09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 440/9310/21
адміністративне провадження № К/990/35871/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/9310/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Товариство з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 липня 2021 року № 00050610701.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 27 липня 2021 року № 00050610701 про збільшення грошового зобов'язання Товариству з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 441 069,75 грн.
Постановою Верховного Суду від 10 липня 2023 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 00050610701 від 27 липня 2021 року в частині збільшення Товариству з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» грошових зобов'язань за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 320 286,75 грн, в тому числі за основним платежем 317 299,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 987,75 грн, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат. Справу № 440/9310/21 в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 440/9310/21 залишено без змін.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року позов задоволено.
15 січня 2025 року до суду надійшла заява позивача про стягнення з Головного управління ДПС України у Полтавській області на користь повивача витрати на економічну експертизу у розмірі 54 524,40 грн.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» витрати, пов'язані із проведенням експертизи, у сумі 54 524,40 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року залишено без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи було визначено склад колегії суддів: Шишов О.О. (головуючий суддя), Дашутін І.В., Яковенко М.М.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2025 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржнику надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.
На виконання вимог ухвали скаржник надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року № 1256 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 440/9310/21 у зв'язку з обранням судді Дашутіна І.В. до Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює його участь у розгляді справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06 жовтня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад суду: головуючий суддя - Шишов О.О., судді - Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач просить суд врахувати дотримання процесуальних строків під час первинного звернення до суду касаційної інстанції, а також реалізувати право на касаційне оскарження судових рішень шляхом повторного подання касаційної скарги у найкоротші строки після її повернення. Зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду. Крім того, посилається на об'єктивні обставини, зумовлені дією правового режиму воєнного стану в Україні, які, на його думку, ускладнюють здійснення представництва інтересів державного органу в суді касаційної інстанції. Зокрема, йдеться про постійні повітряні тривоги та інші фактори, що впливають на роботу установи. На думку заявника, зазначені обставини є об'єктивними та достатніми для визнання причин пропуску строку поважними.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно з відомостями Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 02 червня 2025 року та від 16 липня 2025 року касаційні скарги було повернуто як такі, що не містили обов'язкових підстав касаційного оскарження.
У своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз'яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, зокрема, в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, скаржник мав достатньо часу для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог КАС України, а строк, який сплинув з моменту ухвалення постанов суду апеляційної інстанції та виготовлення їх повного тексту до подання касаційної скарги, не може вважатися розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, то колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із введенням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2024 року зазначав, що опубліковані Радою суддів України рекомендації мають рекомендаційний характер і враховуються судом у сукупності із іншими обставинами та доказами, які свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Також варто зауважити, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.
Крім того, посилання на дослідження судової практики Верховного Суду, само по собі не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, заява скаржника про поновлення прощеного строку на звернення із касаційною скаргою, не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Полтавській області про поновлення строку на касаційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року, додаткове рішення від 30 січня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 440/9310/21 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Полтаватрансбуд» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. Л. Желтобрюх
М. М. Яковенко