08 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13161/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року (суддя 1-ї інстанції Турова О.М.) в адміністративній справі №160/13161/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
13.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративною позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-2), в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046550004439 від 13.04.2023р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2023р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи 25.07.1999р. по 03.03.2001р., з 07.10.2002р. по 01.07.2003р. та період навчання з 01.09.1978р. по 19.07.1979р.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 06.04.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046550004439 від 13.04.2023р. позивачеві протиправно відмовлено у призначенні такої пенсії, з посиланням на відсутність у останнього необхідного загального страхового стажу, через неможливість зарахування до його загального трудового стажу періодів роботи: з 25.07.1999р. по 03.03.2001р. та з 07.10.2002р. по 01.07.2003р., оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану у Україні», а також не зараховано період навчання позивача з 01.09.1978р. по 19.07.1979р., оскільки в трудовій книжці відсутня дата видачі атестату. Однак, на думку позивача, оскільки він має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу, при цьому, такі записи робилися не позивачем, а уповноваженим органом роботодавця, що виключає вину позивача у їх неточності або у не повному заповненні даних. Крім того, позивач зауважив, що Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення діяла на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою від 06.04.2023 року про призначення йому пенсії, оскільки ст.13 цієї Угоди передбачено, що вона припиняється після закінчення 6 місяців з дня виходу (надіслання письмового повідомлення депозитарію) учасника Угоди, в той час, як Україна, відповідно до Постанови КМУ №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» з припинила участь в ній 29.11.2022р. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046550004439 від 13.04.2023 року про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 21318350, місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29000) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди його роботи з 25.07.1999р. по 03.03.2001р. та з 07.10.2002р. по 01.07.2003р., а також період його навчання з 01.09.1978р. по 19.07.1979р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ: 21318350, місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29000) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 06.04.2023р. та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, згідно з вимогами чинного законодавства.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що з 01.01.2023 російська федерація припинила учать в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року згідно листа Мінсоцполітики № 411/0-23/54 від 12.01.2023. Таким чином, за доданими документами до страхового стажу позивача правомірно не було зараховано: період роботи з 25.07.1999 по 03.03.2001, з 07.10.2002 по 01.09.2003 згідно з довідками від 21.02.2008 №204, від 21.02.2002 3204, оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Також звертає увагу, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області від 19.06.2024 №046550004439 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 06.06.2024 згідно поданої заяви від 11.06.2024, а тому суд не повинен втручаєтися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач та відповідач-1 правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.04.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, зокрема: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки НОМЕР_2 від11.05.2005р.; військовий квиток; довідку №204 від 21.02.2008р. про підтвердження стажу роботи; довідку №806 від 08.10.2007р. про підтвердження стажу роботи; архівну довідку від 22.07.2021р. №01-28/146.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 06.04.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішенням №046550004439 від 13.04.2023р. відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 28 років (страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 5 місяців 4 дні), а також відмовило у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи: з 25.07.1999р. по 03.03.2001р. та з 07.10.2002р. по 01.07.2003р. згідно з довідкою №204 від 21.02.2008р., оскільки організація знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану у Україні». Крім того вищеозначеним рішення не було зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 01.09.1978 по 19.07.1979, оскільки в трудовій книжці відсутня дата видачі атестату.
Незгода позивача з відмовою відповідача-2 зарахувати спірні періоди роботи до загального страхового стажу ОСОБА_1 та з відмовою у призначенні йому пенсії за віком стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість проте частково задовольнив позовні вимоги не перебираючи на себе дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області області.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Як вбачається з матеріалів справи у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у призначенні пенсії за віком рішенням від 13.04.2023 та зокрема щодо незарахування до страхового стажу періодів його роботи в російській федерації.
Судом першої інстанції було вірно встановлено та не спростовано скаржником, що позивачем при зверненні до пенсійного органу було надано довідку №204 від 21.02.2008р., в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 працював водієм автомобіля у ПСК «Будівальник»: дільниця «Олонец» з 25.07.1999р. (наказ №340а-к від 25.07.1999р.); дільниця «Питкяранта» з 02.01.2001р. (наказ №7-к від 10.01.2001р.); звільнений наказом №146-к від 03.03.2001р.; дільниця «Питкяранта» з 07.10.2002р. (наказ №565-к від 07.10.2002р.) по 01.07.2003р. (наказ №202-к від 01.07.2003р.).
Запис щодо роботи ОСОБА_1 на дільниці «Питкяранта» з 07.10.2002р. (наказ №565-к від 07.10.2002р.) по 01.07.2003р. (наказ №202-к від 01.07.2003р.) також підтверджується наданою ним довідкою №806 від 08.10.2007р.
Жодних доказів та заперечень, що позивач не працював або його періоди роботи з 25.07.1999 по 03.03.2001, з 07.10.2002 по 01.07.2003 не відповідають дійсності, відповідачами під час розгляду справи висловлено не було.
З оскаржуваного рішення пенсійного органу та апеляційної скарги вбачається, що як на підставу для відмови у зарахуванні вищевказаних спірних періодів трудової діяльності позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає про те, що організація в якій працював позивач знаходиться на території держави, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану у Україні».
Колегія суддів критично ставиться до зазначеної позиції відповідача та погоджується з висновками суду першої інстанції, що така позиція суперечить принципу верховенства права, з огляду на таке.
Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.
Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниц Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.
Таким чином, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше, ніж 30.05.2023.
У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, на час звернення позивача до відповідача (06.04.2023) Угода була чинною. Окрім того, не зважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).
Так само не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж позивачем набутий до прийняття відповідних нормативних актів.
Щодо доводів скаржника про відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховним Судом у постанові від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 сформовано правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та зазначено про те, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами.
З урахуванням наведених законодавчих норм, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046550004439 від 13.04.2023 було прийнято суб'єктом владних повноважень не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим ефективним відновленням порушеного права та інтересів позивача, в даному випадку є саме зобов'язання пенсійного органу зарахувати до загального страхового стажу позивача спірні періоди роботи з повторним розглядом його заяви про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи скаржника, на підтвердження доводів скарги, щодо призначення позивачу з 06.06.2024 пенсії за віком рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 19.06.2024 №046550004439, а також того, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, оскільки по-перше наявність інших рішень Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії,прийнятих після виникнення спірних правовідносин, не може бути підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, по-друге зобов'язання судом першої інстанції зарахувати спірний стаж позивача та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача та відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим статтею 2 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/13161/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак