09 жовтня 2025 року м. Рівне №460/4200/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД"
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.12.2024 за №065301.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова винесена протиправно, оскільки на момент проведення перевірки водієм було надано для державних інспекторів усі необхідні документи, в тому числі посвідчення водія, свідоцтво про реєстрації як транспортного засобу так і напівпричіпа, товаро-транспортну накладну №2 від 11 листопада 2024 року на товар, що транспортувався, а також роздруківки з цифрового тахографа, тобто документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреного тахографа, в тому числі за 10 листопада 2024 року. Жодних інших порушень державними інспекторами встановлено не було. Тому, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав відзив на позов в якому заперечує проти позовних вимог. Вказує, що 11.11.2024 під час проведення перевірки було встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції №385, а саме: під час здійснення вантажних перевезень у транспортному засобі RENAULT державний номерний знак НОМЕР_1 , номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , який оснащений цифровим контрольним пристроєм (тахогафом), водій транспортного засобу ОСОБА_1 на момент проведення перевірки не надав роздруківку на паперовому носії з цифрового тахографу щодо режиму праці та відпочинку водія за 10.11.2024 року, а також встановлено порушення водієм режимів праці та відпочинку 21.10.2024 року. Наголошується, що водій повинен мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (28+1), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Проте, таких під час перевірки надано не було. Просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
24.03.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №065301 від 17.12.2024, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті, про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК БУД» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн., яке здійснюється у виконавчому провадженні №77579949, що перебуває в провадженні у Дубенському відділі державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою від 25.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №065301 від 17.12.2024, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті, про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК БУД» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн., яке здійснюється у виконавчому провадженні №77579949, що перебуває в провадженні у Дубенському відділі державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №460/4200/25.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяви по суті, надані учасниками справи, з'ясувавши обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
11.11.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Носенко С.В. Відділом державного нагляду (контролю) у Чернігівській області о 10 год. 40 хв. проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, місце перевірки 382 км. а/д М-07. Направлення на рейдову перевірку від 08.11.2024 №004045.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 061540 від 11.11.2024. Під час перевірки виявлено порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», , п.6.1 Положення , затвердженого наказом МТЗУ №340, п.3.3 Інструкції, затвердженої наказом МТЗУ №385 під час вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія роздруківкою цифрового тахографу за 10.11.2024, умовами праці та відпочинку згідно з вимогами законодавства (21.10.2024 порушення режимів праці та відпочинку водієм ОСОБА_1 )
Водій з актом ознайомлений, про що свідчить запис в поясненнях водія «Згідний» та особистий підпис.
17.12.20252 Постановою в.о начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №065301 за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільних транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 17000грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №442 від 10.09.2014 Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі Закон №2344-ІІІ), що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-ІІІ) передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", &q;Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ст.5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини 12 статті 6 цього Закону, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. А згідно з частиною 14 статті 6 Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Щодо правомірності винесення оспорюваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу згідно зі статтею 60 Закону №2344-ІІІ по суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.
Статтею 34 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
За змістом пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, серед іншого, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Аналіз положень ст.48 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до обставин справи, під час перевірки 11.11.2024 виявлено порушення, а саме під час здійснення вантажних перевезень у транспортному засобі RENAULT державний номерний знак НОМЕР_1 , номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , який оснащений цифровим контрольним пристроєм (тахогафом), водій транспортного засобу ОСОБА_1 на момент проведення перевірки не надав роздруківку на паперовому носії з цифрового тахографу щодо режиму праці та відпочинку водія за 10.11.2024 року, а також встановлено порушення водієм режимів праці та відпочинку 21.10.2024 року. Чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції № 385, у за відсутності бланка підтвердження діяльності.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).
Згідно з п.1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ТЗ позивача обладнаний діючими та повіреними цифровим тахографом.
У відповідності до пункту 6.2 Положення №340, облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Пункт 6.4 Положення №340 встановлює, що графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Згідно з пунктом 7.1 Положення №340 перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.
Пунктом 7.2 Положення 340 визначено, що головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.
Тобто, законодавець чітко встановив обов'язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (29 штук), а також Бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, а перевізників - забезпечити їх наявність у водія.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385.
Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, а її норми поширюються на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункти 1.2, 1.3 Інструкції №385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 визначені у ній терміни вживаються у такому значенні: тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу;
заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв)
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники:
забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно з п.3.6 даної Інструкції перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);
наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа
Таким чином, дія Інструкції № 385 поширюється на усіх автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами. Відповідно, особиста картка водія до цифрового тахографа (тахокарта) та роздруківка даних про роботу і відпочинок входить до переліку обов'язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, поряд з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи положення вказаних норм, суд дійшов висновку, що вантажні автомобілі повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а за відсутності документами - тахокартами, а також картками водія або роздруківками обліку режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії, які є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, що відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ, входять до переліку обов'язкових документів при здійсненні внутрішніх перевезень.
Верховним Судом у постанові від 10.05.2019 у справі №816/124/17 наголошено, що норми Закону №2344-III зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.
Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 (далі за текстом - Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно з частиною 3 статті 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
За правовим висновком постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі №823/1199/17, приписи пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції №153 є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Враховуючи норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що контроль за роботою водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, зокрема, за допомогою тахографу чи індивідуальної контрольної книжки.
Обов'язок ведення тахокарти позивачем не спростовано, як і допущення ним порушень законодавства про автомобільний транспорт, з огляду на ненадання до перевірки усіх документів, визначених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Однак, з огляду на пункти 6.2, 6.4 Положення №340 позивачем не доведено того, що водій не керував транспортним засобом у спірний період.
Відсутність бланка підтвердження діяльності, з огляду на відсутність інших доказів щодо обліку робочого часу водія, вказує на те, що останній тимчасової непрацездатності не мав, у відпустці не перебував. Суду не надано доказів, що водій позивача не здійснював перевезення вантажів за спірні періоди.
Суд звертає увагу, що позивача притягнуто до відповідальності, оскільки, водій не надав роздруківку з цифрового тахографа за 10.11.2024. Доказом вчиненого порушення роздруківки надані водієм, згідно яких: у період часу з 13:41 09.11.2024 по 06:43 11.11.2024 у водія ОСОБА_2 відсутня інформація про його час роботи та відпочинку, про що свідчить відповідна піктограма «? - немає даних» на роздруківці за відповідні дні. Крім того, позивач не підтвердив обставин, що водій дотримався режимів праці та відпочинку 21.10.2024 року, оскільки з роздруківки цифрового тахографа за 21.10.2024 видно, що з 05.41 год. по 13.37 год водій управляв транспортним засобом 6 годин 03 хв, виконував іншу роботу впродовж 1 год. 53хв, при цьому водій зовсім не відпочивав. Водночас, пункти 4.1, 4.2 Положення № 340 передбачають, що "після керування протягом 4 годин 30 хвилин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервою тривалістю не менше ніж 15 хвилин із наступною перервою тривалістю не менше ніж 30 хвилин з урахуванням вимог пункту 4.1 цього розділу."
Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Тому, з огляду на ненадання до перевірки усіх документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", матеріалами справи в повній мірі підтверджується порушення пункту 3.3 Інструкції №385 .
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що при прийнятті постанови про застосування штрафу відповідач діяв обґрунтовано та розсудливо, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Тому, суд дійшов висновку, що постанова №065301 від 17.12.2024 про застосування до ТОВ «ДБК БУД» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності спірних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття контролюючим органом таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Відповідачем доведено факт вчинення ТОВ «ДБК БУД» правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на встановлені обставини, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №065301 від 17.12.2024 відповідає критеріям наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За змістом положень ч. 6 ст. 157 КАС України, вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Відтак, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 25.03.2025, зберігаються до набрання законної сили рішенням суду у справі №460/4200/25.
Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК БУД" (пров. Мирогощанський, буд.15а, м.Дубно, Дубенський р-н, Рівненська обл., 35601, ЄДРПОУ/РНОКПП 38171038)
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8, м.Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя С.М. Дуляницька