08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 757/42892/20-ц
провадження № 61-9549св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року у складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О., і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення суми банківського вкладу та відсотків.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 10 грудня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір
№ SAMDNWFD0070032237500 вклад «Стандарт» на суму 50 017,18 дол. США, строком на 6 місяців з процентною ставкою 9 % річних. Вказував, що на рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року він вніс кошти на загальну суму 50 017,18 дол. США.
3. Посилався на те, що банківські операції проводилися у відділенні
АТ КБ «ПриватБанк», яке знаходилося у м. Сімферополь. Після закінчення строку дії договору він звертався до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення банківського вкладу та виплату процентів за договором. Однак,
АТ КБ «ПриватБанк» відмовило у поверненні банківського вкладу та виплаті процентів. Крім того, 04 вересня 2020 року він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання договору банківського вкладу, виплату банківського вкладу та процентів за договором. На зазначену заяву АТ КБ «ПриватБанк» відповіді не надало.
4. Вважав, що припинення діяльності філії банку не впливає на обсяг зобов'язань банку відповідно до цивільного законодавства України.
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: розірвати договір
№ SAMDNWFD0070032237500 вклад «Стандарт» від 10 грудня 2013 року, укладений між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з відповідача на його користь 1 414 986,02 грн суму банківського вкладу; 1 130 117,32 грн - 9 % річних.
6. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2021 року залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «ФК «Фінілон.
Стислий виклад позиції відповідача
7. АТ КБ «ПриватБанк» заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що новим боржником за спірними договорами банківського вкладу є ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору про переведення боргу
від 17 листопада 2014 року, чого не заперечував позивач. Крім того, позивач неправильно зазначив період стягнення 9 % річних, оскільки договір вкладу було розірвано на вимогу позивача 11 вересня 2020 року.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
9. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором
№ SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року суму вкладу у розмірі 50 017,18 дол. США.
10. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за договором № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року за період з
11 грудня 2013 року до 10 вересня 2020 року у розмірі 30 400,81 дол. США.
11. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки на час звернення до суду з позовом відповідач не повернув позивачу суму вкладу за договором № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року та не сплатив нараховані згідно з умовами договору проценти, позовні вимоги
ОСОБА_1 є обґрунтованими. Водночас, суд вважав, що проценти підлягають нарахуванню та стягненню за період з 11 грудня 2013 року по 10 вересня
2020 року, оскільки з моменту розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує договірних правовідносин та проценти, передбачені умовами договору, не нараховуються.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
13. Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2022 року залишено без змін.
14. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову. Зазначено, що позивач довів, що між ним та банком виникли договірні відносини на підставі договору банківського вкладу, обставина укладення депозитного договору відповідачем не спростована. З огляду на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання з повернення вкладів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 суми вкладу та процентів, нарахованих за період дії договору.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 24 липня 2025 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року в оскаржуваній частині та змінити мотивувальну і резолютивну частину рішення і постанови шляхом зменшення розміру процентів, що підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк», з 30 400,81 дол. США до 26 195,30 дол. США.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій банк зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної падати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі № 175/4639/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на неправомірність нарахування процентів на вклад з дня укладення договору банківського вкладу, з огляду на те, що позивач отримував проценти щомісячно. Це було передбачено умовами договору, а матеріали справи не містять будь-яких заяв/вимог/претензій вкладника до банку стосовно невиплати йому процентів з моменту укладання договору та до моменту припинення обслуговування банком клієнтів на території АР Крим у зв'язку з окупацією півострову.
18. Зосереджує увагу на необхідності врахування наявного в матеріалах справи витягу від 09 липня 2024 року з електронного додатку № 1 до договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року з наведеною у ньому інформацією щодо залишків коштів, які обліковувалися за договором
№ SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року. Звертає увагу, що банк надавав до суду апеляційної інстанції свій розрахунок процентів, згідно з яким з
18 листопада 2014 року до 10 вересня 2020 року їх розмір складає 26 195,30 дол. США
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року поновлено
АТ КБ «Приватбанк» строк на касаційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, відкрито касаційне провадження у справі № 757/42892/20-ц, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «Приватбанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня
2022 року (в оскаржуваній частині) до закінчення касаційного провадження відмовити.
20. 03 вересня 2025 року матеріали цивільної справи № 757/42892/20-ц надійшли на адресу Верховного Суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «Приватбанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. 10 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № SAMDNWFD0070032237500 вклад «Стандарт» на суму
50 017,18 дол. США, вклад оформлено на строк 6 місяців з процентною ставкою
9 % річних.
24. 10 грудня 2013 року ОСОБА_1 вніс на рахунки АТ КБ «ПриватБанк» за договором № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року кошти у розмірі 50 017,18 дол. США, що підтверджується квитанцією № 427770496.
25. 04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання договору банківського вкладу, виплату банківського вкладу та процентів за договором.
26. На заяву ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» відповіді не надало.
27. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 02 березня 2021 року
АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує факт виконання банком в повному обсязі зобов'язань щодо перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» грошових коштів клієнта ОСОБА_1 за договором № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року відповідно до договору переведення боргу № б/н від 17 листопада
2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору.
Позиція Верховного Суду
28. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
29. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
30. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
31. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
32. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
34. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
35. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору.
36. Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
37. Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
38. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено главою 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).
39. Згідно з частинами першою та другою статті 1060 ЦК України, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
40. Тлумачення частини третьої статті 1060 ЦК України свідчить, що банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за вкладом із спливом строку, який встановлений у договорі банківського строкового вкладу.
41. Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
42. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
43. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
44. У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
45. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
46. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
47. Сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору. У випадку якщо сторони не встановили момент, з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням того, що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 756/420/17).
48. Встановивши, що між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» 10 грудня
2013 року було укладено договір банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070032237500, ОСОБА_1 вніс грошові кошти на відкритий за умовами договору банківський рахунок та 04 вересня 2020 року звернувся до банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу і повернення грошових коштів, право на дострокове розірвання договору передбачено його умовами, однак відповідач не виконав свого обов'язку з повернення коштів та сплати процентів за їх користування не виконав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача суми вкладу та нарахованих процентів до моменту розірвання договору.
49. Колегія суддів враховує, що в касаційному порядку справа переглядається за касаційною скаргою відповідача АТ КБ «Приватбанк». Згідно з доводами касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та які, згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, становлять межі касаційного перегляду, АТ КБ «Приватбанк» не погоджується лише з розміром стягнутих на користь ОСОБА_1 процентів за договором банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року.
50. Згідно з положеннями частини першої, третьої, п'ятої, шостої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
51. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.
52. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
53. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
54. Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
55. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
56. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
57. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
58. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
60. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
61. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам виконання відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу суми нарахованих процентів згідно з договором банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року у їх сукупності та з огляду на визначені частиною п'ятою статті 1061 ЦК України та пунктом 2 договору банківського вкладу правила нарахування процентів, встановлений з урахуванням положень пункту 10 договору строк його дії, а також узгоджений сторонами розмір процентів, які нараховуються на суму вкладу, дійшли мотивованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача суми невиплачених процентів за період з 11 грудня 2013 року по
10 вересня 2020 року у сумі 30 400,81 дол. США.
62. Доводи відповідача щодо часткової виплати процентів за договором банківського вкладу № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року були обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.
63. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що відповідач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження факту виконання свого обов'язку з виплати позивачу нарахованих процентів до 17 листопада 2014 року. Наданий витяг з електронного додатку N° 1 (Реєстр кредиторів) до договору про переведення боргу № б/н від 17 листопада 2014 року, у якому зазначено розмір відступлених грошових коштів, у тому числі процентів, які підлягають сплаті, обґрунтовано був відхилений як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, як такий, що не підтверджує факту виконання
АТ КБ «Приватбанк» свого обов'язку з виплати процентів за договором банківського вкладу. Дані зазначеного витягу стосуються виключно сторін договору про переведення боргу та обсягу переданих зобов'язань.
64. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, надали належну та обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
65. Касаційна скарга зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, фактично зводиться до переоцінки доказів.
66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
67. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
68. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається банк у касаційній скарзі.
69. У наведених заявником постановах Великої Палати Верховного Суду
від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 та Верховного Суду у складі Об'єднаної падати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2023 року у справі
№ 175/4639/19, Верховний Суд надавав правову оцінку поданому
АТ КБ «ПриватБанк» витягу з електронного додатка до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, як доказу на підтвердження факту укладення договорів банківського вкладу.
70. Натомість, у справі, що переглядається, факт укладення договору банківського вкладу № SAMDNWFD0070032237500 від 10 грудня 2013 року, внесення грошових коштів на відкритий згідно з умовами такого договору банківський рахунок, як і факт дострокового розірвання такого договору на підставі заяви ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року, сторонами не заперечувався.
71. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
72. Відповідно до статті 410 ЦК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
73. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
74. З урахуванням меж касаційного оскарження та визначених заявником підстав касаційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович