Справа № 597/1177/25
Провадження № 1-кп/597/155/2025
"08" жовтня 2025 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211150000134 від 02.08.2025 року, з угодою про визнання винуватості, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Заліщики Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовозобов'язаного, освіта базова загальна середня, непрацюючого, одруженого, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.240 Кримінального кодексу України
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
25 липня 2025 року у ОСОБА_3 , який перебував за місцем свого проживання у с.Бедриківці Чортківського району Тернопільської області, виник злочинний умисел, направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме: піщано-гравійної суміші на березі річки Дністер в селі Добрівляни Чортківського району Тернопільської області.
Реалізуючи свій злочинний намір, 25 липня 2025 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_3 з будівельним візком прийшов на берег річки Дністер, що в селі Добрівляни Чортківського району Тернопільської області в межах регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон», який є об'єктом природно-заповідного фонду України, в порушення правил охорони розробки надр, передбачених ст.16 Кодексу України про надра, яка встановлює загальні правила ліцензування діяльності стосовно використання надр, всупереч ст.ст.19, 20 Кодексу України про надра, ст.ст.57, 125, 126 Земельного кодексу України, які встановлюють порядок виникнення права використання земельної ділянки, а також порушивши вимоги ст.56 Кодексу України про надра, які стосуються основних правил охорони надр, не маючи спеціального дозволу та гірничого відводу на користування надрами та видобуток корисних копалин, діючи умисно та переслідуючи корисливий мотив, за допомогою совкової лопати, шляхом набирання піщано - гравійної суміші з берега річки «Дністер», незаконно видобув 0,0735 метра кубічних піщано - гравійної суміші з вмістом гравію, який згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року (в редакції від 28.12.2011 року №1370) «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення. Після того ОСОБА_3 незаконно видобувану піщано - гравійну суміш насипав в поліпропіленові мішки, які погрузив на вищезазначений будівельний візок та відвіз до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Внаслідок незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення на території природно-заповідного фонду ОСОБА_3 спричинив державі в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області шкоду на загальну суму 2368 гривень 35 копійок.
У подальшому ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувавши свій злочинний намір, направлений на незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме: піщано-гравійної суміші на березі річки Дністер в селі Добрівляни Чортківського району Тернопільської області, 01 серпня 2025 року близько 20 години 00 хвилин з будівельним візком прийшов на берег річки Дністер, що в селі Добрівляни Чортківського району Тернопільської області в межах регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон», який є об'єктом природно-заповідного фонду України, в порушення правил охорони розробки надр, передбачених ст.16 Кодексу України про надра, яка встановлює загальні правила ліцензування діяльності стосовно використання надр, всупереч ст.ст.19, 20 Кодексу України про надра, ст.ст.57, 125, 126 Земельного кодексу України, які встановлюють порядок виникнення права використання земельної ділянки, а також, порушивши вимоги ст.56 Кодексу України про надра, які стосуються основних правил охорони надр, не маючи спеціального дозволу та гірничого відводу на користування надрами та видобуток корисних копалин, діючи умисно та переслідуючи корисливий мотив, за допомогою совкової лопати, шляхом набирання з русла річки «Дністер», незаконно видобув 0,0782 метра кубічних піщано - гравійної суміші з вмістом гравію, який згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року (в редакції від 28.12.2011 року №1370) «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення. Після того ОСОБА_3 незаконно видобувану піщано - гравійну суміш насипав в поліпропіленові мішки, після чого був виявлений працівниками поліції.
Внаслідок незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення на території природно-заповідного фонду ОСОБА_3 спричинив державі в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області шкоду на загальну суму 2519 гривень 78 копійок.
Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , передбачена ч.3 ст.240 Кримінального кодексу України, а саме: незаконне видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене на території природно-заповідного фонду.
29 серпня 2025 року між начальником Заліщицького відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_4 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12025211150000134 від 02.08.2025 року та ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості у присутності захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 ..
Згідно з даною угодою начальник Заліщицького відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.240 КК України. ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані ним збитки. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: у виді 3 років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком.
Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Частиною 2 ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.
Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:
1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів;
2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами;
3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Відповідно до ч.5 ст.12 КК України діяння, передбачене ч.3 ст.240 КК України, є тяжким злочином.
Щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, згідно ст.66 КК України, судом визнаються як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.240 КК України, повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди щодо визнання винуватості, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладення та затвердження угоди про визнання винуватості та просить призначити йому узгоджену в угоді про визнання винуватості міру покарання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості від 29 серпня 2025 року та призначити обвинуваченому ОСОБА_3 обумовлену в ній міру покарання.
Представник потерпілої особи - Державної екологічної інспекції в Тернопільській області - ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явилася, однак від представника потерпілого надійшло клопотання, в якому просить кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 розглядати за їхньої відсутності, завдані збитки обвинуваченим відшкодовано в повному обсязі та претензій до нього не має.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, а він має права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України; наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, зокрема, про характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом; права, передбачені ч.5 ст.474 КПК України.
Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини кримінального провадження у їх сукупності, суд доходить висновку про те, що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Крім цього, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, Кримінального кодексу України та інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Беручи до уваги, що умови угоди відповідають вимогам ст.472 КПК України та КК України, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 роз'яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, встановлені ст.476 КПК України, суд з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, обставин, що пом'яшкують покарання, особи винуватого, який є раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем проживання, доходить висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 та призначити останньому покарання за ч.3 ст.240 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку. З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченому ОСОБА_3 у період дії іспитового строку, суд вважає, що на нього слід покласти передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов'язки, які, на думку суду, будуть необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Суд також вважає, що на підставі ч.1 ст.96-1, ч.1 ст.96-2 КК України слід застосувати заходи кримінально-правового характеру у виді спеціальної конфіскації до тачки господарської (будівельної) «Lime», лопати штикової з дерев'яним держаком.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Суд також вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_3 , керуючись ст.124 КПК України, слід стягнути процесуальні витрати на користь держави, а саме: вартість матеріалів, речовин та виробів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.96-1, 96-2, 100, 124, 314, 370, 373, 374, 468, 469, 472-476 Кримінального процесуального кодексу України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 29 серпня 2025 року, між начальником Заліщицького відділу Бучацької окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025211150000134 від 02.08.2025 року.
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.240 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.
Згідно з п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- оптичний DVD-R диск «Verbatim» 4,7GB з відеофайлами: «Гравій-СОГ» та «Відео дата_2025-08-01» залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження №12025211150000134;
- полімерний мішок із піщано-гравійною сумішшю, об'ємом 0,0374 метра кубічних, полімерний мішок із піщано-гравійною сумішшю, об'ємом 0,0408 метра кубічних, поліетиленовий мішок білого кольору із піщано-гравійною сумішшю, об'ємом 0,0363 метра кубічних, поліетиленовий мішок білого кольору із піщано-гравійною сумішшю, об'ємом 0,0372 метра кубічних, експериментальні зразки піщано-гравійної суміші з поліетиленових мішків, які запаковані у спеціальний пакет Експертної служби МВС №6276483, що зберігаються у кімнаті речових доказів ВП №4 (м.Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, після вступу вироку в законну сили передати Державній екологічній інспекції у Тернопільській області.
На підставі ч.1 ст.96-1, ч.1 ст.96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації конфіскувати у власність держави тачку господарську (будівельну) «Lime», лопату штикову з дерев'яним держаком.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати на користь держави, а саме: вартість експертизи матеріалів, речовин та виробів від 21.08.2025 року №СЕ-19/120-25/10009-ФХД, у розмірі 6239 (шість тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 80 копійок.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Заліщицький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_7