09 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 380/2154/23
адміністративне провадження № К/990/12562/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 380/2154/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2,
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року постановлену колегією суддів у складі головуючого судді Обрізко І.М., суддів: Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ) із позовною заявою, у якій просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати станом на день звільнення 12.12.2022 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» (далі - Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»);
1.2. зобов'язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні 12.12.2022 із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що згідно витягу з наказу від 24.11.2022 № 312 його було звільнено з військової служби «за станом здоров'я» на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно пункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Вказував, що при попередньому проходженні військової служби йому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 03.09.2018 № 182, було виплачено одноразову грошову допомогу за три календарні роки. Зазначав, що на момент звільнення 12.12.2022 він набув права на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Установлені судом апеляційної інстанції обставини справи
3. ОСОБА_1 24.11.2022 виключено зі списків особового складу В/ч НОМЕР_3 та усіх видів забезпечення, що підтверджується витягом із наказу командира В/ч НОМЕР_3 (з стройової частини) № 312 від 24.11.2022.
4. Відповідно до цього наказу позивачу передбачено виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 315% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 87,8% до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 24.11.2022; грошову компенсацію за невикористані 23 доби основної щорічної відпустки за 2022; грошову допомогу на оздоровлення; одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення з розрахунку 7 місяців з 05 березня по 24 листопада 2022 року. При цьому, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 позивач отримав; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримував.
5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_3 (з стройової частини) № 312 від 24.11.2022, одноразова грошова допомога при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби позивачу не нараховувалась.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 позов задоволено повністю.
6.1. Суд першої інстанції виснував, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 у справі № 380/2154/23, а провадження у справі закрито.
7.1. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції своє рішення мотивував тим, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до В/ч НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) при обрахунку йому зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» з урахуванням додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 (справа № 380/2151/23).
7.2. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у справах № 380/2151/23 і № 380/2154/23 заявлені вимоги щодо тотожних спорів, а зміст обох позовів полягає у захисті права ОСОБА_1 , в тому числі й щодо отриманням одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
7.3. Суд апеляційної інстанції зауважив, що тотожність спорів обґрунтовується тим, що сторони у справах і предмети позовів є однаковими: позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем - В/ч НОМЕР_1 , предметом - одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
7.4. За висновками суду апеляційної інстанції різниця позовних вимог у справах № 380/2151/23 і № 380/2154/23 полягає у формулюванні цих вимог та що зверненням до суду у справі № 380/2154/23 позивач намагається довести наявність інших (альтернативних аргументів).
7.5. За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку із наявністю судового рішення, що набрало законної сили у тотожному позові (між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2, звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 380/2154/23, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 380/2154/23 є оскарження постанови суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
8.2. Касатор наводить доводи про те, що позовні вимоги у цій справі, що розглядається та у справі № 380/2151/23 не є тотожними, оскільки у ній не вирішувалося питання щодо наявності у позивача права на виплату станом на день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що було встановлено судом першої інстанції у справі № 380/2154/23, що розглядається.
8.3. За доводами касаційної скарги, у справі № 380/2151/23 судами вирішувалося питання щодо включення додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення з якого здійснюється обрахунок, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
8.4. Отже скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги заявлені позивачем у цій справі № 380/2154/23 вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № 380/2151/23 та їх фактично вже було вирішено по суті.
9. Ухвалою Суду від 10.04.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025.
10. Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (касаційна скарга від 25.03.2025 у справі № 380/2154/23) доставлена в Електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 25.03.2025 о 13:51, а ухвала про відкриття касаційного провадження від 10.04.2025 - 11.04.2025 о 06:39, що підтверджується довідками про доставку електронних листів. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
11. Ухвалою Суду від 08.10.2025, закінчено підготовчі дії та призначено їх до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.
Оцінка Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, зазначає таке.
13. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/432/18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
14. Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020, від 27.02.2025 у справі № 600/1873/24-а та багатьох інші, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
15. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
16. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
17. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
18. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
19. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
20. Проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у цій справі суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у цій справі № 380/2154/23, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 380/2151/23, за наслідком розгляду якого Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.10.2023 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 та ухвалив нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, при обрахунку грошової компенсації за невикористані 23 календарні дні щорічної основної відпустки. Зобов'язав В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової компенсації за невикористані 23 календарні дні щорічної основної відпустки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
21. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить з такого.
22. Виходячи зі змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
23. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що предметом спірних відносин у справі № 380/2151/23 була протиправна бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не врахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, при обрахунку: грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та пунктом 3 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» за 2022; грошової компенсації за невикористані 23 календарні дні щорічної основної відпустки, передбаченої пунктом 14 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей»; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині урахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» у справі № 380/2151/23, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (пункт 5 розділу ХХХII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби). Отже, за висновками цього суду грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюються з розміру місячного грошового забезпечення, до якого не включаються винагороди. Оскільки Постановою № 168 передбачено виплату саме додаткової винагороди, яка виплачується лише у період дії воєнного стану, розмір такої залежить від виконання завдань та визначається наказами командирів (начальників), то така винагорода не може бути включена до складу грошового забезпечення при визначенні розміру грошової допомоги для обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
25. Закриваючи провадження у справі № 380/2154/23 суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні відносини у справах № 380/2151/23 і № 380/2154/23 заявлені щодо тотожних спорів, а зміст обох позовів полягає у захисті права ОСОБА_1 , у тому числі щодо отриманням одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей». Тотожність спорів обґрунтовується тим, що сторони справ і предмети позовів є однаковими: позивачем є ОСОБА_1 , відповідачем - В/ч НОМЕР_1 , предметом - одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, згідно частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
26. При цьому суд апеляційної інстанції установив, що відповідно до наказу В/ч НОМЕР_3 № 312 від 24.11.2022 ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу по звільненню у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25 відсотків місячного грошового забезпечення з розрахунку 7 місяців з 05 березня по 24 листопада 2022 року. Грошова допомога при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби позивачу не нараховувалась.
27. З огляду на викладене Суд зауважує, що закриваючи провадження у справі № 380/2154/23 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд апеляційної інстанції виснував, що позовні вимоги щодо наявності у позивача права на отримання на день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» вже були предметом розгляду у справі № 380/2151/23.
28. Суд не погоджується із таким висновком, позаяк у справі № 380/2151/23 позовні вимоги ОСОБА_1 стосувалися урахування додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей». У цій справі суд, з поміж іншого установив, що відповідно до довідки-розрахунку від 16.06.2023 № 715/36/1250 В/ч НОМЕР_3 виплатила ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнення з військової служби в сумі 4 182,34 грн. Проте суд у справі № 380/2151/23 не вирішував питання щодо наявності у позивача права на день звільнення на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
29. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, Суд зазначає, що у справі № 380/2151/23 ключовим та спірним було питання не врахування додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», проте у справі № № 380/2154/23 позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються права позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей».
30. Отже, у справі № 380/2151/23 позивач фактично не погоджувався із неправильним розрахунком розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку із неврахуванням додаткової винагороди, у цій справі, що розглядається позивач звернувся до суду із вимогою щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу при звільнення.
31. Суд зауважує, що спірні правовідносини у справах № 380/2154/23 та № 380/2151/23 хоча й стосуються одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», та з урахування невстановлення судом у справі № 380/2151/23 факту виплати позивачу на день звільнення саме одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей», позовні вимоги у вказаних справах не є тотожними.
32. Отже, судом апеляційної інстанції у цій справі здійснено неправильний порівняльний аналіз підстав і обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у справі, що розглядається, та у справі № 380/2151/23.
33. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги, заявлені позивачем у цій справі, вже були предметом судового розгляду в іншій адміністративній справі № № 380/2151/23 та їх фактично вже було вирішено по суті, є помилковими, що виключає наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 328 КАС України.
34. Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 27.07.2023 у справі № 380/14200/22, від 26.10.2023 у справі № 560/2917/23, від 09.11.2023 у справі № 160/20796/22.
35. Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
36. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
37. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду цієї інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2, задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов