08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/37682/23-к
провадження № 51-4070 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах
ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від
12 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року
ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України
ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК цього Кодексу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року відмовлено захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку та повернуто подану нею апеляційну скаргу на підставі
ч. 3 ст. 399 КПК України.
У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 13 березня 2023 року із засудженим було укладено договір про надання правничої допомоги, а в квітні 2024 року, після ознайомлення із матеріалами кримінального провадження, вона подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення їй строку апеляційного оскарження. Висновки апеляційного суду про наявність належних доказів отримання засудженим копії вироку є помилковими, оскільки наявна в матеріалах справи розписка не оформлена відповідно до вимог чинного законодавства. Вважає, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив її доводи щодо наявності поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, долучену копію судового рішення та інші матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 395 КПК України передбачено, що апеляційна скарга може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК України встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Як убачається з копії оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, розглянувши клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2023 року, дійшов висновку, що визначений процесуальним законом строк на оскарження вказаного вироку було пропущено(останнім днем звернення зі скаргою було
27 листопада 2023 року) та відсутні підстави, які свідчили б про поважність причин пропуску захисником строку на оскарження судового рішення. За результатами судового розгляду суд прийняв рішення про відмову захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд, зокрема, зазначив, що, як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 був присутній під час проголошення вироку суду, не оскаржував його в апеляційному порядку, натомість захисник у місцевому суді участі не брала та відповідно до ордеру ОСОБА_5 уклав договір про надання правничої допомоги із захисником ОСОБА_4
05 квітня 2024 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду.
З урахуванням доводів клопотання ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані захисником причини пропуску строку не можуть вважатися поважними відповідно до положень ст. 117 КПК України, у зв'язку з чим, на підставі ст. 399 цього Кодексу, відмовив у задоволенні вказаного клопотання, а її апеляційну скаргу повернув.
Суд касаційної інстанції вважає, що за обставин цього кримінального провадження, апеляційний суд правильно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки захисником ОСОБА_4 не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку.
Так, визначений процесуальним законом строк для подання апеляційної скарги є достатнім для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. При цьому особа, яка бажає подати апеляційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційного оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
У Рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
Посилання ОСОБА_4 на наявність причин, які призвели до пропуску строку на подачу апеляційної скарги самим ОСОБА_5 ,а саме на відсутність належним чином засвідченої розписки обвинуваченого про отримання копії вироку та перебування останнього у військовій частині на час ухвалення вироку,не є підставами для поновлення строку на подачу апеляційної скарги захиснику, яка є самостійним суб'єктом оскарження.
Помилкове твердження у рішенні апеляційного суду, що адвокат ОСОБА_4 здійснює повноваження щодо захисту ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні з 05 квітня 2024 року, тобто дати виписки ордеру, з урахуванням укладання між ними договору про надання правничої допомоги 13 березня 2023 року, не спростовує правильності висновків суду щодо того, що зазначені захисником причини пропуску строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду не є поважними.
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд вважає, що ОСОБА_4 не вживала будь-яких розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право на апеляційне оскарження в межах процесуального строку.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданої копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3