09 жовтня 2025 року м. Рівне №460/3920/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2) в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність відповідачів, суб'єктів владних повноважень - Головне Управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області та Головне Управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області, щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 протиправною та зобов'язати відповідачів зробити перерахунок пенсії, врахувати до страхового стажу згідно даних належної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудової книжки період роботи з 16.04.1984 року по 09.11.1985 року згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 22.05.1984 року та врахувати до страхового стажу період навчання з 10.12.1985 року по 10.04.1986 року згідно довідки від 22.11.2024 року №24 та призначити пенсію по інвалідності.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 09.12.2024 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності. За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області прийнято рішення №172850029609 від 13.12.2024 року про відмову позивачу в призначенні пенсії по інвалідності, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу. На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. За таких обставин, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.03.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 24.07.2025 було витребувано додаткові докази від позивача.
Ухвалою суду від 07.08.2025 продовжено процесуальний строк для подання доказів.
Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, які є ідентичними за своїм змістом, в яких зазначили, що 09.12.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності на підставі норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності заяви про призначення пенсії та документи, які були надані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було розглянуто заяву Позивача і долучені до заяви документи, та 13.12.2024 №172850029609 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Зазначили, що станом на дату звернення вік позивача становить 58 років 8 місяців 07 днів. Згідно статті 32 Закону №1058 особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю ІІ групи від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років. Страховий стаж позивача становить 13 років 8 місяць 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.04.1984 по 09.11.1985 за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 22.05.1984, оскільки титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162), а саме: зазначено неповну дату народження, тільки рік 1966, що не відповідає паспортним даним. Крім того запис про звільнення з 09.11.1985 не завірено підписом відповідальної особи, чим порушено п 4.1 Інструкції. Для зарахування вищевказаного періоду уточнюючу довідку, видану підприємством, на якому працювала особа, на підставі первинних документів, позивачем не надано. Також до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 10.12.1985 по 10.04.1986 відповідно до довідки від 22.11.2024 №24, оскільки відсутня інформація про здобуття освіти та кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. Варто зауважити, що страховий стаж позивача розраховано згідно з записами трудової книжки НОМЕР_3 та з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка ОК-5). Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж 14 років.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №910226 від 15.10.2024.
09.12.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою щодо призначення пенсії по інвалідності на підставі норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та 13.12.2024 прийнято рішення №172850029609 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні вказано, що вік заявника становить 58 років 08 місяців 7 днів. Страховий стаж становить 13 років 8 місяців 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, з 16.04.1984 по 09.11.1985, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 22.05.1984, оскільки титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція), а саме: дата народження зазначена частково, що не відповідає паспортним даним. Крім того, запис про звільнення, з 09.11.1985, не завірено підписом відповідальної особи, чим порушено п.4.1 Інструкції. Також до страхового стажу не враховано період навчання, з 10.12.1985 по 10.04.1986, згідно довідки від 22.11.2024 №24, оскільки відсутня інформація про здобуття освіти та кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем. Страховий стаж розраховано, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5). Відмовлено ОСОБА_3 у призначенні пенсії по інвалідності.
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно з цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 30 цього Закону передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Необхідний страховий стаж, визначений статтею 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб з інвалідністю ІІІ групи, у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (з наступними змінами, далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637). Пунктом 2.2. Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 розділу ІІ, а саме:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
2) документи про стаж, що визначені Порядком №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу ( додатки 3, 4 до Положення ).
4) відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 станом на дату звернення досягнув 58 років.
Позивачу встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №910226 від 15.10.2024.
Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 13 років 8 місяців 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи, з 16.04.1984 по 09.11.1985, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_4 від 22.05.1984, оскільки титульна сторінка трудової заповнена з порушенням п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція), а саме: дата народження зазначена частково, що не відповідає паспортним даним. Крім того, запис про звільнення, з 09.11.1985, не завірено підписом відповідальної особи, чим порушено п.4.1 Інструкції. Також до страхового стажу не враховано період навчання, з 10.12.1985 по 10.04.1986, згідно довідки від 22.11.2024 №24, оскільки відсутня інформація про здобуття освіти та кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
В даному випадку спірним є наявність у позивача достатнього страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (стаття 1 Закону).
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №637).
Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Як встановлено судом, позивач, до заяви надав копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 22.05.1984.
Суд зазначає, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників у період до 1992 року включно визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252; зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412; далі Інструкція №162).
Разом з тим, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58) та визначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція №162 не застосовується.
При цьому суд зауважує, що положення Інструкції №162 та Інструкції №58 узгоджуються за своєю структурою й змістом, а відтак не потребують повторення.
Так, за змістом пункту 1.1. глави 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За правилами пункту 2.4. глави 2 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6. глави 2 цієї ж Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.11 глави 2 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. (пункт 2.13 глави 2 Інструкції №58).
За правилами пункту 4.1 глави 4 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як встановлено судом на титульній сторінці трудової книжки позивача серія НОМЕР_4 від 22.05.1984 внесено зміни в запис про дату народження позивача, а саме дата народження вказана повністю і чітко “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Виправлення підтверджено печаткою та підписом посадової особи Рівненського домобудівного комбінату та внесено на підставі паспорта НОМЕР_5 , виданого Рівненським МВ УМВС України 27.11.2008 р.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серія НОМЕР_4 від 22.05.1984: 1. Запис №2 від 16.04.1984 зарахований на виробничу практику електромонтажником, 2. Запис №5 від 09.11.1985 звільнений за ініціативою робочого ст.38 КЗОТУССР (наказ від 10.11.1983 №94-к).
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.
Той факт, що в трудовій книжці позивача запис про звільнення від 09.11.1985 не завірено підписом відповідальної особи, не є виною позивача.
Таким чином, суд вважає підтвердженим період роботи позивача з 16.04.1984 по 09.11.1985 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 22.05.1984, який підлягає зарахуванню до його страхового стажу.
З огляду на наведене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що стаж за періоди роботи позивача з 16.04.1984 по 09.11.1985 не можна зарахувати як страховий, оскільки на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є уповноважений орган.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 р. у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Поряд із цим суд зауважує, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення її трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах або обрахунку страхового стажу.
Висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 р. по справі №687/975/17.
При цьому, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи стосовно якої її оформлено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці та їх належне оформлення законодавцем покладено на роботодавця, а не на працівника, отже, відповідальність за можливе не вчинення такого запису або його неналежне оформлення не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому постановах від 02 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 26 червня 2019 року у справі №423/3762/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №683/737/17, від 09 серпня 2019 у справі №654/890/17, від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Варто звернути увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а, від 23 жовтня 2019 року у справі №263/3783/17, від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 20 січня 2021 року у справі №588/647/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22 та інших.
Окрім того, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 10.12.1985 року по 10.04.1986 року згідно довідки від 22.11.2024 року №24, суд зазначає наступне.
Згідно статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 27 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_4 від 22.05.1984: запис №6 від 10.12.1985 зарахований на 4-х місячні курси трактористів при ПМК-173 відповідно до наказу №264 “Б» від 10.12.1985 р., запис №7 від 11.04.1986 після закінчення курсів зарахований на роботу відповідно до наказу №95 від 14.04.1986.
Відповідно довідки 22.11.2024 №24, виданої ПрАТ “Володимирецька ПМК №173» ОСОБА_1 дійсно навчався на 4-х місячних курсах трактористів при Володимирецькій ПМК-173 з 10 грудня 1985 р. по 10 квітня 1986 р. (наказ №264 “Б» від 10.12.1985 р., наказ №264/а від 10.12.1985. Після закінчення курсів зарахований на роботу 18 квітня 1986 р. (наказ №95 від 14.04.1986), звільнений з роботи 18 серпня 1986 р. (наказ №211 від 18.08.1986 р.).
На період навчання позивача діяв Закон УРСР "Про народну освіту" від 01 жовтня 1974 року.
Відповідно до частини 1 статті 47 вказаного Закону для молоді, яка поступає на виробництво після закінчення загальноосвітньої школи, і для осіб, що працюють у народному господарстві і бажають здобути нову професію або підвищити кваліфікацію, організуються вечірні (змінні) професійно-технічні училища, а також курси, навчально-курсові комбінати та інші форми підготовки і підвищення кваліфікації безпосередньо на виробництві.
Частиною 4 статті 48 вказаного Закону передбачалося, що особам, які пройшли навчання з нової професії або підвищили кваліфікацію безпосередньо на виробництві і успішно склали кваліфікаційний екзамен, видається свідоцтво єдиної форми про здобуту спеціальність і присвоєний розряд, клас, категорію.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядок №637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до довідки 22.11.2024 №24, виданої ПрАТ “Володимирецька ПМК №173» ОСОБА_1 дійсно навчався на 4-х місячних курсах трактористів при Володимирецькій ПМК-173 з 10 грудня 1985 р. по 10 квітня 1986 р. (наказ №264 “Б» від 10.412.1985 р., наказ №264/а від 10.12.1985. Після закінчення курсів зарахований на роботу 18 квітня 1986 р. (наказ №95 від 14.04.1986), звільнений з роботи 18 серпня 1986 р. (наказ №211 від 18.08.1986 р.).
Суд зауважує, що із зазначеної довідки можливо встановити дату початку та закінчення навчання на курсах трактористів ОСОБА_1 .
Крім того, інформацію щодо такого навчання позивача містять записи трудової книжки серії НОМЕР_4 від 22.05.1984, яка в силу вимог статті 62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відтак, період навчання позивача з 10 грудня 1985 р. по 10 квітня 1986 р. на 4-х місячних курсах трактористів при Володимирецькій ПМК-173, підлягають зарахуванню до страхового стажу.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 16.04.1984 по 09.11.1985 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 22.05.1984 та період навчання з 10.12.1985 по 10.04.1986, згідно довідки від 22.11.2024 року №24, та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
А відтак, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Рівненській області позивачу слід відмовити.
Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п.2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків,
- пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Оскільки позивачу встановлено інвалідність 15.10.2024, а до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач звернувся 09.12.2024, відповідно призначення пенсії має відбутися саме 15.10.2024.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачами доводи позовної заяви не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.12.2024 №172850029609 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.04.1984 по 09.11.1985 згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 22.05.1984 та період навчання з 10.12.1985 по 10.04.1986, згідно довідки від 22.11.2024 року №24, та призначити з 15.10.2024 ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15,м. Івано-Франківськ,Івано-Франківська обл.,76018, ЄДРПОУ/РНОКПП 20551088)
Суддя С.М. Дуляницька