про відмову у задоволенні клопотання
09 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1598/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 260/1598/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника Меламед Вадима (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить:
1) визнати протиправними та дискримінаційними дії, рішення та бездіяльність відповідача, відповідно до здійснення розрахунку пенсії Позивачки без здійснення автоматичних масових перерахунків щомісячної пенсії відповідно до п. 3 ст. 42 та ст.28 Закону 1058-IV;
2) зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки з 10.01.2021 року, з урахуванням передбачених Законом автоматичних масових перерахунків пенсії , за виключенням виплачених сум, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
3) визнати протиправними та дискримінаційними дії та бездіяльність Відповідача, щодо відмови виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму боргу за період з 25.05.2016 по 01.02.2021 та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за кожний місяць боргу за цей період на момент виплати на 01.02.2021 року (а.с.1-8).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, яке набрало законної сили 27 лютого 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, автоматичних масових перерахунків пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 10.01.2021 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, автоматичних масових перерахунків пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо відмови виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 25.05.2016р. по 01.02.2021 р. відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 25.05.2016р. по 01.02.2021 р. відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1984,80 грн..
Згідно відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду» 25 березня 2024 року у даній справі видано виконавчі листи.
29 серпня 2024 року до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій заявник на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просить встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати у десятиденний строк Закарпатському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду від 09 серпня 2023 року у справі № 260/1598/22.
30 вересня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 260/1598/22 за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
31 жовтня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у якій заявник на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просить встановити судовий контроль шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подати у десятиденний строк Закарпатському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення суду від 09 серпня 2023 року у справі № 260/1598/22.
Згідно з частиною третьою статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки статтею 382 КАС України не встановлений порядок розгляду заяви представника позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, тому розгляд вказаної заяви проведено у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що статтею 382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу.
Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що приписами статті 382 КАС України не передбачено право позивача на звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю з виконанням рішення, зазначене повноваження є правом суду та вирішується на його розсуд на стадії прийняття рішення.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини шостої статті 246 КАС України, згідно з якими у разі необхідності у резолютивній частині вказується про порядок і строк виконання рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - суд може лише під час прийняття рішення у справі.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
У даному випадку при ухваленні рішення судом судовий контроль не встановлювався.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №826/18826/14.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 п, п. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Кршцук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Торнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як вже зазначалося вище, 25 березня 2024 року судом видано виконавчі листи у даній справі.
Однак, жодного доказу про подання позивачем до виконання в органи виконавчої служби виконавчого листа з приводу примусового виконання представником позивача суду не надано.
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки, завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є саме виконавче провадження, яке здійснюється органами державної виконавчої служби, в матеріалах справи відсутня інформація про звернення до примусового виконання виконавчого листа виданого по справі № 260/1598/22, відтак підстав для встановлення судового контролю немає.
З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 260/1598/22 за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.В. Іванчулинець