08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 344/7036/23
провадження № 61-1269св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року в складі судді Кіндратишин Л. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 рокув складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 січня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1FU0GK00000300, за яким банк надав відповідачу кредит на суму 50 000,00 доларів США, який відповідач зобов'язався повернути до 11 січня 2027 року та сплатити відсотки за користування коштами, комісію та інші витрати в строки та порядку, встановлені договором.
Однак відповідач порушив свої зобов'язання за цим договором, у зв'язку з цим утворилася заборгованість.
Станом на 14 квітня 2023 року розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 320 822,49 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 48 375,53 доларів США; заборгованість за відсотками - 81 443,66 долари США; заборгованість за комісією -14 200,00 доларів США; та пеня - 176 803,30 долари США.
Посилаючись наможливість кредитодавця на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 144 932,97 долари США, а саме: заборгованість за кредитом - 48 375,53 доларівСША; заборгованість за відсотками - 81 443,66 долари США; заборгованість за комісією -14 200,00 долари США; та пеня за період з 20 квітня 2011 року до 20 жовтня 2011 року в сумі 913,78 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, у позові відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 17 серпня 2010 року банк звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором. Після спливу строку кредитування банк не має права нараховувати відсотки та пеню, тому відсутні підстави для задоволення цих вимог.
У задоволенні вимог про стягнення комісії за користування кредитом також належить відмовити з підстав необґрунтованості їх нарахування поза межами строку дії кредитного договору.
Вимоги ж про стягнення основної суми боргу не підлягають задоволенню за недоведеністю, оскільки банк не довів утворення зазначеної ним суми заборгованості за тілом кредиту.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якійпросить скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення 54 037,36 доларів США, з яких 48 375,53 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту, 4 606,48 доларів США - заборгованість за відсотками, 1 055,35 доларів США - заборгованість за комісією та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, від 01 серпня 2018 року в справі № 703/4050/15-ц, від 19 травня 2020 року в справі № 361/7543/17, від 17 лютого 2021 року в справі № 0417/11962/2012, від 21 вересня 2021 року в справі № 303/3066/20, від 21 липня 2022 року в справі № 0417/11962/2012, від 22 лютого 2023 року в справі № 754/20762/14-ц, від 09 березня 2023 року в справі № 925/1456/20, від 14 серпня 2023 року в справі № 199/3996/22, від 08 листопада 2023 року в справі № 641/5805/15-ц.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Рішення суду, яким звернено стягнення на предмет іпотеки, невиконане. Заборгованість за кредитним договором непогашена. Тому банк має законне право на повернення основної суми кредиту, відсотків та комісій, які були нараховані до зміни строку кредитування, розмір яких визначений рішенням суду, що набрало законної сили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
27 лютого 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
11 січня 2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1FU0GK00000300, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 доларів США на строк до 11 січня 2027 року на придбання квартири.
Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором виступає іпотека квартири АДРЕСА_1 (пункт 7.3 кредитного договору).
У зв'язку із допущенням відповідачем порушення кредитних зобов'язань банк 17 серпня 2010 року звернувся до суду з позовом до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2012 року в справі № 0907/2-2987/2011 позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IFU0GK00000300 від 11 січня 2007 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , у розмірі 55 271,96 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на дату розрахунку становило 437 057,50 грн: прострочена заборгованість по кредиту - 47 729,96 доларів США (377 419,89 грн); заборгованість по простроченому тілу кредиту - 873,26 доларів США (6 905,22 грн), заборгованість по сплаті процентів - 146,51 доларів США (1 158,51 грн); прострочена заборгованість по сплаті процентів - 4 459,97 доларів США (35 266,77 грн); комісія - 955,35 доларів США (7 554,33 грн), пеня - 1 006,91 доларів США (10 740,94 грн), що підлягають сплаті з вартості предмета іпотеки, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки від 11 січня 2007 року, укладеним між сторонами, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання АТ КБ «ПриватБанк» права на продаж вказаного нерухомого майна з укладенням від імені іпотекодавця договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, з повідомленням іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Згідно з розрахунком АТ КБ «ПриватБанк» станом на 14 січня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 320 822,49 долари США, з яких: заборгованість за кредитом - 48 375,53 доларів США; заборгованість за відсотками - 81 443,66 долари США; заборгованість за комісією - 14 200,00 долари США; пеня - 176 803,30 доларів США.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Установлено, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, 10 грудня 2012 року рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Матеріали справи не містять доказів виконання зазначеного рішення суду.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка нарахована ним станом на 14 квітня 2023 року, а саме заборгованість за кредитом - 48 375,53 доларівСША; заборгованість за відсотками - 81 443,66 долари США та заборгованість за комісією -14 200,00 долари США; а також пеню, нараховану за період з 20 квітня 2011 року до 20 жовтня 2011 року, у сумі 913,78 доларів США.
Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що, звернувши стягнення на предмет іпотеки, банк змінив строк виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим з цього часу втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, неустойку та комісію. Крім того, банк не довів наявності заборгованості за основною сумою кредиту.
АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржує судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками та комісією, які нараховані після спливу строку кредитування, а також у частині вимог про стягнення пені. Відповідно висновки судів у цій частині Верховний Суд у силу вимог статті 400 ЦПК України не перевіряє.
Водночас з висновками судів у вирішенні іншої частини вимог Верховний Суд погодитись не може.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша, третя статті 89 ЦПК України).
Постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема, із мотивувальної частини, що містить зазначення мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт «в» пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в позові в повному обсязі, суд апеляційної інстанції не врахував, що при зверненні до суду АТ КБ «ПриватБанк», окрім іншого, просив стягнути заборгованість за відсотками в розмірі 4 606,48 доларів США та заборгованість за комісією у сумі 1 055,35 доларів США, що були нараховані станом на час звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто до зміни строку кредитування. Обґрунтованість позовних вимог у цій частині не перевірив.
Крім того, відмовляючи в стягненні заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 48 375,53 доларів США з підстави недоведеності позивачем наявності такої заборгованості, суд апеляційної інстанції не врахував, що факт наявності цієї заборгованості встановлений у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, та яке не виконане. При цьому, чи сплачував відповідач після ухвалення зазначеного рішення суду будь-які грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, суд не з'ясував.
Водночас наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постанові від 08 листопада 2023 року в справі № 641/5805/15-ц, на яку позивач посилається у касаційній скарзі.
З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не може вважатися законною та обґрунтованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справи докази.
З огляду на викладене, оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Щодо судових витрат
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 48 375,53 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 4 606,48 доларів США та заборгованості за комісією в розмірі 1 055,35 доларів США скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов