09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №580/9028/24
адміністративне провадження №К/990/15011/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою адвоката Голоденка Володимира Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Мєзєнцева Є.І., суддів Епель О.В., Файдюка В.В.,
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У вересні 2024 року адвокат Голоденко Володимир Васильович (далі - Голоденко В.В.) подав в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Черкаського окружного адміністративного суду позов до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 15 листопада 2024 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 14 січня 2025 року адвокат Голоденко В.В. подав в інтересах ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
4. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року залишив без руху та надав скаржнику 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для його поновлення.
5. 21 лютого 2025 року адвокат Голоденко В.В. подав в інтересах ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовив. Відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Адвокат Голоденко В.В. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та направити справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, такою, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 . Оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом як з порушенням норм процесуального права, так і норм матеріального права, оскільки апеляційний суд, незважаючи на наявність об'єктивних обставин, що завадили своєчасно оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, безпідставно відмовив стороні захисту в поновленні відповідного строку. Адвокат Голоденко В.В. указує, що після повернення з лікарні, маючи критичний стан здоров'я, він фізично не міг одразу приступити до виконання своїх обов'язків, подав апеляційну скаргу перебуваючи на реабілітації, як тільки стан здоров'я покращився. Довідку про реабілітаційний період з 19 грудня 2024 року по 28 лютого 2025 року, видану Комунальним некомерційним підприємством «Бориспільський центр первинної медико-санітарної допомоги», зміг отримати тільки 21 березня 2025 року. Тож адвокат хворів до закінчення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не мав фізичної можливості подати апеляційну скаргу у визначений законом строк. Також адвокат Голоденко В.В. зазначає, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції у справі, яка стосується додаткової винагороди (бойових виплат), що позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, а тому він просить захистити законні права та інтереси ОСОБА_1 шляхом розгляду апеляційної скарги на незаконне рішення суду першої інстанції.
IІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 14 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Від НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 08 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 09 жовтня 2025 року.
ІV. Джерела права й акти їхнього застосування
12. Приписами частини першої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
13. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
14. Згідно із частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
15. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
16. Приписами абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України установлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
17. Згідно із частиною першою статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина четверта статті 59 КАС України).
18. За правилами абзацу першого частини сьомої статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
19. Питання щодо вручення судового рішення урегульовано статтею 251 КАС України, у частині п'ятій якої установлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
20. Частиною одинадцятою статті 251 КАС України унормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
21. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).
22. Приписами частини сьомої статті 251 КАС України визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
V. Позиція Верховного Суду
23. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №580/9028/24 стало оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
24. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
25. Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов'язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
26. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
27. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
28. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
29. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
30. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України закріплюють дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, а саме: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
31. Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання щодо поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
32. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити, зокрема, з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
33. Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
34. Таким чином, поновлення установленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об'єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
35. Матеріалами справи №580/9028/24 установлено, що за результатами її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 15 листопада 2024 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 . Копію рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі №580/9028/24 доставлено до електронного кабінету адвоката Голоденка В.В. 19 листопада 2024 року (03:10), що підтверджується довідкою відповідального працівника Черкаського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, а 14 січня 2025 року, тобто після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС України, адвокат Голоденко В.В. подав в інтересах ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
36. Оскільки апеляційна скарга була подана після закінчення строку, встановленого статтею 295 КАС України, а скаржник в апеляційній скарзі не зазначив поважних причин для порушення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав скаржнику 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для його поновлення.
37. 21 лютого 2025 року адвокат Голоденко В.В. подав в інтересах ОСОБА_1 до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року. Зазначив, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки представник позивача Голоденко В.В. знаходився на стаціонарному лікуванні в реанімаційному відділенні з 27 вересня 2024 року по 09 жовтня 2024 року та з 05 листопада 2024 року по 18 грудня 2024 року в тяжкому стані, не мав фізичної можливості зайти до електронного кабінету, на даний час перебуває на реабілітаційному періоді протягом трьох місяців. Надав копії виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №22166 та історії хвороби №454.
38. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
39. Постановляючи указану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із того, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах установленого законом проміжку часу. До їхнього числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії в установлений строк. При цьому вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їхніх копій. Апеляційний суд зазначив, що в цьому випадку позивач скористався правом на судовий захист через адвоката. Відповідно до статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики. Відповідно до статті 7 Правил адвокатської етики у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права і законності. Відповідно до статті 11 Правил адвокатської етики адвокат зобов'язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їхнього застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення. Як убачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 15 листопада 2024 року. Копію оскаржуваного рішення суду отримано представником позивача 19 листопада 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету. Однак апеляційну скаргу представником позивача - адвокатом Голоденком В.В. направлено до суду апеляційної інстанції 14 січня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Представник позивача - адвокат Голоденко В.В. зазначає, що з 27 вересня 2024 року по 09 жовтня 2024 року та з 05 листопада 2024 року по 18 грудня 2024 року знаходився на лікарняному, що підтверджує випискою із медичної карти та випискою із історії хвороби. Також стверджує, що на даний час перебуває на реабілітаційному періоді протягом трьох місяців, проте жодних документів щодо підтвердження цього до суду не подано. Оцінивши надані докази та доводи в їхній сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини пропущення строку не є поважними. Твердження про реабілітаційний період без належних доказів не можуть бути підставою для поновлення строку, оскільки не підтверджено, що представник позивача був об'єктивно позбавлений можливості подати апеляційну скаргу після виписки 18 грудня 2024 року, а подав її майже через місяць - 14 січня 2025 року. Апеляційний суд зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку в цьому випадку апеляційний суд не вбачає. Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та, після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»). Таким чином, установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. У рішенні у справі «Устименко проти України» від 06 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом певного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип правової визначеності, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків. З огляду на зазначене, апеляційний суд констатував, що клопотання про поновлення строку є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню. Ураховуючи, що станом на 10 березня 2025 року скаржником на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року вказані недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
40. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і, після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
41. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
42. Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу від 10 березня 2025 року, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що скаржником не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі №580/9028/24.
43. Позивач ОСОБА_1 скористався правом на судовий захист через адвоката Голоденка В.В., якому копію рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року в справі №580/9028/24 доставлено до електронного кабінету 19 листопада 2024 року (03:10), а з апеляційною скаргою він звернувся 14 січня 2025 року.
44. З 27 вересня 2024 року по 09 жовтня 2024 року та з 05 листопада 2024 року по 18 грудня 2024 року Голоденко В.В. знаходився на лікуванні, що підтверджується наданими ним до суду апеляційної інстанції копіями виписок із медичної карти та історії хвороби. Водночас, посилаючись у заяві/клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження від 21 лютого 2025 року на те, що на даний час адвокат Голоденко В.В. перебуває на реабілітаційному періоді протягом трьох місяців, жодних документів на підтвердження цього останній до апеляційного суду не надав, а доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається саме на особу, яка звертається з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
45. Приписи статті 44 КАС України передбачають обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
46. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
47. Невиконання скаржником вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
48. Суд апеляційної інстанції слушно виходив із того, що самі по собі твердження представника позивача - адвоката Голоденка В.В. про реабілітаційний період після лікування, без надання належних доказів на підтвердження цього, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
49. Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року, представник позивача - адвокат Голоденко В.В. не надав жодних доказів, які б підтверджували, що він з об'єктивних причин після виписки 18 грудня 2024 року не мав можливості подати апеляційну скаргу аж до 14 січня 2025 року. Апеляційну скаргу адвокат Голоденко В.В. подав (14 січня 2025 року) майже через місяць після виписки (18 грудня 2024 року).
50. За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Голоденком В.В., на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не було надано допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
51. Причини пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення повинні бути підтверджені в суді апеляційної інстанції належними доказами і відповідати критеріям об'єктивності, непереборності та незалежності від волі скаржника. Адвокат Голоденко В.В. у касаційній скарзі просить захистити права та інтереси позивача, врахувати його статус (військовослужбовець, учасник бойових дій) та предмет цього спору (виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168). Проте саме адвокат Голоденко В.В., взявши на себе зобов'язання представляти інтереси ОСОБА_1 , звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в справі №580/9028/24 після закінчення установленого законом строку на його апеляційне оскарження, не підтвердив належними доказами наявності об'єктивних і непереборних обставин, які перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою після його виписки 18 грудня 2024 року аж до 14 січня 2025 року.
52. Проходження реабілітаційного періоду, як правило, тимчасово звільняє від виконання певних обов'язків, особливо, якщо це пов'язано з медичними показаннями, які унеможливлюють звичайну діяльність. Однак це не є автоматичним звільненням від усіх обов'язків і залежить від характеру реабілітації, індивідуального стану пацієнта та умов, за яких така реабілітація відбувається. Адвокат Голоденко В.В. до касаційної скарги додає копії довідок щодо проходження певних медичних процедур з 19 грудня 2024 року по 28 лютого 2025 року та з 28 лютого 2025 року по даний час, які видані Комунальним некомерційним підприємством «Бориспільський центр первинної медико-санітарної допомоги» 21 березня 2025 року та Комунальним некомерційним підприємством «Бориспільський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» (Амбулаторія загальної практики сімейної медицини №4) 01 квітня 2025 року, тобто вже після постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали від 10 березня 2025 року. При цьому в наданих довідках не зазначено, що адвокат Голоденко В.В. через медичні показання та у зв'язку з медичними процедурами, які він проходив з 19 грудня 2024 року, не міг працювати та мав звільнення від виконання своїх професійних обов'язків. До того ж, скаржник саме в суді апеляційної інстанції мав доводити поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а надання указаних довідок до суду касаційної інстанції не може свідчити про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, порушення апеляційним судом норм процесуального права.
53. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
54. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
55. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги адвоката Голоденка В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , без задоволення, а оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в справі №580/9028/24 - без змін.
VІ. Судові витрати
56. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу адвоката Голоденка Володимира Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року в справі №580/9028/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко