року апеляційні скарги керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року - без змін.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, заступник керівника Вінницької обласної прокуратури 24 вересня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням положень статей 5, 26, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI (Закон №3038-VI), статей 20, 38, 39, частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням положень статей 77, 90, 242 КАС України, пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553) та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17 та від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17, від 08 грудня 2021 року у справі №520/3777/18, від 17 січня 2022 року у справі №442/4338/17, від 23 лютого 2023 року у справі №2040/5874/18, від 03 липня 2024 року у справі №925/752/23.
Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що вимога про зобов'язання здійснити знесення самочинно збудованого об'єкта є неефективним та неналежним способом захисту і є крайньою мірою впливу.
Скаржник наголошує, що наявний висновок експерта №СЕ-19/102-21/10011-БТ від 23 вересня 2021 року підтверджує істотні порушення будівельних норм і правил, які неможливо усунути шляхом перебудови. Фактично зведено незавершений чотириповерховий багатоквартирний будинок у зоні індивідуальної садибної забудови, що не відповідає проєктній документації, вимогам будівельних норм та містобудівній документації (плану зонування та Генеральному плану міста Вінниці).
Скаржник зазначає, що будівля є небезпечною для проживання, оскільки не підключена до комунікацій, не може бути прийнята в експлуатацію і зведена без належного контролю уповноважених органів.
На думку скаржника, суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 08 грудня 2021 року у справі №520/3777/18, від 03 липня 2024 року у справі №925/752/23, згідно з якими знесення застосовується тоді, коли усунення порушень шляхом перебудови неможливе або забудовник відмовляється її проводити. За таких обставин знесення є єдиним ефективним способом захисту прав та інтересів.
Відповідач, на думку скаржника, також не виконав приписи про зупинення будівельних робіт та приведення об'єкта до вимог законодавства, за що його неодноразово притягували до адміністративної відповідальності (2019 та 2020 роки).
У скарзі наголошується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо пропорційності втручання та захисту права на житло, дійшовши висновку, що знесення створить «індивідуальний і надмірний тягар». Скаржник вважає цей висновок хибним та необґрунтованим.
Так, скаржник вважає безпідставним посилання суду на рішення ЄСПЛ щодо права на житло (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» заява №30856/03), так як у третіх сторін, тобто пайовиків, право власності на нерухоме майно, на час прийняття рішень судів, не виникло.
Скаржник стверджує, що в даній справі відсутнє непропорційне втручання, оскільки будівництво здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, який достовірно знав, що не має права на будівництво багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку, оминаючи вимоги чинного законодавства.
На думку скаржника, суди неправильно тлумачать принцип пропорційності та ставлять право осіб на житло (яке ще не виникло) вище інтересів держави (державних інститутів) у сфері містобудування. Втручання є виправданим, оскільки спрямоване на задоволення суспільного, публічного інтересу - дотримання законності та безпеки забудови, що є пріоритетом у сфері містобудівної діяльності.
Скаржник також зазначає, що прокурор звернувся до суду (в інтересах держави в особі Департаменту) у зв'язку з пасивною поведінкою Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо нереагування на ухилення ОСОБА_1 від виконання приписів.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади. Крім того, бездіяльність Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради щодо подання позову про знесення вже була визнана протиправною рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі №120/434/21-а, яким Департамент було зобов'язано звернутися до суду з таким позовом.
Скаржник вказує, що суди під час розгляду справи порушили норми процесуального права (статті 242 КАС України), оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема висновок експерта, який підтверджує істотність порушень. Висновок експерта, проведений у кримінальному провадженні, є належним та допустимим доказом в адміністративній справі, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17 та від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17.
У касаційній скарзі заступник керівника Вінницької обласної прокуратури просить Верховний Суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статей 5, 26, 38 Закону №3038-VI, статей 20, 38, 39, частини першої статті 96 ЗК України, статті 376 ЦК України, пункту 9 Порядку №553, перевірки дотримання судами положень статей 77, 90, 242 КАС України, а також перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17, від 08 грудня 2021 року у справі №520/3777/18, від 17 січня 2022 року у справі №442/4338/17, від 23 лютого 2023 року у справі №2040/5874/18 та від 03 липня 2024 року у справі №925/752/23.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (далі - ЄСІКС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність електронного кабінету в інших учасників справи, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою процесуальної економії, Суд рекомендує ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_48 , ОСОБА_25 , ОСОБА_3 , ОСОБА_49 , ОСОБА_29 , ОСОБА_8 , ОСОБА_50 , ОСОБА_7 , ОСОБА_51 , ОСОБА_24 , ОСОБА_52 , ОСОБА_15 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_27 , ОСОБА_55 , ОСОБА_26 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_58 зареєструватися у системі ЄСІКС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІКС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі №120/13166/21-а за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
2. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду адміністративну справу №120/13166/21-а.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа