П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1473/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Коблівської сільської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Дерев'янко Л.Л. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради, Виконавчого комітету Коблівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
У лютому 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради, в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.11.2024 №169 «Про анулювання адреси, присвоєної рішенням виконавчого комітету від 15.09.2022 року № 56 «Про присвоєння адреси закінченого будівництвом об'єкту».
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача виконавчий комітет Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області та розпочав розгляд справи спочатку. Цією ж ухвалою суд за власною ініціативою витребував у виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області копії матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.11.2024 №169.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.11.2024 №169 «Про анулювання адреси, присвоєної рішенням виконавчого комітету від 15.09.2022 року № 56 «Про присвоєння адреси закінченого будівництвом об'єкту».
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Коблівська сільська рада звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом допущено неповне з'ясування обставин справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не володів інформацією про наявність кримінального провадження №42024152020000027 щодо обставин незаконного набуття права власності на спірну споруду; не мав у розпорядженні доказів про ознаки тимчасового характеру споруди, відсутність дозвільної документації, а також про порушення при присвоєнні адреси; не отримав належних пояснень від відповідача, що було зумовлено організаційними обставинами, а не наміром ухилятися від участі у справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з копії рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 169 від 22.11.2024, цим рішенням відповідач анулював адресу, присвоєну рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради від 15.09.2022 № 56 «Про присвоєння адреси закінченого будівництвом об'єкту» громадському будинку (насосна станція), що споруджений на земельній ділянці з кадастровим номером 4820982200:12:041:0301 та яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 як безпідставно присвоєну, у зв'язку з наданням завідомо неправдивих відомостей.
Доказів реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, адресу якого анульовано спірним рішенням, матеріали справи не містять.
Не погодившись з рішенням виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 169 від 22.11.2024, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення не відповідає критеріям встановленим ст. 2 КАС України, а відповідачами не виконано процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до статті 5 цього Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За змістом пункту 1-1 частини першої статті 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження: прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Стаття 26-3 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що адресою об'єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об'єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
За частиною 2 цієї статті, порядок присвоєння адрес об'єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов'язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.
Рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об'єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об'єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону України "Про адміністративну процедуру".
Порядком присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна № 690 (далі - Порядок № 690), прийнятим Кабінетом Міністрів України 07.07.2021 на розвиток положень Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", затверджено єдину процедуру присвоєння, зміни, коригування адрес об'єктів будівництва, будинків, будівель, споруд, окремих частин об'єкта, які є самостійними об'єктами права на нерухоме майно (квартир, гаражних боксів, машиномісць, інших житлових та нежитлових приміщень).
Порядком № 690 визначено, що органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів будівництва, об'єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п'ятої статті 26-3 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - уповноважені органи з присвоєння адрес).
За частиною 5 ст. 26-3. Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, скасовується:
виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;
місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, скасування адреси у строк, визначений цією статтею.
Згідно з п. 3-1 Порядку № 690 документи для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси подаються уповноваженим органом з присвоєння адрес:
виключно в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
особисто через центр надання адміністративних послуг або в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення центру надання адміністративних послуг - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об'єкта будівництва, об'єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності (п. 5 Порядку № 690).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.11.2024 №169 «Про анулювання адреси, присвоєної рішенням виконавчого комітету від 15.09.2022 року № 56 «Про присвоєння адреси закінченого будівництвом об'єкту» було обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 було надано завідомо неправдиві відомості, однак не конкретизовано, в чому полягали таки відомості і чим підтверджується їх завідома неправдивість.
З цього приводу колегія суддів також наголошує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.
Більш того, зазначена Виконавчим комітетом Коблівської сільської ради підстава для анулювання адреси, а саме надання завідомо неправдивих відомостей, не передбачена нормами чинного законодавства як для анулювання адреси, так і для її скасування.
Крім того, з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про адміністративну процедуру" від 10.10.2024 № 4017-IX, яке відбулось 15.11.2024, нормами чинного законодавства передбачено, що рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси об'єкта нерухомого майна, про відмову у присвоєнні, скасування адреси об'єкта нерухомого майна приймається відповідно до положень Закону «Про адміністративну процедуру», водночас жодних доказів дотримання відповідачами вказаної процедури матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного у межах даної справи рішення критеріям, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України та порушення процедури його прийняття, що свідчить про наявність правових підстав для визнання його протиправним та скасування.
У цьому контексті колегія суддів також враховує процесуальну поведінку відповідачів.
Так, незважаючи про обізнаність відповідачів про розгляд даної справи та їх належне сповіщення, що підтверджується матеріалами справи, вони своїм правом на подання відзиву в суді першої інстанції не скористались.
Більш того, ухвалу суду першої інстанції від 03 квітня 2025 року, якою зокрема було витребувано у виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області копії матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення виконавчого комітету Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.11.2024 №169, не було виконано, докази до суду не надані, про причин неподання доказів суд не повідомлено.
Згідно приписів ч.9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Зважаючи на викладене, оскільки судом першої інстанції, з метою офіційного з'ясування обставин справи, було вжито всі необхідні дії, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на неповне з'ясування судом обставин справи, оскільки відсутність у матеріалах справи відповідних доказів обумовлена виключно процесуальною поведінкою відповідачів та невиконанням ними обов'язку доведення правомірності оскаржуваного рішення, передбаченого ч.2 ст. 77 КАС України
Натомість, до суду апеляційної інстанції відповідачем було надано копії документів, які до суду першої інстанції не надавались.
На виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року апелянтом повідомлено суд, що у Коблівській сільській раді функції юридичного супроводу та представництва відповідно до рішення ради та виписки з ЄДР юридичних осіб покладені лише на одну уповноважену особу, а керівники ради не мають відповідної юридичної підготовки та спеціальних знань для належної підготовки таких документів. Уповноважена особа протягом лютого - травня 2025 року тривалий час була відсутня на роботі через складні життєві обставини: спершу перебувала на лікарняному у зв'язку з тяжким перебігом пневмонії у дитини, яка знаходились на стаціонарному лікуванні, а надалі проходили відновлення вдома під призначеною лікарем терапією; - потім перебувала у соціальній відпустці для догляду за дитиною у зв'язку з необхідністю післялікарняного відновлення; - згодом, після особистого травмування (пошкодження зв'язок), перебувала на лікуванні та з гіпсовою іммобілізацією, що унеможливлювало виконання службових обов'язків. До виконання обов'язків у звичайному режимі уповноважена особа приступила лише у травні 2025 року, тому саме тоді й було належно опрацьовано справу та виявлено необхідність долучення зазначених доказів
Згідно вимог ч.4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, відповідно до положень КАС України, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами. Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Вищевказана правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року (справа № 826/12675/15) та відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У відповідності до положень ч. 3, 4 ст. 79 КАС України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно вимог ч.8 ст. 79 КАС України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Таким чином, процесуальний закон встановлює для відповідача можливість надання доказів не у встановлений у законі строк, проте за умови наявності об'єктивних обставин, що унеможливлювали їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від відповідача, із наданням відповідних підтверджуючих документів.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом або строк, вчинення відповідних процесуальних дій.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав у строк, встановлений процесуальним законом або судом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Водночас, колегія суддів зазначає, що неналежна організація роботи з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень є суто суб'єктивною причиною, залежить від волі його керівника, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання доказів або повідомлення про причини їх неподання.
Суд вважає, що обов'язок суб'єкта владних повноважень обґрунтувати правомірність вже прийнятого ним рішення, виконати ухвалу суду про витребування доказів або повідомити про причини неможливості виконання такої ухвали не потребує спеціальних знань або ж юридичної освіти, та міг бути реалізований і іншими посадовими особами Коблівської сільської ради, уповноваженими діяти від її імені. Більш того, до суду не було надано штатного розпису Коблівської сільської ради, який би підтверджував відсутність інших працівників юридичного відділу Коблівської сільської ради.
Апеляційний суд також наголошує, що у спірному випадку мова йде не про самостійне виявлення відповідачем необхідності долучення доказів, а про невиконання вимог ухвали суду про витребування доказів без повідомлення причин такого невиконання.
У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Таким чином, з урахуванням вимог ч.4 ст. 308 КАС України, надані апелянтом до суду апеляційної інстанції докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Коблівської сільської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коблівської сільської ради, Виконавчого комітету Коблівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко