Постанова від 19.09.2025 по справі 336/6015/25

Справа № 336/6015/25

Пр. 3/336/3906/2025

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Вайнраух Лідія Анатоліївна розглянула справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження не встановлене, громадянина України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , не працевлаштованого,

про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Судом встановлено, що 23.06.2025 о 16-40 годині за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року домашнє насильство відносно матері ОСОБА_2 психологічного та фізичного характеру, а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою та штовхнув чим була завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю потерпілої особи. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.

У призначені судові засідання по справі ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповіщав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилав. За змістом протоколів, вказана особа обізнана із місцем розгляду справи.

Велика палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Таким чином, суд не зобов'язаний самостійно з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи. Судом не визнано за необхідне вживати інших заходів для забезпечення явки особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимоги ст.268 КУпАП не свідчать про обов'язковість явки належним чином повідомленої особи у даній категорії справ

Враховуючи наведене, вжиття всіх необхідних заходів для своєчасного виклику особи, строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, положення ст.38 КУпАП, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшла висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а саме, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої .

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Так, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURK v. GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, зокрема, з огляду на розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП України, адже у протоколі не встановлено наявності в діях особи кваліфікуючої ознаки повторності (повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню).

Відповідно до ст.1 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Вина особи у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №002934 від 23.06.2025; терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 23.06.2025 серії АА №13620; формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.06.2025; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 23.06.2025; рапортом поліцейського від 23.06.2025; відеозаписом з місця події.

У відповідності до ст.34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність особи за вчинення адміністративного правопорушення, суддею не встановлено.

Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Під час призначення стягнення згідно з ч.2 ст.33 КУпАП суддя враховує характер, тяжкість та обставини вчинення правопорушення, особу порушника, який протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності, ступінь вини, зміст форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, тому приходить до висновку про доцільність застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є мінімальною санкцією.

Сплаті у відповідності до ст.40-1 КУпАП підлягає також судовий збір у встановленому п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 розмірі.

Підстав для застосування положень ст.39-1 КУпАП, а саме, для направлення на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство, з урахуванням наявних матеріалів справи, винесено термінового заборонного припису, її фактичних обставин, судом не встановлено.

Керуючись ст. 23, 24, 27, 33-35, 39-1, 40-1, 173-2, 251-252, 268, 279, 280, 283-285, 294, 307-308 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень (триста сорок гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави.

Штраф в зазначеному розмірі підлягає перерахуванню на номер рахунку: UА558999980313060106000008479, отримувач: ГУК у Зап.обл./Зап.обл.- 21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір, який підлягає стягненню на користь Державної судової адміністрації України, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень (шістсот п'ять гривень 60 копійок), за реквізитами: рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУКу м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір на користь Державної судової адміністрації України.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Роз'яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, який становить 680,00 гривень, витрати на облік зазначених правопорушень.

Суддя Л.А. Вайнраух

Постанова набрала законної сили ________________ 20___рік

Дата видачі постанови ________________ 20___рік

Строк пред'явлення виконавчого документа ________________ 20___рік

Попередній документ
130860049
Наступний документ
130860051
Інформація про рішення:
№ рішення: 130860050
№ справи: 336/6015/25
Дата рішення: 19.09.2025
Дата публікації: 10.10.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адмінправопорушення
Суд: Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Категорія справи: Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (19.09.2025)
Дата надходження: 27.06.2025
Предмет позову: 173-2 ч. 3
Розклад засідань:
28.08.2025 12:40 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
19.09.2025 08:00 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Учасники справи:
головуючий суддя:
ВАЙНРАУХ ЛІДІЯ АНАТОЛІЇВНА
суддя-доповідач:
ВАЙНРАУХ ЛІДІЯ АНАТОЛІЇВНА
особа, яка притягається до адмін. відповідальності:
Курян Руслан Миколайович
потерпілий:
Курян Галина Василівна