09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №420/30190/24
адміністративне провадження №К/990/11435/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - Дяченком Олексієм Володимировичем, на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, постановлену в складі головуючого судді Танцюри К.О., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року, прийняту в складі: головуючого Градовського Ю.М., суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
І. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення 4463 грн 15 коп в місяць за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно щомісячно.
2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 жовтня 2024 року відкрив провадження у справі, а ухвалою від 09 грудня 2024 року закрив провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року - без змін.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Представник ОСОБА_1 - Дяченко Олексій Володимирович (далі - Дяченко О.В. ) подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
5. Скаржник зазначає, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають нормам процесуального права, зважаючи на те, що позови у справах №420/15789/23 та №420/30190/24 є різними і підстави для застосування у справі №420/30190/24 положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України відсутні. Скаржник указує, що у справі №420/15789/23 предметом судового розгляду та оцінки було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 08 липня 2021 року включно із застосуванням базових місяців - січень 2008 року та березень 2018 року, а у справі №420/30190/24 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно із визначенням чіткої суми.
6. За доводами скаржника, відповідачем на виконання рішення суду в справі №420/15789/23 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, проте при здійсненні розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року порівняно не всі складові грошового забезпечення, і, як наслідок, на думку відповідача, сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року внаслідок підвищення посадових окладів у порівнянні з лютим 2018 року, перевищила суму індексації, яка належала позивачу до виплати у березні 2018 року, а тому йому не належить виплачувати індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року. При цьому, враховуючи, що при розгляді справи №420/15789/23 судом не досліджувалось та не оцінювалось питання розміру підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року внаслідок підвищення посадових окладів у порівнянні з лютим 2018 року, останній звернувся до суду в порядку, передбаченому КАС України, в окремому провадженні, з позовними вимогами щодо виплати йому індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року, право на отримання якої багаторазово досліджувалось Верховним Судом у постановах, зокрема, від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року в справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах №400/12702/21, №580/8769/21, №120/2234/22-а, №560/538/22, від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22, від 27 липня 2023 року в справі №160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі №420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах №580/9339/21, №400/3784/22, №520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах №160/4155/22, №580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі №420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах №480/5766/22, №160/16084/22, №420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі №420/23176/21, від 02 листопада 2023 року в справі №420/21528/21, від 09 листопада 2023 року в справах №420/3131/22, №420/4325/23, від 29 листопада 2023 року в справах №420/14978/22, №480/13752/21, від 30 листопада 2023 року в справі №420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі №360/381/23, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 18 січня 2024 року в справі №580/1056/22, від 24 січня 2024 року в справах №200/11549/21, №400/8139/21, від 31 січня 2024 року в справах №320/9152/21, №320/12968/21, №320/15395/21, №320/6441/22, від 05 лютого 2024 року в справі №360/383/23, від 21 березня 2024 року в справі №160/13277/22, від 03 квітня 2024 року в справі №420/8465/23, від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22, від 10 квітня 2024 року в справі №200/564/23, від 11 квітня 2024 року в справах №160/11742/22, №420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справах №160/10789/22, №280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі №360/700/23, від 14 травня 2024 року в справі №420/4659/23, від 23 травня 2024 року в справі №160/15411/23, від 28 травня 2024 року в справі №160/14683/23, від 30 травня 2024 року в справі №200/2737/21-а, від 06 червня 2024 року в справі №280/4745/23, від 11 червня 2024 року в справі №420/16902/22, від 12 червня 2024 року в справі №140/1601/23, від 26 червня 2024 року в справі №520/16852/21, від 27 червня 2024 року в справах №440/1497/22, №580/602/22, від 28 червня 2024 року в справі №200/2319/23, від 02 липня 2024 року в справах №420/14105/20, №520/9896/2020, від 10 липня 2024 року в справах №360/727/23, №380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22, від 31 липня 2024 року в справі №200/4613/22, від 15 серпня 2024 року в справі №620/7524/23, від 19 вересня 2024 року в справах №400/7201/21, №400/2015/22, від 10 жовтня 2024 року в справі №360/1086/23, від 24 жовтня 2024 року в справах №320/14116/21, №420/13056/21, №560/16954/21, №580/3369/22, від 31 жовтня 2024 року в справі №420/21242/21, від 08 листопада 2024 року в справах №200/16532/21, №420/24634/21, №420/24642/21, №200/5940/23, від 15 листопада 2024 року в справі №200/11548/21, від 19 грудня 2024 року в справі №420/11410/23, від 06 лютого 2025 року в справі №620/7282/22, від 19 лютого 2025 року в справі №420/2653/24. Таким чином, пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню у цій справі, оскільки предмети у справах №420/15789/23 та №420/30190/24 є різними, що унеможливлює ототожнення цих адміністративних позовів і провадження у справі №420/30190/24 підлягає розгляду судом по суті позовних вимог. При цьому скаржник посилається на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року в справі №11-257заі18 та Верховним Судом у постанові від 31 травня 2021 року в справі №340/197/19.
7. Скаржник також посилається на висновки, зроблені Верховним Судом у постановах від 15 грудня 2022 року в справі №460/3473/21, від 30 березня 2023 року в справі №200/2737/21-а, від 28 червня 2023 року в справі №200/4258/22, від 13 липня 2023 року в справі №560/832/23, від 27 липня 2023 року в справах №560/10793/22, №380/14200/22, від 02 серпня 2023 року в справах №420/2884/23, №400/68/23, №420/3129/22, від 03 серпня 2023 року в справі №200/2373/22, від 08 серпня 2023 року в справі №140/6709/22, від 09 серпня 2023 року в справі №200/15017/21, від 30 серпня 2023 року в справі №240/24565/22, від 14 вересня 2023 року в справах №120/8306/22, №160/16055/22, від 26 жовтня 2023 року в справі №560/2917/23, від 09 листопада 2023 року в справі №160/20796/22, від 16 листопада 2023 року в справі №160/15054/23, від 20 листопада 2023 року в справі №200/15495/21, від 30 листопада 2023 року в справах №600/3563/22-а, №140/6708/22, від 07 грудня 2023 року в справі №380/14629/22, від 14 грудня 2023 року в справі №420/16209/23, від 31 січня 2024 року в справі №420/14249/23, від 07 березня 2024 року в справі №160/14836/22, від 14 березня 2024 року в справі №280/3728/23, від 21 березня 2024 року в справі №160/15057/23, від 11 квітня 2024 року в справах №320/11180/22, №200/3291/22, від 18 квітня 2024 року в справі №420/29198/23, від 26 квітня 2024 року в справі №380/14627/22, від 16 травня 2024 року в справі №400/5726/23, від 10 жовтня 2024 року в справі №320/11099/22, від 26 грудня 2024 року в справі №520/16804/23 та інших.
ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 20 березня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Військовою частиною НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 08 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 09 жовтня 2025 року.
ІV. Позиція Верховного Суду
11. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/30190/24 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, і посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
12. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
13. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
14. Згідно із приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).
15. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання судовим рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники, не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
16. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
17. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі постанови/рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі, що набрали законної сили.
18. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
19. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
20. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
21. У постанові від 09 жовтня 2018 року в справі №809/487/18 Верховний Суд констатував, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявнику під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
22. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови/рішення чи ухвали суду, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
23. Таким чином, спірним є питання наявності у межах двох справ одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, яка розглядається.
24. Закриваючи провадження у справі №420/30190/24 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що є така, що набрала законної сили, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року в справі №420/15789/23 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
25. У справі №420/30190/24 суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (справа №420/15789/23), у якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85927 грн 84 коп із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44); визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078); зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 грн 15 коп в місяць у загальній сумі 179677 грн 78 коп за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
26. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27 листопада 2023 року в справі №420/15789/23 позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 18 червня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4328 грн 85 коп відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Зобов'язав військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно, виходячи із щомісячної суми індексації 4328 грн 85 коп. У решті вимог відмовив.
27. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2024 року в справі №420/15789/23 апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 задовольнив частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасував та ухвалив постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 85927,87 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
28. Зокрема, П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2024 року в справі №420/15789/23 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 і зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 грн 15 коп в місяць у загальній сумі 179677 грн 78 коп за період з 01 березня 2018 року по 08 липня 2021 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з огляду на те, що розмір підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року складав 4747,02 грн, що перевищує суму можливої індексації 4463,15 грн, а тому позивач не має права на отримання щомісячної індексації-різниці за спірний період.
29. Верховний Суд постановою від 02 липня 2024 року в справі №420/15789/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року залишив без задоволення, а постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у цій справі - без змін.
30. Верховний Суд у постанові від 02 липня 2024 року в справі №420/15789/23 констатував, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року склав 4747,02 грн, що перевищує суму можливої індексації 4463,15 грн, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не має права на отримання щомісячної індексації-різниці. Виходячи з вимог наведеного законодавства, а також встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо наявності/відсутності правових підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 08 липня 2021 року, Верховний Суд визнав правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
31. Тож під час розгляду справи №420/15789/23 П'ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13 березня 2024 року встановив обставини щодо відсутності у ОСОБА_1 права на нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 08 липня 2021 року, а Верховний Суд у постанові від 02 липня 2024 року погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
32. Таким чином, у справі №420/30190/24 має місце процесуальна ситуація, за якої ОСОБА_1 заявляє до суду позовні вимоги, які фактично вже були предметом судового розгляду в справі №420/15789/23, і стосовно яких є судове рішення, що набрало законної сили. При цьому відмова суду у задоволенні відповідних позовних вимог не може бути підставою для повторного звернення позивача до суду з тими ж вимогами. Після набрання судовим рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, до того ж відповідача.
33. У розрізі наведених обставин також необхідно зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
34. Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
35. Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.
36. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для закриття провадження у справі №420/30190/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
37. Щодо посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду необхідно зазначити, що правові висновки Верховного Суду формуються виходячи із конкретних обставин справи, такі висновки не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. У цьому випадку відмінність оскаржуваних судових рішень у справі №420/30190/24 від постанов Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, полягає не в різному застосуванні норм права, а у різних установлених судами фактичних обставинах справ, залежно від яких і прийнято судові рішення.
38. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав уважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального і процесуального права.
39. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
40. З огляду на зазначене та приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої його представником - Дяченком О.В., без задоволення, а оскаржуваних ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року в справі №420/30190/24 - без змін.
V. Судові витрати
41. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - Дяченком Олексієм Володимировичем, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року в справі №420/30190/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: В. М. Соколов
С. А. Уханенко