09 жовтня 2025 р. Справа № 520/35286/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/35286/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт 1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - ГУ ДСНС у Харківській області, відповідач, апелянт 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше отриманих сум у розмірі 109096,20 грн виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення по справі № 520/1938/24.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період 6 (шість) місяців, що передують звільненню позивача зі служби.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 виправлено описку в рішенні у справі № 520/35286/24.
Ухвалено зазначити по тексту рішення: здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо позовних вимог щодо притягнення відповідача до спеціальної відповідальності в порядку ст.117 КЗпП, які в рамках даної справи № 520/35286/24 не заявлялись. Позивач зазначає, що суд, розглянувши справу № 520/35286/24 в світлі правовідносин, унормованих ст.117 КЗпП, які у цій справі позивачем не заявлялись, допустив порушення норм процесуального права.
Відповідач, скориставшись правом, передбаченим статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий з порушенням тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП України.
Крім того, не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив рішення суду скасувати, а позов - залишити без розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДСНС у Харківській області зазначило, що суд розглянув позовні вимоги, які позивачем не заявлялись. Відповідач вказав, що оскільки позивач був звільнений у 2021 році, а звернувся за захистом порушеного права в 2024 році в межах справи № 520/1938/24, в даному випадку діє принцип не зворотності закону в часі, тобто сума одноразової грошової допомоги, яка обрахована на день звільнення, є правильною, а суми які були виплачені по рішенню суду у справі № 520/1938/24 не є взаємопов'язані, так як факт виявлення порушеного права виник тільки в 2024 році, попри предмет розгляду правовідносин за час проходження служби. Також апелянт 2 зазначає, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий з порушенням тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП України.
Позивач правом на подання відзиву не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На підставі положень частини 1 статті 308, пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено такі обставини справи.
Позивач проходив службу в ГУ ДСНС у Харківській області.
Згідно з наказом начальника ГУ ДСНС у Харківській області від 01.02.2021 № 35 прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 2 (за віком) та 01.02.2021 виключено з кадрів ДСНС України та всіх видів забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 520/1938/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням;
- з 01.01.2021 по 01.02.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 520/1938/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ГУ ДСНС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2021 по 18.07.2022 в сумі 193 677,53 грн, з 19.07.2022 по 19.01.2023 в сумі 90 890,50 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2023 у справі № 520/1938/24 залишено без змін.
ГУ ДСНС України в Харківській області на виконання рішення у справі № 520/1938/24 було перераховано ОСОБА_1 30.11.2024 заборгованість по грошовому забезпеченню.
Позивач через адвоката звернувся до відповідача з питанням про отримання інформації, зокрема, щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 109096,20 грн (дані взято з картки ГЗ) (а.с. 5), виходячи з належного грошового забезпечення, право на яке підтверджено у судовому порядку у справі № 520/1938/24.
Листом ГУ ДСНС у Харківській області від 11.12.2024 № 65050-11602/65190 відповідач повідомив позивача про те, що підстави для перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є законними та обґрунтованими в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при його звільненні та зобов'язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 02.02.2021 (наступного дня після звільнення позивача) за період 6 (шість) місяців.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) до системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, входять сили цивільного захисту, заклади освіти та наукові установи, заклади охорони здоров'я (медичні підрозділи) (далі - органи та підрозділи цивільного захисту), що належать до сфери його управління.
За змістом частини 1 статті 22 КЦЗ України до сил цивільного захисту належать: 1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту; 2) аварійно-рятувальні служби; 3) формування цивільного захисту; 4) спеціалізовані служби цивільного захисту; 5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини); 6) добровільні формування цивільного захисту.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Положеннями частини 1 статті 101 КЦЗ України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За змістом частин 1, 2 статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою затверджено, зокрема, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6, схему тарифних коефіцієнтів за посадами Державної служби з надзвичайних ситуацій згідно з додатком 13.
Пунктом 3 Постанови № 704 передбачено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Відповідно до пункту 3 Постанови № 704 з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Відповідно до пункту 8 розділу XХVІІ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, зокрема, за віком за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З вищезазначеного вбачається, що Постанова № 704 встановлює тарифні розряди та розміри посадових окладів особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а отже підлягає застосуванню у правовідносинах, які виникли в межах цієї справи та повинна враховуватись відповідачем під час обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Як було зазначено вище, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 520/1938/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
Зобов'язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди:
- з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням;
- з 01.01.2021 по 01.02.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2024 у справі № 520/1938/24 у вищезазначеній частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
З вищезазначеного вбачається, що позивачу мав бути здійснений перерахунок грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року.
З матеріалів справи вбачається, що такий перерахунок був проведений.
За змістом пункту 12 розділу XХVІІ Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
З аналізу вищезазначеного пункту Інструкції № 623 вбачається, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, яка підлягає виплаті, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням.
Таким чином, колегія суддів приходиться до висновку, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням має наслідком здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, в тому числі і одноразової грошової допомоги при звільненні.
З огляду на вищевикладене, з урахування заявлених позивачем позовних вимог щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів погоджується з доводами апелянта 1 та апелянта 2 про те, що суд першої інстанції прийняв рішення щодо позовних вимог щодо притягнення відповідача до спеціальної відповідальності в порядку ст.117 КЗпП, які в рамках цієї справи не заявлялись.
При цьому колегія суддів зазначає, що винесена судом першої інстанції ухвала від 21.04.2025 про виправлення описки не усунула вищезазначених недоліків судового рішення.
Також колегія суддів приходиться до висновку, що з урахуванням викладеного вище, доводи позивача про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні знайшли своє підтвердження, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню.
Натомість доводи апелянта 2 про те, що сума одноразової грошової допомоги, яка обрахована на день звільнення, є правильною, а суми які були виплачені по рішенню суду у справі № 520/1938/24 не є взаємопов'язані, суд вважає безпідставними з мотивів, які викладені вище.
Щодо посилання апелянта 2 на те, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий позивачем з порушенням тримісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 233 КЗпП України колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація цього права передбачає, зокрема, дотримання порядку, визначеного процесуальним законом, в тому числі щодо строків звернення до адміністративного суду.
За змістом статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Норма статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 990/156/23.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Тобто, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги стосуються перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, яке відбулось у лютому 2021 року, тобто до внесення змін до статті 233 КЗпП України.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, які викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі, і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, з огляду на те, що позовні вимоги стосуються перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка підлягала виплаті позивачу у лютому 2021 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022, яка передбачала, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, колегія суддів приходиться до висновку, що доводи апелянта 2 про наявність підстав для залишення позову без розгляду є необґрунтованими.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Положеннями пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частинами 1-3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За змістом частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 123, 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року по справі №520/35286/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні (з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 109096,20 грн) виходячи з грошового забезпечення, яке перераховано на виконання судового рішення по справі № 520/1938/24.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін