Справа № 603/454/25
Провадження №2/603/273/2025
(заочне)
08 жовтня 2025 року м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25.02.2024-100001322 від 26.02.2024 року у розмірі 30 800,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 26.02.2024 року із ОСОБА_1 був укладений договір, на підставі якого останньому надано кредит у розмірі 11 000,00 грн строком на 140 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 1 % у день, а також сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 1650,00 грн. Внаслідок порушення умов договору, неповернення суми кредиту, несплати процентів та комісій у повному обсязі у ОСОБА_1 виникла заборгованість за вищевказаним кредитним договором, розмір якої становить 30 800,00 грн. На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 08.10.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явився, проте разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи,повторно не з'явився у судове засідання, не повідомивши про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.
Суд установив такі обставини.
26.02.2024 року ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) шляхом акцептування відповідачем пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), а також заявки кредитного договору (кредитної лінії), в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 25.02.2024-100001322.
Зі змісту п. п. 2.1-2.2.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії) від 26.02.2024 року видно, що зазначений електронний кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиції про укладення договору (оферта), розміщеної на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
За умовами п. 3.1 пропозиції про укладення вищевказаного кредитного договору (оферти) кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти і комісію.
У п. 3.3 оферти передбачено, що дата надання кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною цієї оферти.
Так, у п. п. 1 - 8 зазначеної заявки сторони визначили суму кредиту - 11 000,00 грн, строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання (26.02.2024 року), дату повернення (виплати) кредиту - 14.07.2025 року, фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, сплату комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 1650,00 грн, а також графік платежів за договором.
Як видно зі змісту позовної заяви, вищевказана комісія пов'язана із здійсненням перерахування кредитних коштів з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, на підтвердження чого до позову долучено копію договору № 4507 про надання послуг в системі LiqPay від 01.11.2020 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» і ТОВ «Споживчий центр».
Згідно з п. 10 заявки платежі за кредитом здійснюються протягом 10 чергових періодів.
Відповідно до п. 5 заявки період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (черговий період).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 23 693,82 грн, загальні витрати за споживчим кредитом - 12 693,82 грн (п. 13 заявки).
У п. 14 заявки сторони погодили сплату неустойки у розмірі 110,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
До позовної заяви також долучено копію паспорта споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 25.02.2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, та скриншот із сайту Національного банку України щодо здійснення ідентифікації ОСОБА_1 за допомогою системи BankID.
Як видно зі змісту квитанції від 26.02.2024 року (ID операції 2430423437), АТ КБ «ПриватБанк» (еквайр) 26.02.2024 року здійснило переказ коштів за договором № 25.02.2024-100001322 у розмірі 11 000,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 25.02.2024-100001322 від 26.02.2024 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 30 800,00 грн, з яких 11 000,00 грн - основний борг, 15 400,00 грн - проценти, нараховані за період з 26.02.2024 року до 14.07.2024 року, 1650,00 грн - комісія, 2750,00 грн - неустойка.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» слід задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що 26.02.2024 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_2 в електронній формі уклали кредитний договір № 25.02.2024-100001322, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 11 000,00 грн на строк 140 днів із встановленням комісії за надання кредиту у розмірі 1650,00 грн та плати за користування кредитними коштами у розмірі 1 % у день. Отримавши кредит, ОСОБА_2 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.
З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_1 неустойки у розмірі 2750,00 грн, нарахованої у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором суд приходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 25.02.2024-100001322 від 26.02.2024 року у розмірі 28 050,00 грн, з яких 11 000,00 грн - основний борг (тіло кредиту), 15 400,00 грн - проценти, 1650,00 грн - комісія за надання кредиту.
У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 2206,11 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (28 050,00 грн * 2422,40 грн / 30 800,00 грн).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.02.2024-100001322 від 26.02.2024 року у розмірі 28 050 (двадцять вісім тисяч п'ятдесят) грн.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2206 (дві тисячі двісті шість) грн 11 (одинадцять) коп. сплаченого судового збору.
Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова