П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/4894/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Олексієнко Валентини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2025 року, прийняте у складі суду судді Цуркан Р.С. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
У липні 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5066719 від 25.06.2025, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5066719 від 25.06.2025 р. залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Олексієнко Валентина Володимирівна звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення про скасування постанови ЕНА №5066719 від 25.06.2025р. про притягнення до відповідальності та закриття справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що и контроль швидкості руху транспортних засобів повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.76), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію". Апелянт також вказує, що під час вимірювання швидкості лазерний вимірювач швидкості TruCAM не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, а тому не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5066719, 25.06.2025 р. о 12 год. 53 хв. в м. Одеса по вул. Чорноморського козацтва 80 ОСОБА_1 керував транспортним засобом MITSUBISHI PADJERO д.н.з НОМЕР_1 у межах населеного пункту, рухався зі швидкістю 73 км/год. при допустимій швидкості руху 50 км/год., що зафіксовано приладом TRUCAM ТС 008449, чим порушив п.12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Вважаючи оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Суд також дійшов висновку, що лазерний вимірювач TRUCAM конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань, при цьому обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку 5.76 жодним чином не свідчить про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку дотримуватися запровадженого ПДР України швидкісного режиму.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; та інше.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
За приписами п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TRUCAM ТС 008449 та підтверджується відеозаписом та роздруківкою із вищезазначеного лазерного вимірювача швидкості руху. Також дослідивши долучені представником відповідача фотознімки та відеофіксацію з приладу ТгuСАМ №ТС 008449, колегія суддів встановила, що прилад ТгuСАМ було наведено саме на автомобіль під керуванням позивача (про що свідчить оптичний приціл) та чітко видно номерний знак автомобіля.
Разом з цим, відповідачем до матеріалів справи було додано пакет документів, з яких вбачається, що згідно свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32382, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 12.11.2024 та чинного до 12.11.2025, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM № ТС008449, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач.
Сертифікат перевірки типу Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM II, підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам технічного регламенту. Дата видачі: 26.12.2018. Дійсний до: 26.12.2028.
Також, згідно листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.07.2025 р. за № 22-38130, прилади TruCAM конструктивно створені для утримання в руках під час вимірювань швидкості транспортних засобів. Їх основне призначення - це експлуатація в ручному режимі за утримання приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Прилади TruCAM можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритми роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи на тринозі чи іншим способом) так і в ручному режимі (утримування в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються. У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилади TruCAM за призначенням як в ручному режимі так і в автоматичному режимі. Значення максимально допустимих похибок під час вимірювань зазначені у свідоцтві про повірку.
Згідно листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 р. за № 22-38/49, лазерний вимірювач TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості транспортного засобу в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового транспортного засобу, вимірювання швидкості руху транспортного засобу, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації. Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортного засобу в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: 1.)+/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год; 2.)+/- 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Щодо доводів апелянта про порушення інспектором поліції ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме здійснення вимірювання швидкості руху автомобілю тримаючи прилад TruCam в руках та відсутність знаку, який інформує про змонтовану/розміщену фототехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;
4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;
5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.
Отже, колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» відповідач не мав права використовувати прилад TruCam не в автоматичному режимі або тримаючи його в руках, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху тримаючи їх в руках, які не є стаціонарними.
При цьому, як вже було зазначено, з листів ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року за №22-38/49 та від 01.07.2025 р. за № 22-38130 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Тобто, лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі для вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.
Щодо наявності або відсутності попереджувальних дорожніх знаків, які мають бути встановлені на ділянках дороги, де здійснюється контроль швидкості, а саме знака 5.76, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 5 «Інформаційно-вказівні знаки» розділу 33 ПДР України передбачено знак 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Тобто, як вбачається з назви знаку 5.76, його встановлюють на ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів в автоматичному режимі.
Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваної постанови та не заперечується позивачем, вказану постанову про накладення адміністративного стягнення було винесено за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР України не містить попереджувального дорожнього знаку здійснення контролю швидкості за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів не в автоматичному режимі.
Таким чином, інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху ТЗ лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM, тримаючи його у руках, та без встановлення інформаційного знаку.
Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що позивачем в межах населеного пункту було порушено швидкісний режим, чим порушив п.12.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №5066719 від 25.06.2025, відповідачем не було порушено норм чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова є правомірною та такою, що винесеною з дотриманням вимог встановлених КУпАП та скасуванню не підлягає.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Олексієнко Валентини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 серпня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко