09 жовтня 2025 р. Справа № 520/9048/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., м. Харків, повний текст складено 13.06.25 у справі № 520/9048/25
за позовом Державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України , Державного підприємства "Національні інформаційні системи"
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Державний реєстратор Дергачівської міської Харківської області ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" (далі також - відповідачі), у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 " від 20.03.2025 за №803/5, за яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору позивачу;
- відновити становище, яке існувало до видання Наказу Міністерства юстиції України "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 " від 20.03.2025 за № 803/5 шляхом покладання на Державне Підприємство "Національні інформаційні системи" обов'язку негайного поновлення державному реєстратору Дергачівської міської ради Харківської області позивачу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Міністерством юстиції України на підставі акта перевірки від 20.03.2025 за № 1126/19.1.4/25 прийнято Наказ від 20.03.2025 за № 803/5, проте висновки комісії, викладені у вказаному акті, на переконання позивача, не базуються на приписах чинного законодавства та наявних у матеріалах реєстраційних справ документах. Вказує, що реєстраційні дії, які були предметом перевірки комісією, здійснено позивачем відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за № 1127, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 за № 1141, на підставі документів, поданих заявниками реєстраційних дій, що свідчить про незаконність оскаржуваного наказу. Вважає, що спірний наказ у частині анулювання доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не є співмірним з порушенням, яке, на думку відповідача, вчинив позивач; відсутні відомості про негативні наслідки порушення прав та інтересів юридичних чи фізичних осіб.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №520/9048/25 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України "Про результат камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 " від 20.03.2025 за № 803/5, за яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Міністерство юстиції України, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині вимог, які було задоволено судом, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна Сергія Володимировичадо Міністерства юстиції України відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що в силу статті 317 КАС України є підставою для його скасування.
Так, відповідач указує, що з огляду на те, що листами технічного адміністратора реєстрів - ДП "Національні інформаційні системи" від 17.02.2025 за № 724/14.1-11 надано Міністерству юстиції України інформацію про реєстраційні дії, вчинені державними реєстраторами (у тому числі нотаріусами), яким Підприємством у вересні 2024 року відновлено доступ до Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру у зв'язку із спливом строку тимчасового блокування, зокрема, відомість виконаних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіним Сергієм Володимировичем за період з 20.09.2024 по 13.02.2025. За результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав щодо державного реєстратора Зоткіна С.В. були виявлені порушення порядку державної реєстрації прав та на підставі цього Міністерством юстиції України прийнто рішення у формі наказу від 28.02.2025 №364/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 ".
Повідомляє, що на виконання приписів Порядку № 990 Наказ № 364/7 було розміщено на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України та направлено листом 03.03.2025 № 30623/19.1.4/-25 до Дергачівської міської ради Харківської області, яким повідомлено про право державного реєстратора подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, а вже у подальшому за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав прийнято рішення у формі Наказу №364/7.
Звертає увагу, що предметом камеральної перевірки були реєстраційні дії за заявами, зареєстрованими державним реєстратором в базі даних заяв Державного реєстру прав за №№ 63344340, 63341909, 63343674, 63338791 та надати вичерпну інформацію (пояснення) щодо розгляду вказаних заяв та підстав вчинення подальших реєстраційних дій, обґрунтовуючи законність своїх рішень. Позивач скористався своїм правом та надав пояснення, які, на думку Міністерства юстиції України, не спростовують фактів установлених грубих порушень державним реєстратором ОСОБА_1 законодавства у сфері державної реєстрації.
З посиланням на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.01.2023 у справі №380/25365/21 та від 29.08.2022 у справі №160/4731/20, наголошує, що законодавством не передбачено прямої вимоги зазначення мотивів установлених порушень у рішенні уповноваженого органу за результатами проведення камеральної перевірки. У свою чергу, акт за результатами камеральної перевірки, на підставі якого приймається рішення, має містити мотиви його прийняття із посиланням на норми чинного законодавства, оскільки такий акт дає змогу Мін'юсту прийняти обґрунтоване рішення. Отже, уважає, що оскільки акт від 20.03.2025 за №1126/19.1.4/25 містить мотиви та обґрунтування прийняття вказаного рішення, висновки суду першої інстанції щодо невмотивованості оскаржуваного наказу є безпідставними та такими, що призвели до прийняття незаконного рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Крім того, зауважує, що зважаючи на встановлені факти грубих неодноразових порушень порядку державної реєстрації, неодноразовість проведення реєстраційних дій у реєстрі з порушенням законодавства, застосування до державного реєстратора ОСОБА_1 заходів відповідальності у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру прав є виправданим та співмірним ступеню вчинених порушень, а також необхідним та єдиним можливим заходом впливу для запобігання зловживань у сфері державної реєстрації прав.
Окремо просить урахувати, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Зазначає, що судом першої інстанції взагалі не перевірено доводи першого відповідача щодо суті виявлених за результатами проведення камеральної перевірки грубих неодноразових порушень у сфері державної реєстрації, допущених державним реєстратором, не надано їм оцінки, що є порушенням принципу офіційного з'ясування обставин справи та має наслідком скасування такого рішення.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Державне підприємство "Національні інформаційні системи" надало додаткові пояснення у справі, які за змістом є тотожними відзиву на позов, та в яких підтримано доводи апеляційної скарги Мін'юсту і, зокрема, зазначено, що ДП "НАІС" не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, та законодавчо не уповноважено владно керувати поведінкою, у тому числі, позивача.
Так, ДП "НАІС", будучи технічним адміністратором Державного реєстру прав, не уповноважене приймати владно-управлінські рішення, а лише безпосередньо їх виконує. Одночасно із цим, у ДП "НАІС" відсутнє право перевірки законності рішень Міністерства юстиції України та право відмови від їх виконання. Тобто ДП "НАІС" реалізує приписи наказів Міністерства юстиції України у будь-якому випадку, оскільки відповідне зобов'язання для ДП "НАІС" встановлено законом.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Наказом Міністерства юстиції України №364/7 від 28.02.2025 наказано провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральну перевірку державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича щодо реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№63344340, 63341909, 63343674, 63338791.
За результатами проведеної камеральної перевірки Комісією складено акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна С.В. від 20.03.2025 за № 1126/19.1.4/25, за змістом якого Комісія встановила таке.
Щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 08.10.2024 №63344340, поданої ОСОБА_2 , реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №75476277, на підставі якого відкрито розділ №3021314663120 на закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 . Комісія вважає, що державним реєстратором Зоткіним С.В. порушено вимоги статей 3, 10, 13, 18, 24 Закону, пунктів 12, 40 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності: без відкриття в Державному реєстрі прав нового розділу на житловий будинок літ. Е-2; на підставі документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 08.10.2024 №63341909, поданої ОСОБА_3 , державним реєстратором Зоткіним С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.10.2024 №75492030, на підставі якого відкрито розділ №3021880163120 на закінчений будівництвом об'єкт - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 . Комісія вважає, що державним реєстратором Зоткіним С.В. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12, 40, 77 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності: за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ).
Щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 08.10.2024 №63343674, поданої ОСОБА_4 , державним реєстратором Зоткіним С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.10.2024 № 75504074, на підставі якого відкрито розділ №3022316363120 на закінчений будівництвом об'єкт - садовий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 . Комісія вважає, що державним реєстратором Зоткіним С.В. порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12, 40, 77, 81 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності: без направлення відповідного запиту до органу, який проводив оформлення та/або реєстрацію прав про надання інформації, необхідної для реєстрації прав, що виникли до 01.01.2013; за відсутності відомостей про присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; за відсутності документа, що підтверджує членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.
Щодо результатів розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 08.10.2024 №63338791, поданої ОСОБА_5 , державним реєстратором Зоткіним С.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень від 11.10.2024 №75506569, на підставі якого до розділу №1588559663101, відкритого на житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , внесено зміни, зокрема: загальну площу 69,5 кв.м., житлову площу 38,7 кв.м. змінено на загальну площу 86,8 кв.м., житлову площу 47,8 кв.м. Комісія вважає, що державним реєстратором Зоткіним С.В. порушено вимоги статей 3, 5, 10, 18, 24 Закону, пунктів 12, 40, 77 Порядку №1127, оскільки проведено державну реєстрацію права власності: за відсутності відомостей про прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна в результаті реконструкції, отриманих реєстратором з ЄДЕССБ.
У вказаному акті від 20.03.2025 за № 1126/19.1.4/25 Комісія запропонувала анулювати державному реєстратору Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
На підставі акта від 20.03.2025 за № 1126/19.1.4/25 Міністерством юстиції України прийнято оскаржуваний Наказ №803/5 від 20.03.2025.
Не погодившись із Наказом Міністерства юстиції України №803/5 від 20.03.2025 "Про результати камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 ", за яким анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного наказу через неналежну мотивацію в частині застосування до позивача такого виду відповідальності як анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який впливає на професійну діяльність позивача, відсутність відомостей щодо негативних наслідків, виявлених відповідачем під час камеральної перевірки порушень позивача та фактів вчинення позивачем повторних порушень у сфері державної реєстрації, що могло б свідчити про їх системний характер.
З огляду на те, що відповідач не встановив неодноразових порушень позивачем у сфері державної реєстрації прав, що стало підставою для прийняття невмотивованого рішення в частині анулювання доступу до Державного реєстру, застосоване відповідачем до позивача стягнення у вигляді анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно судом визнано таким, що не відповідає принципу обґрунтованості та пропорційності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав визначено Законом № 1952-IV.
Відповідно до статті 37-1 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.
За результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України проводить перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав.
У разі якщо в результаті проведеної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав виявлено прийняття такими державними реєстраторами чи суб'єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законів, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України вживає заходів до негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів, а також заінтересованих осіб.
За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених пунктами 1 і 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.
Рішення, передбачені пунктами 3-5 частини другої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора.
У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону.
Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, під час здійснення контролю та проведення перевірок, критерії, за якими здійснюється моніторинг, критерії, за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення, допущені в сфері державної реєстрації, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зареєстрованого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 990 (далі - Порядок №990), останній визначає процедуру здійснення Мін'юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.
Дія цього Порядку не поширюється на розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом: перевірки відомостей, отриманих Мін'юстом під час реалізації повноважень у сфері державної реєстрації; моніторингу реєстраційних дій в реєстрах (підпункти 4 та 5 пункту 4 Порядку № 990).
В силу пунктів 9-13 Порядку №990 камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін'юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішенні Мін'юсту про проведення камеральної перевірки зазначаються прізвище, ім'я, по батькові державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, стосовно яких прийнято рішення про проведення камеральної перевірки, та підстава проведення камеральної перевірки.
Відповідним рішенням утворюється комісія з проведення камеральної перевірки у складі не менше як трьох посадових осіб Мін'юсту (далі - комісія).
Строк проведення камеральної перевірки становить не більш як п'ятнадцять робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про проведення такої перевірки.
Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про проведення камеральної перевірки надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному вебсайті суб'єкта державної реєстрації, до якого в разі потреби додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. У разі відсутності на його офіційному вебсайті інформації про електронну адресу суб'єкта державної реєстрації чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту, запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки, в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
Відомості про проведення камеральної перевірки не пізніше двох робочих днів з дня прийняття Мін'юстом рішення про її проведення також розміщуються на офіційному вебсайті Мін'юсту.
Під час проведення камеральної перевірки державний реєстратор, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації мають право подавати Мін'юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки.
Колегія суддів наголошує, що під час проведення камеральної перевірки Мін'юст повинен забезпечити особі, дії якої перевіряються, реальне, а не формальне право надати пояснення та докази, які можуть сприяти вирішенню та/чи усуненню виявлених проблем, встановлених при вчиненні реєстраційних дій.
Згідно з пунктом 13-1 Порядку №990 результати камеральної перевірки викладаються у формі акта або довідки, які підписується усіма членами комісії.
У разі наявності порушень установленого законом порядку державної реєстрації складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті/довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки; прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні норми законів) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів (у разі складення акта);пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (у разі складення акта).
В акті про проведення камеральної перевірки зазначаються встановлені у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразове грубе чи неодноразові істотні порушення законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах.
На виконання вимог пункту 14 Порядку №990 за результатами проведення камеральної перевірки у разі наявності порушень встановленого законом порядку державної реєстрації на підставі акту комісії про проведення камеральної перевірки Мін'юстом приймається вмотивоване рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності з урахуванням вчинених одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також з урахуванням наявних у Мін'юсті відомостей щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів.
Пунктом 16 Порядку №990 визначено, що у разі виявлення у діях державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законів під час проведення реєстраційних дій в реєстрах, а також у разі, коли у Мін'юсту наявні відомості щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, застосовується пункт 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
У разі коли державним реєстратором є нотаріус, застосовується пункт 4 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункт 4 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Згідно з пунктом 20 Порядку №990 результати проведення камеральної перевірки (акти/довідки про проведення камеральної перевірки, рішення Мін'юсту про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації, нотаріуса до передбаченої законом відповідальності) зберігаються в Мін'юсті разом з іншими матеріалами такої перевірки.
Мін'юст не пізніше ніж через два робочих дні з дня прийняття ним рішення про результати проведення камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності надсилає суб'єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор, уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення Мін'юсту та акт про проведення камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу чи у разі відсутності такої системи - на електронну адресу, розміщену на офіційному вебсайті суб'єкта державної реєстрації. У разі відсутності на офіційному вебсайті суб'єкта державної реєстрації інформації про електронну адресу чи у разі прийняття рішення про проведення камеральної перевірки щодо нотаріуса засвідчена відповідно до законодавства копія відповідного рішення Мін'юсту та акт про проведення камеральної перевірки в паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб'єкта, нотаріуса.
Рішення, дії або бездіяльність Мін'юсту під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації можуть бути оскаржені до суду (пункт 34 Порядку №990).
Отже, законодавством чітко визначені алгоритм дій Міністерства юстиції України під час здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав, дотримання якого є обов'язковою передумовою умовою для застосування Міністерством юстиції України санкцій, визначених статтею 37-1 Закону №1952-IV.
Судом установлено, що анулювання ОСОБА_1 доступу до Державного реєстру прав на підставі оскаржуваного наказу відбулося внаслідок здійснення першим відповідачем моніторингу законності вчинення ним реєстраційних дій за заявами, зареєстрованими в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №№ 63344340, 63341909, 63343674, 63338791, у зв'язку з виявленням органом контролю порушень Закону №1952-IV та Порядку №990.
Колегія суддів зауважує, що з положень Закону №1952-IV чітко вбачається, що законодавець, наділяючи Міністерство юстиції України функціями контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним видів заходів впливу до державних реєстраторів, також зобов'язав Мін'юст мотивувати рішення, прийняте за наслідками такого контролю.
У постанові від 26.07.2023 у справі №200/3265/21-а Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки щодо дискреції:
"Разом з цим Верховний Суд зазначає, що дискреція - це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "HasanandChaushv.Bulgaria" № 30985/96).
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятою 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.
Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002)".
Отже, у разі виявлення порушень законодавства у сфері державної реєстрації перший відповідач розглядає питання відповідальності суб'єкта у сфері державної реєстрації та приймає рішення про застосування до санкцій. При застосуванні санкцій перший відповідач повинен дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
В свою чергу, обов'язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов'язок суб'єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2023 у справі №640/16809/20.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявний в матеріалах справи Наказ від 20.03.2025 за №803/5 "Про результатами проведення камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 ", встановив, що на виконання Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2025 за №364/7 "Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 " та відповідно до статті 37-1 Закону №1952-IV, Порядку №990 вирішено анулювати державному реєстратору Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Виконання цього наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".
Підставою вказано: акт від 20.03.2025 за № 1126/19.1.4/25 за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 .
Разом з цим колегія суддів ураховує, що при прийнятті рішення про анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав відповідно до Закону №1952-IV, Міністерство юстиції України повинно встановити не тільки наявність у діях державного реєстратора одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а і вказати зв'язок між подією недотримання державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав та порушенням прав фізичної або юридичної особи.
Також, слід зауважити, що застосування певного виду стягнення, передбаченого статтею 37-1 Закону №1952-ІV повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ.
Тому, визначаючи вид стягнення, Міністерство юстиції України повинне врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в оскаржуваному наказі немає відомостей про те, що Міністерство юстиції України здійснило дослідження чи перевірку фактів, викладених у Акті за результатами проведення камеральної перевірки позивача та встановило порушення прав певних фізичної або юридичної особи наведеними реєстраційними діями позивача, вчинення яких слугувало підставою для видання спірного наказу.
Також в оскаржуваному наказі не зазначено ані норм, які було порушено позивачем, ані не вказано відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, зміст порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції, як анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.
Водночас спірний наказ не містить відомостей щодо вчинення позивачем одноразових грубих або неодноразових істотних порушень у сфері державної реєстрації прав, а також конкретних даних про юридичних та фізичних осіб, права яких було порушено позивачем, як і не містить відомостей щодо неодноразового застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов'язаних з тимчасовим блокуванням чи анулюванням доступу до реєстрів, що є визначальним для правильного застосування пункту 2 частини другої статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та/або пункту 2 частини другої статті 34-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Дослідивши наявний у матеріалах справи Акт за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна С.В. від 20.03.2025 за № 1126/19.1.4/25 суд установив, що останній містить відомості про порушення позивачем вимог статей 3, 10, 13, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 12, 40, 77, 81 Порядку №1127 за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав за №№63344340, 63341909, 63343674, 63338791.
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що акт камеральної перевірки за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не звільняє Мін'юст надавати оцінку підставам прийняття наказу, зважаючи на вимоги пункту 1 частини 2 статті 37-1 Закону №1952-IV щодо обов'язку першого відповідача вмотивувати рішення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що Міністерство юстиції України, як суб'єкт владних повноважень, за наслідками камеральної перевірки має право на те, щоб обмежити чи анулювати доступ до Реєстру, але водночас, таке рішення повинно мати зрозуміле і обґрунтоване пояснення.
У випадку з позивачем перший відповідач не зазначив мотивів спірного наказу. Натомість він посилається на свої дискреційні повноваження, які, втім, не можуть слугувати переконливим аргументом для того, щоб уникнути чи звільнити себе від зобов'язання пояснити/мотивувати своє рішення.
Зі змісту оскаржуваного наказу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що встановлюючи термін анулювання доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно безстроково, Мін'юстом усупереч принципу обґрунтованості рішення не наведено мотивів, якими керувався, обираючи саме такий строк.
Колегія суддів наголошує, що стаття 37-1 Закону №1952-ІV не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Проте застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності, оскільки наслідки негайного виконання рішення про обмеження доступу впливають на професійну діяльність державних реєстраторів, робота яких безпосередньо залежить від можливості мати такий доступ. Визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк анулювання доступу до Державного реєстру прав, перший відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.
Отже, Міністерство юстиції України прийняло спірний наказ без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому такий наказ підлягає скасуванню.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не перевірив доводи щодо суті виявлених за результатами проведення камеральної перевірки грубих неодноразових порушень у сфері державної реєстрації, допущених державним реєстратором, не надав їм оцінки, колегія суддів не бере до уваги, оскільки встановлені в ході розгляду справи порушення Міністерством юстиції України загальних процедур і правил є самостійною і достатньою підставою для скасування спірного наказу і не викликає потреби в дослідженні та аналізі дотримання державним реєстратором чинного законодавства при вчинені конкретних реєстраційних дій.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що судом були досліджені всі ключові питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Інші доводи висновків суду не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі № 520/9048/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк С.П. Жигилій