09 жовтня 2025 року Справа № 160/24762/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» до Київської митниці про визнання протиправними рішень та їх скасування,-
28 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» в особі представника Черняк Ірини Сергіївни, через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Київської митниці з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000016/1 від 07.07.2025 року; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000118 від 07.07.2025; рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000017/1 від 15.07.2025 року; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000125 від 15.07.2025 року.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» з метою митного оформлення товарів подало до Київської митниці електронну митні декларації: №25UA100430584942U6 від 07.07.2025 року та № 25UA100430585171U6 від 15.07.2025 року. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.09.2025 відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю та зазначив, що під час здійснення Київською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірних рішень діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 28 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (далі позивач) та "Boni Seafood Inc" Канада, був укладений зовнішньо - економічний контракт № ЕС 26/07.
За умовами даного контракту, Товариство з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (Покупець) купує товар у «Boni Seafood Inc» (Продавець). Так, відповідно до п.1.1 Контракту, Продавець продає, а Покупець купує рибу в асортименті та іншу рибну продукцію, морепродукти, далі іменовані «Товар», що зазначені у Проформі Інвойсі та/або Інвойсі та/або Специфікації, який є невід'ємною частиною даного Контракту.
Відповідно до умов Контракту, ціна на кожне найменування товару відображена у Проформі-інвойсі та є фіксованою величиною після підписання обома сторонами. Після підписання Проформа-інвойсу стає невід'ємною частиною Контракту.
Пунктом 2.1 Контракту визначено, що Загальна сума Контракту становить суму проформ-інвойсів та/або інвойсів, підписаних згідно з умовами цього Контракту протягом терміну його дії.
Згідно з п. 4.2. Постачання здійснюється на умовах Інкотермс 2020. Базис поставки вказується у Проформі-інвойсі та/або інвойсі на постачання кожної окремої партії Товару.
За Специфікацію №145 від 04.04.2025 року, погоджено поставку товару, а саме: - морожений вомер цілий 80-100, вагою 12 600 кг, ціна 1,10 дол.США, на загальну суму 13 860,00 дол.США; - морожений вомер цілий 100-150, вагою 7 350 кг, ціна 1,10 дол.США, на загальну суму 8 085,00 дол. США. Всього 21 945 дол. США, кількість коробок 1 995 шт., загальна вага 20 848 кг. Товар поставляється на умовах: CFR Клайпеда (ІНКОТЕРМС 2010). Специфікацією передбачені умови розрахунків, а саме: 30% авансовий платіж, 70% залишок.
За Специфікацію №145-1 від 04.04.2025 року, відповідно до якої погоджено поставку товару, а саме: - морожений вомер цілий 80-100, вагою 7 050,00 кг, ціна 1,10 дол.США, на загальну суму 7 755,00 дол.США; Всього 7 755,00 дол. США, кількість коробок 705 шт., загальна вага 7 367,00 кг. Товар поставляється на умовах: CFR Клайпеда (ІНКОТЕРМС 2010). Специфікацією передбачені умови розрахунків, а саме: 30% авансовий платіж, 70% залишок.
Вищезазначений товар був ввезений на митну територію України та 07.07.2025 був заявлений до митного оформлення до Київської митниці за ЕМД №25UA100430584942U6, до якої було додано наступні документи: Пакувальний лист №Admi002 від 04.04.2025; Сертифікат якості (Certificate of quality)від 06.04.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №001-001-000000145 ВІД 04.04.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) специфікація №145 до інв.001-00 від 04.04.2025 Автотранспортна накладна (Road consignment note) №A07041 від 04.07.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №16843882202500000039P від 21.04.2025; Санітарний сертифікат №0006957; Банківський платіжний документ, що стосується оплати товару swift від 13.12.2024; Банківський платіжний документ, що стосується оплати товару swift від 27.05.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №136 від 04.07.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07-2563 від 04.07.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №EC 26/07 від 28.07.2024 з додатковою угодою №1; Договір про надання послуг митного брокера №18-05-21 від 18.05.2021; Договір (контракт) про перевезення №01-64-С від 01.12.2022.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Київська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; виписку з бухгалтерської документації;- копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на електронне повідомлення Відповідача, щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, декларантом було надано лист від 07.07.2025 № 15436 в якому повідомлено, що інші документи в 10 ти денний термін не надаватимуться та надано додаткові документи, а саме: Сертифікат якості 06/04/2025; Пакінг лист ADMI 02 04/04/2025; інвойс 001-001-000000145 04/04/2025; специфікація 145 до інв. 001-001-000000145 04/04/2025; CMR A07041 04/07/2025; Сертифікат походження 16843882202500000039Р 21/04/2025; swift /н 27/05/2025; swift /н 13/12/2025; рахунок про надання транспортних послуг 136 04/07/2025; довідка про транспортні витрати 07-2563 04/07/2025; зовнішньоекономічний контракт ЕС 26/07 28/07/2024; брокерський договір 18-05-21 18/05/21 ;транспортний договір 01-64-С 01/12/2022; Експортна декларація 028-2025-40-09792 153 від 04.04.25.
Проте, 07.07.2025 Київською митницею було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000016/1, яким скоригована митна вартість товару.
Так, розрахована декларантом митна вартість товару становила: 23071,18 USD (962854,82 грн. (курс валюти станом на момент подання декларації 07.07.2025 41,7341 )), а вартість митних платежів - 215679,48 грн. (мито - 19257,10 грн., ПДВ 196422,38 грн.).
Внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 39805,5 USD (1663770,39 грн. (курс валюти станом на 08.07.2025 - 41,7975 ), а вартість митних платежів склала 372684,57 грн. (мито - 33275,41 грн., ПДВ - 339409,16 грн.).
Сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 156 693,44 грн.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000016/1 від 07.07.2025 року зазначено, що:
1) В інвойсі від 04.04.2025 № 001-001-000000145 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 митної декларації зазначено країну відправлення Литва.
2) В інвойсі від 04.04.2025 № 001-001-000000145 і графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT). Згідно положень Інкотермс, термін CFR (Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов'язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
3) До митного оформлення надано Довідку про транспорті витрати від 04.07.2025 № 07-2563та рахунок про надання транспортних послуг від 04.07.2025 № 136, які видані ТОВ «Данкар Логістік». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 04.07.2025 № A07041, безпосереднім перевізником товару є PE FSHAVA S.L. Отже, відбулося залучення третіх осіб. Проте, як зазначалось, підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб'єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надано. Враховуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості.
4) Надані платіжні документи swift від 13.12.2024 та від 27.05.2025 б/н не можуть бути взяті до уваги у якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, оскільки згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473 VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою правління НБУ від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, проте, до митного оформлення надані платіжні документи.
Крім того, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000118 від 07.07.2025.
Також, 15.07.2025 Позивачем був заявлений до митного оформлення до Київської митниці за ЕМД № 25UA100430585171U6 товар - Риба морожена:вомер(Selene Peruviana), ціла, нерозроблена, без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 80-100гр/шт. Чиста вага нетто:7050 кг, без врахування ваги крижаної глазурі, упаковано в 705 карт.короби (з вкладенням п/е пакета, термоусадочна плівка,п/е тесьма) на 12 дерев.палетах. Дата виготовлення: 04/2025р. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: BONIECUADOR S.A (#65314). Країна виробництва: ЕС.
До митної декларації було додано наступні документи: Сертифікат якості (Certificate of quality)від 06.04.2025; Пакувальний лист (Packing list) №ADMI 002 від 04.04.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №001-001-000000145 від 04.04.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) специфікація №145-1 до інв.001 від 04.04.2025 Автотранспортна накладна (Road consignment note) №535249 від 11.07.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №16843882202500000039P від 21.04.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару swift від 13.12.2024; Банківський платіжний документ, що стосується товару swift від 27.05.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №143 від 11.07.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №07-2577 від 11.07.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №EC 26/07 від 28.08.2024; Договір про надання послуг митного брокера №18-05-21 від 18.05.2021; Договір (контракт) про перевезення №01-64-С від 01.12.2022 Інформація про позитивні результати державних видів контролю №13116001 від 15.07.2025; Копія митної декларації країни відправлення №028-2025-40-00792153 від 04.04.2025.
За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи не містять достатньої інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної вартості, та під час проведення консультації Київська митниця надіслала позивачу електронне повідомлення про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових (за наявності) документів відповідно до ч.3 статті 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;- платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ;- виписку з бухгалтерської документації;- копію митної декларації країни відправлення;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на електронне повідомлення Відповідача, щодо витребування митним органом у декларанта додаткових документів, декларантом було надано лист від 15.07.2025 № 15469 в якому повідомлено, що інші документи в 10 ти денний термін не надаватимуться та надано додаткові документи, а саме: Сертифікат якості 06/04/2025; Пакінг лист ADMI 02 04/04/2025; інвойс 001-001-000000145 04/04/2025; специфікація 145-1 до інв. 001-001-000000145 04/04/2025; CMR 535249 11 /07/2025; Сертифікат походження 16843882202500000039Р 21/04/2025; swift /н 27/05/2025; swift /н 13/12/2025; рахунок про надання транспортних послуг №143 11/07/2025; довідка про транспортні витрати 07-2577 11/07/2025; зовнішньоекономічний контракт ЕС 26/07 28/07/2024; брокерський договір 18-05-21 18/05/21; транспортний договір 01-64-С 01/12/2022; Експортна декларація 028-2025-40-00792153від 04.04.25.
Проте, 15.07.2025 Київською митницею було винесено Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000017/1, яким скоригована митна вартість товару.
Так, розрахована декларантом митна вартість товару становила 8161,35 USD (341434,3 грн. (курс валюти станом на момент подання декларації 15.07.2025 41,8355 )), а вартість митних платежів - 76481,29 грн. (мито - 6828,69 грн., ПДВ 69652,6грн.).
Внаслідок коригування митної вартості, загальна вартість товару склала 12690 USD ( 530892,50 грн. (курс валюти станом на 15.07.2025 - 41,8355 ), а вартість митних платежів склала - 118919,92 грн (мито - 10617,85 грн., ПДВ - 108302,07 грн.).
Сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 42 438,63 грн.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000017/1 від 15.07.2025 року зазначено, що:
1) В інвойсі від 04.04.2025 № 001-001-000000145 зазначено країна відправки Еквадор в графі 15 митної декларації зазначено країну відправлення Литва.
2) В інвойсі від 04.04.2025 № 001-001-000000145 і графи 20 митної декларації товар постачається в Україну на умовах поставки CFR- Klaipeda (LT). Згідно положень Інкотермс, термін CFR (Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) - стандартизовані умови постачання за Інкотермс, за якими продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов'язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.
3) До митного оформлення надано Довідку про транспорті витрати від 11.07.2025 № 07-2577 та рахунок про надання транспортних послуг від 11.07.2025 № 143, які видані ТОВ «Данкар Логістік». Разом з тим, згідно відомостей, зазначених в автотранспортній накладній CMR від 11.07.2025 № 535249, безпосереднім перевізником товару є PE FSHAVA S.L. Отже, відбулося залучення третіх осіб. Проте, як зазначалось, підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб'єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надано. Враховуючи, що документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та передбачені положенням наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом при митному оформленні не надано, у митного органу відсутня можливість здійснити перевірку правильності обчислення складових митної вартості;
4) Надані платіжні документи swift від 13.12.2024 та від 27.05.2025 б/н не можуть бути взяті до уваги у якості банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, оскільки згідно з нормами ЗУ від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого Постановою правління НБУ від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, проте до митного оформлення надані платіжні документи.
Крім того, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000125 від 15.07.2025 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Вищезазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу.
Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо зауважень митниці стосовно складових витрат на транспортно-експедиційні послуги - суд зазначає наступне.
Умовами Договору про перевезення №01-64-С від 01.12.2022, укладеного між ТОВ РПК «АДМІРАЛ» (Замовник) та ТОВ «ДАНКАР ЛОГІСТИ» (Виконавець) визначено право Виконавця залучати третіх осіб для виконання заявок Замовника без погодження Замовника.
Відповідно до ст. 932 ЦК України, Виконавець має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Отже, чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини декларанта та перевізників, третіх осіб, яких було залучено Експедитором.
Суд вважає, що достатнім та належним доказом отримання послуг перевезення є договір транспортного експедирування послуг з організації такого перевезення, що підтверджує взаємозв'язок декларанта - позивача і Експедитора, який був наданий на момент декларування з первинною митною декларацією.
Таким чином, посилання Відповідача на відсутність інших документів, які можуть підтвердити залучення третіх осіб таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, й відповідно не може бути покладено в основу оспорюваних рішень.
Крім того, з долученої декларантом Довідки Про транспортні витрати від 04.07.2025 року вбачається, що транспортно-експедиційні витрати по перевезенню вантажу за маршрутом: Клайпеда (Літва) м. Дніпро (Україна) 1970 км, в т.ч. транспортні витрати, від Клайпеда (Літва) до державного кордону України (м/п Ягодин) - 980 км, складають 47000 грн, без урахування ПДВ.
Транспортно-експедиційні витрати, (рішення №UA100430/2025/000016/1 від 07.07.2025 року), від державного кордону України (м/п Ягодин) до м. Дніпро (990 км) складають 22 500,00 грн., без урахування ПДВ. ПДВ з експедиційних витрат складає - 500,00 грн. Загальна вартість транспортно-експедиційних витрат по перевезенню, складають 70 000,00 грн. Автомобіль: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Вантаж не страхувався.
Транспортно-експедиційні витрати, (рішення №UA100430/2025/000118/1 від 15.07.2025 року), згідно специфікації № 706-1 від 17.04.2025 р. - 11 000,00 грн., № 145-1 від 04.04.2025 р. - 17 000,00 грн., № 4141-1 від 16.04.2025 р. - 19 000,00 грн.
Транспортно-експедиційні витрати від державного кордону України (м/п Ягодин) до м. Дніпро (990 км) складають 22 500,00 грн., без урахування ПДВ. ПДВ з експедиційних витрат складає - 500,00 грн. Загальна вартість транспортно-експедиційних витрат по перевезенню, складають 70 000,00 грн. Автомобіль: НОМЕР_3 АС7136XF. Вантаж не страхувався.
Щодо зауважень митного органу відносно відомостей у інвойсі, в якому зазначено країна відправки - Еквадор та у графі 15 Митної декларації, де зазначено країну відправлення Литва - суд зазначає наступне.
Так, відповідно до умов Контракту, а саме п. 4.2., Базис поставки вказується у Проформі-інвойсі та/або інвойсі на постачання кожної окремої партії Товару. Специфікаціями №145 від 04.04.2025, №145-1 від 04.04.2025 до Контракту Сторони узгодили, що поставка даної партії товару відбувається на умовах CFR Клайпеда.
Умови CFR передбачають, що відповідальність продавця за вантаж завершується у той момент, коли товар розміщується на борту зафрахтованого відправником судна. Ризики і видатки переходять до покупця не одночасно, а на різних етапах доставки.
Відправник вантажу зобов'язується організувати й оплатити завантаження товару на складі, транспортування до порту відправлення, завантаження товару на судно і перевезення до порту замовника.
При цьому, за даними умовам поставки обов'язки Покупця складаються з сплати повної вартості товару; сплати процедури митного оформлення для імпорту; сплати вантажно-розвантажувальних робіт в порту призначення; розрахунку за транспортування товару з порту до кінцевого пункту доставки.
В Інвойсі від 04.04.2025 року №001-001 0145, на відміну від хибних тверджень Відповідача, не зазначено «країна відправки Еквадор», навпаки, Інвойс містить інформацію такого змісту: «PLACE OF LOADING: GUAYAQUIL-ECUADOR (МІСЦЕ НАВАНТАЖЕННЯ: ГУЯКІЛЬ-ЕКВАДОР) INCOTERMS 2O1O: CFR KLAIPEDA. LITHUANIA (МІСЦЕ РОЗВАНТАЖУВАННЯ: КЛАЙПЕДА-ЛИТВА) CONSIGNEE (отримувач вантажу): Admiral RPK LTD, Dnipro, Ukraine».
Отже, у відповідності до умов Контракту, та визначених ним умов поставки - Продавець організував та здійснив відправку товару у порт розвантаження КЛАЙПЕДА-ЛИТВА, що повністю підтверджується наданими товаросупровідними документами й узгоджується з відображеними декларантом у митній декларації значеннями.
Одночасно суд вказує, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Крім того суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивач стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Таким чином суд вважає, що Позивач для здійснення митного оформлення товарів за ЕМД надав достатні документи, що належним чином підтверджують усі складові митної вартості цих товарів. При цьому, Відповідачем не наведено належного обґрунтовання щодо невідповідності заявлених числових значень митної вартості товарів за ЕМД.
Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняттю спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Поряд з цим, суд зазначає, що обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, а тому вказані відповідачем в оспорюваних рішеннях обставини не можуть бути підставами для коригування такої митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Відтак, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведена.
За таких обставин, рішення Київської митниці про коригування митної вартості товару №UA100430/2025/000016/1 від 07.07.2025 року, №UA100430/2025/000017/1 від 15.07.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000118 від 07.07.2025, №UA100430/2025/000125 від 15.07.2025 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 4844,80 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 19298 від 26.08.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 4844,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з'їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.
Судом встановлено, що Позивач просить стягнути 33 086,00 грн. витрат на правову допомогу.
На підтвердження надано: Договір про надання правничої допомоги №20825/3 від 20.08.2025; Акт приймання-передачі наданих правничих послуг №20825/3 від 02.09.2025 року; Платіжна інструкція №19400 від 26.08.2025 на суму 33 086,00 грн.
Суд звертає увагу, що вказана адміністративна справа була визнана судом справою незначної складності, її розгляд вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що, в свою чергу, свідчить про те, що розмір витрат на правову допомогу, який зазначений представником позивача, які позивач поніс у зв'язку із розглядом справи не може бути визнаний судом співмірним зі складністю справи, обсягом та якістю наданих послуг позивачу, а також часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг).
Крім того, суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення суми понесених витрат із критеріями, встановленими ч.5 ст.134 КАС України суд доходить висновку, що погоджені сторонами витрати на правничу допомогу у розмірах 33 086,00 грн підтверджені поданими суду документами, проте суд вважає, що зазначена представником позивача вартість послуг в вказаному розмірі є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.
Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97).
Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи, наявністю чисельної судової практики, суд вважає, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 33 086,00 грн. є значно завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 6000,00 грн. яка підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (вул. Чорних Запорожців, буд. 35, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49007; ІК в ЄДРПОУ 37540210) до Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; ІК в ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними рішень та їх скасування задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000016/1 від 07.07.2025 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000118 від 07.07.2025.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100430/2025/000017/1 від 15.07.2025 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100430/2025/000125 від 15.07.2025 року.
Стягнути з Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; ІК в ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (вул. Чорних Запорожців, буд. 35, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49007; ІК в ЄДРПОУ 37540210) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Стягнути з Київської митниці (бульвар Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124; ІК в ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РПК «АДМІРАЛ» (вул. Чорних Запорожців, буд. 35, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49007; ІК в ЄДРПОУ 37540210) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 09 жовтня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков