П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1301/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (суддя Токмілова Л.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 16.05.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
15 січня 2025 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивачка просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькі області від 27.12.2024 №155350022157;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 18.02.1985 по 10.03.1994, з 01.11.2002 по 30.11.2002 та з 01.01.2003 по 03.07.2003 та призначити пенсію за віком, починаючи з дня виникнення права - 30.09.2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 16 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2024 №155350022154 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18.02.1985 по 10.03.1994, з 01.11.2002 по 30.11.2002, з 01.01.2003 по 03.07.2003 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про призначення пенсії за віком.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 по 31 грудня 2024 не менше 31 рік. До страхового стажу згідно із трудовою книжкою від 20.10.1982 серії НОМЕР_2 не зараховані періоди роботи: - з 18.02.1985 по 10.03.1994 в радгоспі «Штергрес», оскільки відсутня дата рішення правління про звільнення з роботи, підпис відповідальної особи та печатка підприємства при звільненні з роботи; - з 01.11.2002 по 30.11.2002 та з 01.01.2003 по 03.07.2003 в ПА «Штергрес», оскільки виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення з роботи завірено не належним чином, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу, факт роботи підлягає перевірці. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області було прийнято правомірне рішення №155350022154 від 27.12.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.
Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 досягнувши віку 60 років, 25.12.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком, однак за принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №155350022154 від 27.12.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. При цьому, страховий стаж заявниці становить 26 років 07 місяців 04 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки від 20.10.1982 серії НОМЕР_2 з 18.02.1985 по 10.03.1994 в радгоспі "Штергрес", оскільки відсутня дата рішення правління про звільнення з роботи, підпис відповідальної особи та печатка підприємства при звільненні з роботи; з 01.01.2003 по 03.07.2003 та з 01.11.2002 по 30.11.2002 в ПА "Штергрес", оскільки наявне виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення з роботи завірено не належним чином, відсутні відомості про роботу в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, факт роботи підлягає перевірці. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погоджуючись з таким рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково її позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частина 3 ст. 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною 4 ст. 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами 1-3 цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами 1-3 цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1-3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, обчислений пенсійним органом (визначений для розгляду документів за принципом екстериторіальності) страховий стаж особи становить 26 років 07 місяців 04 дні. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 з 18.02.1985 по 10.03.1994, з 01.01.2003 по 03.07.2003 та з 01.11.2002 по 30.11.2002.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно ст. 22 Закону №1788-XII, пенсії за віком призначаються довічно, незалежно від стану здоров'я.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а та інших.
Як вбачається з записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 18.02.1985 прийнято в радгосп "Штергрес" лаборантом (запис №7 на підставі наказу №17 від 18.02.1985) та 10.03.1994 в зв'язку з реорганізацією радгоспу в КСП "Штергрес" переведена в КСП "Штергрес" (а.с. 17-18).
Що стосується незарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи згідно трудової книжки від 20.10.1982 серії НОМЕР_2 : з 18.02.1985 по 10.03.1994 в радгоспі «Штергрес», оскільки відсутня дата рішення правління про звільнення з роботи, підпис відповідальної особи та печатка підприємства при звільненні з роботи, колегія суддів зазначає наступне.
Що на момент внесення спірних записів до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР 20.07.1974 №162 (далі Інструкція №162) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція №58).
Пунктом 1.1. Інструкції №162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Пунктом 1.4. Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 18 Порядку №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція №58.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Пунктами 1.1 Інструкції №58 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Положеннями пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень Інструкції №58 заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником, тому відповідальним за заповнення трудової книжки, є роботодавець, а позивач не може нести відповідальності за допущені роботодавцем порушення при внесенні записів до трудової книжки.
Аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", з якої випливає, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (пункт 4 Постанови №301).
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Із аналізу вказаних правових норм слідує, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відтак, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вказані правові висновки підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів також наголошує, що Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Тобто неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист під час вирішення питання призначення пенсії за віком.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 року по справі №593/283/17, що наявні у документах на підтвердження трудового стажу формальні неточності, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Колегія суддів звертає увагу, що 10.03.1994 позивачку було не звільнено з роботи, як зазначає апелянт, а у зв'язку з реорганізацією радгоспу переведено до КСП "Штергрес".
Отже, доводи апелянта про те, що відсутність дати рішення правління про звільнення з роботи, підпис відповідальної особи та печатка підприємства при звільненні з роботи мають наслідок незарахування періоду роботи до страхового стажу позивачки, колегія суддів вважає безпідставними.
Разом з тим, надана до суду архівна довідка №2142 від 20.11.2024 до пенсійного органу не надавалась, що підтверджується заявою №8527 про призначення пенсії. При цьому, щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Тому колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивачки.
Щодо незарахування до стажу позивача період її трудової діяльності з 01.11.2002 по 30.11.2002 та з 01.01.2003 по 03.07.2003 в ПА «Штергрес», оскільки наявне виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення з роботи завірено не належним чином, відсутні відомості про роботу в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 2.6, 2.9 Інструкції №58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інше мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 04.05.2000 прийнято по переводу з КСП "Штергрес" до ПП "Штергрес" реалізатором с/г продукції (запис №14 на підставі наказу №1к від 04.05.2000) та 03.07.2003 звільнено за пунктом 1 статті 36 КЗпП України за погодженням сторін (запис №15 на підставі наказу №19к від 03.07.2003).
Вищевказані записи підписані відповідальною особою та засвідчені печаткою ПП "Штергрес".
Колегія суддів звертає увагу, що на сторінці 6-7 трудової книжки серії НОМЕР_2 в лівому верхньому куті міститься запис "виправленому на 07 вірити", який також засвідчено підписом та печаткою ПП "Штергрес".
З аналізу наведених записів книжки серії НОМЕР_2 та Форми РС-право вбачається, що період з 04.05.2000 по 03.07.2003 частково зараховано позивачу, зокрема з 04.05.200 по 31.10.2002, з 01.12.2002 по 31.12.2002, а періоди з 01.11.2002 по 30.11.2002 та з 01.01.2003 по 03.07.2003 залишено поза увагою.
Як вже було зазначено вище, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, однак, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем таких дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивачку конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії. Підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Щодо відсутності відомостей про роботу в даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.
При цьому, страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону (стаття 1 Закону №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону №1058-IV передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону.
Статтею 20 Закону №1058-IV, встановлено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
З огляду на наведене, відсутність сплати страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб - не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію, а отже позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №482/434/17, які в силу частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує при застосуванні норм права.
Крім того, згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб).
У реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Дані до реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, що надходять з джерел, передбачених статтею 18 Закону №2464, зокрема відомостей про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, поданих страхувальником у складі звітних відомостей та інформації про сплату внесків.
Відповідно до пункту 2 розділу V Положення №794 Про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), інформація з реєстру застрахованих осіб надається безоплатно Пенсійним фондом України та територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій та/або електронній формі.
Інформація з Реєстру формується та надається за формами визначеними пунктом 6 розділу V Положення, зокрема, довідці ОК-5.
В довідці ОК-5, яка використовується для призначення пенсії, автоматично відображаються персоніфіковані відомості про застраховану особу щодо заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які зазначені у звітності роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують заробітну плату, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що обов'язок внесення відомостей про фізичних осіб до системи персоніфікованого обліку покладено на уповноважений орган Пенсійного фонду.
Відтак, відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування свідчить про неналежне виконання саме пенсійним органом приписів вищенаведених норм законодавства. З огляду на наведене, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків не може бути достатньою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка позивачки містить дані про періоди трудової діяльності, а сумніви Управління щодо можливості зарахування цих періодів робіт до страхового стражу не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.
Разом із тим, якщо органи Пенсійного фонду мають сумніви у достовірності даних, то не позбавлені права з власної ініціативи витребувати від підприємств та організацій необхідні відомості для перевірки наданих їм даних для призначення пенсії, однак, Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області не вчиняло жодних дій для отримання додаткових документів щодо зарахування/незарахування до страхового стажу позивача період його роботи з 01.11.2002 по 30.11.2002 та з 01.01.2003 по 03.07.2003.
Встановлені у справі обставини свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, діяло недобросовісно та необґрунтовано, не врахувало усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу та допустило неналежний розгляд поданої заяви і документів, прийнявши незаконне і необґрунтоване рішення.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2024 №155350022154 є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося, що, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, обумовлює межі перегляду даного судового рішення апеляційним судом.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та захисту шляхом: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2024 №155350022154 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 року про призначення пенсії за віком та питання зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , що надає право на отримання пенсії за віком, періодів роботи, з урахуванням висновків суду.
Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов