08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/33763/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Турова О.М.) в адміністративній справі №160/33763/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.12.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.11.2024 року за №046550008516 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди її трудової діяльності з 1982 року по 1984 рік, вказані в трудовій книжці колгоспника колгоспу ім. «Карла Маркса» П'ятихатського району Дніпропетровської області від 26.07.1982 року, період роботи з 01.03.1985 року по 08.08.1996 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007 року, період роботи з 1982 року по 1984 рік в колгоспі «Україна» П'ятихатського району Дніпропетровської області згідно архівної довідки №660 від 25.07.2024 року, що видана комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, та період роботи з 01.10.1993 року по 08.08.1996 року в Жовтоволександрівській середній школі П'ятихатського району Дніпропетровської області згідно архівної довідки від 06.08.2024 року №117, виданої Управлінням освіти, культури, туризму, молоді та спорту П'ятихатської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 30.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.11.2024 року за №046550008516 ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначені пенсії за віком через протиправне не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача: періоду роботи в колгоспі імені Карла Маркса в 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, а відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік; періоду роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, тож для врахування цих періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки; періоду роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024р. №660, оскільки по батькові позивача зазначено зі скороченням, з травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; періоду роботи з 01.10.1993р. (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996р. (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам (в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу), бо згідно з текстом наказу заявниця звільнена з 18.08.1996р., тож довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам. Разом з тим, на думку позивача, оскільки він має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, в тому числі, щодо встановленого річного мінімуму робочих днів та відпрацьованих позивачем робочих днів, кількість яких додатково підтверджена відповідними архівними довідками, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Водночас, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме до особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а, отже, не може впливати на його власні соціальні права щодо належного пенсійного забезпечення. Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та вважає дії останнього щодо відмови у призначені йому пенсії за віком протиправними і незаконними, у зв'язку із чим просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 06.11.2024 року №046550008516.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період її роботи в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна») з серпня 1982р. по вересень 1984р., періоди роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р. та з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р., а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 30.10.2024р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки щодо правомірності не зарахування до страхового стажу позивача: період роботи в колгоспі імені К.Маркса у 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік, періоди роботи 01.03.1985-01.11.1993, 01.10.1993-08.08.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, період роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024 №660, оскільки по батькові зазначено зі скороченням. З травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; період роботи з 01.10.1993 (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996 (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам: в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу. Згідно тексту наказу заявниця звільнена з 18.08.1996, надана довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.10.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.10.2024р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 06.11.2024 року за №046550008516, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 цього Закону, а саме: 31 року, при наявному страховому стажі - 13 років 06 місяців 18 днів, що є недостатнім. Також вказаним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача: періоду роботи в колгоспі імені Карла Маркса в 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, а відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік; періоду роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, тож для врахування цих періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки; періоду роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024р. №660, оскільки по батькові позивача зазначено зі скороченням, з травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; періоду роботи з 01.10.1993р. (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996р. (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам (в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу), бо згідно з текстом наказу заявниця звільнена з 18.08.1996р., тож довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам.
Незгода позивача з вищевказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону №1058-IV та у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість проте частково задовольнив позовні вимоги не перебираючи на себе дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком рішенням від 06.11.2024, а також щодо не зарахування до страхового стажу періодів її роботи з серпня 1982 року по вересень 1984 року в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна»), з 01.03.1985 по 01.11.1993 та з 01.10.1993 по 08.08.1996 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007.
Судом першої інстанції встановлено, що трудова книжка колгоспника від 26.07.1982, була видана на ім'я ОСОБА_2 та містить записи про те, що 01.08.1982 позивач була прийнята до членів колгоспу імені Карла Маркса і працювала там на посаді художнього керівника по 1984 рік.
У розділі «Відомості про роботу» трудової книжки колгоспника наявні записи про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві та його фактичне виконаний позивачем (відпрацьовані людино-дні), а саме:
- за 1982 рік (з 01.08.1982р.) - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 131;
- за 1983 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 294, при встановленому мінімумі - 250,
- за 1984 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 167, при встановленому мінімумі - 250,
- за 1985 рік - декретна відпустка.
Вищевказані записи трудової книжки колгоспника в частині спірного періоду оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі, завірені підписом голови колгоспу та містять відтиск печатки колгоспу.
Архівні ж довідки Комунальної архівної установи «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради містять аналогічні відомості, визначені у вищевказаній трудовій книжці колгоспника, щодо періоду роботи позивача в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна»).
Також, судом першої інстанції було встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 19.12.2007 містить наступні записи щодо роботи позивача у спірні періоди:
- 01.03.1985р. - прийнята на посаду завідуючої Новозаліським сільським клубом (наказ від 01.03.1985р. №90а);
- 01.11.1993р. - звільнена з займаної посади за власним бажанням (наказ від 27.10.1993р. №59);
- 01.10.1993р. - прийнята на посаду завгоспа Жовтоолександрівської ЗОШ П'ятихатського району Дніпропетровської області (наказ від 01.10.1993р. №85);
- 08.08.1996р. - звільнена з посади завгоспа Жовтоолександрівської ЗОШ П'ятихатського району Дніпропетровської області (наказ від 08.08.1996р. №109).
З оскаржуваного рішення пенсійного органу та апеляційної скарги вбачається, що як на підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів трудової діяльності позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зокрема посилається на наступне:
- період роботи в колгоспі імені К.Маркса у 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік;
- періоди роботи 01.03.1985-01.11.1993, 01.10.1993-08.08.1996 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, період роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024 №660, оскільки по батькові зазначено зі скороченням. З травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; період роботи з 01.10.1993 (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996 (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам: в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу. Згідно тексту наказу заявниця звільнена з 18.08.1996, надана довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до означених тверджень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.
Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Пунктом 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).
З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналізуючи вищевказані норми, суд доходить до висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов'язок по заміні печаток і штампів цих підприємств.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов'язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Суд додатково зазначає, що згідно приписів частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мало право на звернення до підприємств, в якому працювала остання, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб'єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було.
З урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та з метою відновлення порушеного права позивача зобов'язав пенсійний орган зарахувати до загального страхового стажу останньої спірні періоди трудової діяльності з повторним розглядом заяви позивача про призначення пенсії за віком від 30.10.2024.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі №160/33763/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак