Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4087/25
Провадження № 2/279/1860/25
08 жовтня 2025 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/4087/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ", в інтересах якого діє представник Пархомчук С.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначає, що 12.02.2020 року між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 112201 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Займер" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідачу на картковий рахунок, були перераховані кредитні кошти в сумі 6000 грн.
Відповідач свої кредитні зобов'язання не виконав.
28.10.2021 року між ТОВ "Займер" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ "Займер" відступило ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 31320 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за сумою кредиту та 25320 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач направив відповідачу вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість залишилася не погашеною.
Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов'язань, ігнорує вимоги та добровільно не погашає прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №112201 від 12.02.2020 року в сумі 31320 грн., понесені судові витрати по справі у розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору. Розгляд справи здійснювати за відсутності представника.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 08.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації. Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 11.07.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
23.07.2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому просить позовні вимоги ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" 8520 грн. заборгованості за договором №112201 від 12.02.2020 року про надання фінансового кредиту. Одночасно просить зменшити витрати на правову допомогу до 2000 грн., судовий збір стягнути пропорційно до задоволених вимог.
В обґрунтування відзиву зазначає, що дійсно 12.02.2020 року між ТОВ "Займер" та позичальником, яким є ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 112201 про надання фінансового кредиту.
Відповідно до п.1.1. Договору Товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.2. Договору кредит надається строком на 21 днів, тобто до 03-03-2020 року. Строк дії договору 21 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п.1.3. Договору за користування кредитом відповідач сплачує 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу.
З наданих позивачем розрахунків слідує, що за користування кредитом позикодавцем нараховувалися проценти поза межами строку кредитування, а саме 21 день за кредитним договором. Вказані проценти нараховувалися як проценти за користування кредитом, а не як міра відповідальності на підставі ст. 625, 1048 ЦК України.
Доказів того, що ОСОБА_1 активував функцію продовження строку кредитного договору матеріали справи не містять. За таких обставин не вбачається підстав вважати, що після спливу визначеного строку кредитування відбулась пролонгація кредиту, відповідно до умов п.1 Договору.
Враховуючи викладене, з Болюшка підлягає стягненню 8520 грн., з яких 6000 грн. - заборгованість за основним боргом та 2250 грн. - заборгованість за відсотками (21 день).
Щодо заявленої орієнтовної суми судових витрат представник відповідача зазначив, що при визначені витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Вказує, що проаналізувавши належним чином матеріали справи розмір витрат, який заявлений позивачем, є явно завищеними та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а тому його слід зменшити до 2000 грн.
Представник позивача в установлений строк надав відповідь на відзив, у якій зазначає, що обставини, на які посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву як на підстави для часткового задоволення позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладаючи з ТОВ "Займер" кредитний договір відповідач погодився на умови визначені Договором, в тому числі на умови щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту.
Також вважає, що заперечення відповідача щодо недоведеності понесених судових витрат є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому заперечення щодо їх розміру не підлягає задоволенню.
06.08.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат. В якій просить стягнути з Відповідача на користь ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 грн.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування. 12.02.2020 року між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №112201. Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що підтверджує факт погодження умов кредитування.
Відповідно до умов укладеного договору ТОВ “Займер» на умовах строковості, зворотності та платності надало відповідачу кредит у розмірі 6000 гривень, строком на 21 днів, тобто до 03.03.2020 року.
Укладаючи договір сторони узгодили, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксований (п.1.3. Договору).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього Договору, а також що укладений Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Займер" зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок відповідачу кредитні кошти.
Відповідач кредитні кошти отримав, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Платежі онлайн" про успішне перерахування 12.02.2020 року коштів за договором №112201 на платіжну картку клієна, маска картки НОМЕР_1 в сумі 6000 грн. (номер транзакції : 28153-16028-51028). Вказана платіжна картка зазначена відповідачем у договорі про надання фінансового кредиту.
Відповідач кредитними коштами скористався, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 216.04.2025 року, згідно розрахунку заборгованості позивача, становить 31320 грн., з яких: 6000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту та 25320 грн. - сума заборгованості за відсотками.
28.10.2021 року між ТОВ "Займер" та ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" передає грошові кошти в розпорядження ТОВ "Займер" (ціна продажу) за плату, а ТОВ "Займер" відступає ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №112201 від 12.02.2020 року в сумі 31320 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за сумою виданого кредиту та 25320 грн. - заборгованість за відсотками.
Таким чином, ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" є належним позивачем у справі.
Позивач, до якого за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача, суму заборгованості, що була визначена первісним кредитором (кредитодавцем ТОВ "Займер") не змінював.
Факт укладення кредитного договору про надання фінансового кредиту №112201 від 12.02.2020 року та отримання кредитних коштів у розмірі 6000 грн. відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обовязки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.
Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому слід враховувати, що у звязку із заміною кредитора в зобовязанні саме зобовязання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його субєктивний склад у частині кредитора.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ч.1,2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Положеннями ч.1 ст.1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов'язання за укладеним договором сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.
Відповідач кредитні кошти отримав, скористався ними, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов'язань за договором про надання фінансового кредиту №112201 від 12.02.2020 року не виконав та не сплатив грошові кошти для погашення заборгованості за договором.
Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена останнім добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №112201 від 12.02.2020 року є правомірною.
Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві щодо безпідставності нарахування відсотків, а також щодо стягнення останніх в заявленому розмірі, оскільки згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. Договору).
Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання фінансового кредиту №112201 від 12.02.2020 року був погоджений сторонами та становив 21 днів, тобто до 03.03.2020 року.
Пунктом 3.3.3 Договору передбачено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Право на пролонгацію строку дії договору за ініціативою ТОВ "Займер" вказаний договір не містить.
Наданий розрахунок заборгованості, який виконаний позивачем як правонаступником первісного кредитора не є і не може бути належним доказом, який доводить обґрунтованість вимог, безспірність заборгованості та її розміру, доказом ініціювання пролонгації, оскільки не містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами угоди, не містить відображення проведених оплат, тощо.
Вказуючи про нарахування відсотків на суму 25320 грн. позивач фактично виходить за межі строку кредитування, погодженого сторонами у 21 днів.
Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.
Отже, позивач ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: "надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання".
Враховуючи викладене, розмір процентів відповідно до умов Договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2520 грн. за період з 12.02.2020 по 03.03.2020 року, виходячи з розрахунку: 6000 грн. (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 21 днів (строк кредиту).
Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10500 грн, суд зазначає наступне.
Приписами ч.3 ст.141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст.137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує у своїх рішенннях ЄСПЛ ("Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року у справі, "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та ін.).
Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Оскільки дана справа є малозначною, не відноситься до категорії складних справ, складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу виходить за розумні межі визначення розміру, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, обсяг послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, а тому відсутні підстави для задоволення їх в повному обсязі.
З огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 3000 грн., оскільки, на думку суду, саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову на 27,20% від заявлених вимог, в силу ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 658,89 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2856 грн.
Керуючись ст. 4,12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ", заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №112201 від 12.02.2020 року у розмірі 8520 грн., судовий збір в розмірі 658,89 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2856 грн., а всього: 12034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) гривнi 89 копійок.
У решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ", місце знаходження: 04080, м. Київ,вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7, код ЄДРПОУ: 42228158;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ