Справа № 277/928/25
іменем України
"09" жовтня 2025 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» - адвокат Гурський Г.Ю. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3352114690-610531 від 09.02.2022 у розмірі 20869,80 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 13869,80 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, а також просить стягнути понесені судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3352114690-610531 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту шляхом реєстрації відповідача на вебсайті Товариства у мережі Інтернет та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Договору № № 3352114690-610531 від 09.02.2022, укладеного із відповідачем на умовах строковості, зворотності, платності позивач надав відповідачу грошові кошти на суму 7000,00 грн, початковий строк кредитування 14 днів, дисконтна відсоткова ставка 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» свої зобов'язання за договором № 3352114690-610531 від 09.02.2022 виконало у повному обсязі шляхом надання позичальнику кредитних коштів, які перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 , натомість відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову до суду утворилась заборгованість у розмірі 20869,80 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 70000,00 грн та заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 13869,80 грн. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву та встановлено п'ятнадцятиденний строк для його подання. Також, задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів у справі. Постановлено витребувати з АТ «ПУМБ» інформацію.
12 серпня 2025 року на виконання ухвали суду від 31.07.2025 на адресу суду надійшла письмова відповідь АТ «ПУМБ» від 07.08.2025 № КНО-07.8.5/10343БТ.
У судові засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання 29.08.2025, 25.09.2025 та 09.10.2025 не з'явився, причини своєї неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Для належного повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи, судом за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 , скеровувались рекомендованою поштовою кореспонденцією судові повістки про виклик до суду та копія ухвали про відкриття провадження у справі, в якій відповідачу роз'яснено право, порядок та строк подання відзиву на позовну заяву, та як вбачається із наявних у матеріалах справи поштових конвертів, такі повернулися на адресу суду неврученим адресату із зазначенням причини повернення, згідно довідки АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
Згідно положення, передбаченого ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Крім того, про час та місце судового розгляду відповідач повідомлявся, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань не надходило.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 зазначив проте, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, відзив на позовну заяву не подав, представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Ухвалою від 09.10.2025 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та ОСОБА_1 09.02.2022 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3352114690-610531 (далі - Договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 11 на звороті -16).
Укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого на абонентський номер мобільного телефону, який зазначив клієнт ( п.п. 1.2 п. 1 Договору).
Відповідно до п.п. 1 п. 1 Договору кредитодавець зобов'язується надати кредит у сумі 7000,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Тип кредиту споживчий кредит; проценти за користування кредитом 9,80 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду); тип процентної ставки фіксована (п.п. 1,3, 1.4.2- 1.4.3.1, 1.5 п. 1 Договору).
Кредит надається строком на 14 календарних днів («Лояльний період»), початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця (п.п. 2.1 п. 2 Договору).
Сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом (п.п. 2.2 п. 2 Договору).
Кредит надається Позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту за реквізитам платіжної картки № НОМЕР_2 або іншого електронного платіжного засобу, реквізити якої надані/вказані Позичальником з метою отримання кредиту (п.п. 2.5 п. 2 Договору).
Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Нарахування процентів за цим Договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та неробочих днів включно). Погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є Додатком до цього Договору . Сукупна вартість кредиту становить 7 009,80 грн або 100,14% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 9,80 грн або 0,14% від суми кредиту (п.п. 3.1 -3.4 Договору).
У випадку користування Кредитом з боку Позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений п.2.1 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов'язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 2 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.3.4 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 0.01% розповсюджуються на весь період користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов'язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 Договору (п.п. 3.5 п. 3 Договору).
Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду; з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним (п.п. 3.6, 3.7, 3.8 п. 3 Договору).
З наступного дня після закінчення Лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 525 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми (п.п. 3.9 Договору).
У разі порушення Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, кредитодавець має право нараховувати позичальнику пеню у розмірі до 2-х % від залишку суми Кредиту за кожний день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом (п.п. 3.10 п. 3 Договору).
Невід'ємною частиною та додатками цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» та Паспорт споживчого кредиту (п.п. 9.3 п. 9 Договору)
Вищевказаний Договір надання грошових коштів у кредит підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором 5549 (п.10 Договору).
Додаток №1 до Договору містить графік розрахунків за вказаним кредитом, згідно якого встановлюється періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. (а.с.16 на звороті -17).
Отже, за умовами вказаного Договору, підписуючи його, позичальник підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, та погодився з усіма його умовами.
Невід'ємною частиною цього Договору є Паспорт споживчого кредиту до Договору №3352114690-610531 від 09.02.2022 (а.а. 10-11 на звороті) та Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Кошельок» (а.с. 24-32).
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Згідно зі ст.11 ч.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Крім того, статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року №127/33824/19 та від 09.09.2020 року №732/670/19.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 09.02.2022 підписав Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3352114690-610531 від 09.02.2022 за допомогою електронного підпису, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 5549, в якому, сторони погодили істотні умови договору, а саме розмір кредиту, строк кредитування та відсоткову ставку.
Відтак, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3352114690-610531 від 09.02.2022.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3352114690-610531 від 09.02.2022.
На підтвердження надання кредиту ОСОБА_1 позивачем надано копію інформаційної довідки ПАТ «МТВ Банк» про проведення 09.02.2022 о 15 год. 29 хв. успішної транзакції через систему хPAY та зарахування на картку № НОМЕР_1 коштів у сумі 7000 грн. (а.с.22).
На ухвалу суду АТ «ПУМБ» надав інформацію, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 та згідно виписки по вказаному рахунку, яка надана в електронному вигляді, 09.02.2025 на рахунок здійснено надходження коштів в сумі 7000,00 грн. (а.с. 49-50).
Згідно розрахунку, долученого до матеріалів справи, загальна сума заборгованості відповідача за договором №3352114690-610531 від 09.02.2022 становить 20869,80 грн, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 7000 гривень; заборгованості за відсотками за користування позикою у розмірі 13869,80 гривень. (а.с.18-19).
Доказів того, що відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками матеріали справи не містять, відповідач свого розрахунку, який би спростовував наданий позивачем розрахунок не подав.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані з використанням відповідачем кредитних коштів зі сплатою процентів за їх використання.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору щодо своєчасної сплати сум кредиту та процентів, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість в загальній сумі 20869,80 гривень.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором №3352114690-610531 від 09.02.2022 в загальній сумі 20869,80 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно наявного у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери», Додатку від 20.06.2025 до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я Гурського Г.Ю., встановлено факт погодження сторонами та надання позивачу послуг правової допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 на суму 10000 грн.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст.137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.202 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 року Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Судувід 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно Додатку від 20.06.2025 до Договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 вбачається, що сторони Договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 погодили вартість наданих послуг, серед яких зокрема: оформлення документі щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) - 1000,00 грн., збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору - 2000,00 грн., складання позовної заяви - 4000,00 грн., формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідача) - 2000,00 грн., відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі - 1000,00 грн., загальний розмір становлять 10000,00 грн.
Поруч з цим, на переконання суду вказані позивачем види послуг мають необґрунтовано завищену вартість, тобто вбачається неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи, розгляд якої проводився у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки віднесена до категорії малозначних справ, відтак представництво інтересів представником у судових засіданнях не здійснювалось, із фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг).
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок позивача до 3000 гривень, опосередковано пов'язані з розглядом справи, втім які за оцінкою суду саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку (у пов'язаності) з розглядом справи.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за Договором № 3352114690-610531 від 09.02.2025 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в розмірі 20869 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн 80 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
В задоволенні витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн. - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ємільчинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (вул. Антонова, 8А, с. Чайки, Київська область; код ЄДРПОУ 40842831)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складено 09.10.2025.
Суддя Т. Г. Корсун