8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1896/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків
про стягнення 1702670,75 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Рильцова Є.Ю., дов. № 144 від 12.12.2024
відповідача - не з'явився
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, м. Харків, в якій просить стягнути з відповідача за договором постачання природного газу №19-5246/24-БО-Т від 26 грудня 2023 року кошти в розмірі 1702670,75 грн, в тому числі: 1319117,84 грн основного боргу, 173 245,29 грн пені, 34186,28 грн 3% річних, 176121,34 грн інфляційних втрат. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 24 червня 2025 року о 14:00 годин.
17 червня 2025 року через систему "Електронний суд", Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подано відзив (вхідний № 14278) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.
23 червня 2025 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подано відповідь (вхідний № 14733) на відзив, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2025 року заяву (вхідний № 14386 від 18 червні 2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та заяву (вхідний № 14400 від 18 червні 2025 року) Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Протокольною ухвалою суду від 24 червня 2025 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 03 липня 2025 року о 14 годин.
02 липня 2025 року через систему "Електронний суд", Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подано клопотання (вхідний № 15597) про долучення доказів, яке суд задовольняє та долучає надані докази до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 03 липня 2025 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 22 липня 2025 року о 15:20 годин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 липня 2025 року заяву (вхідний № 16748 від 18 липня 2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Протокольною ухвалою суду від 22 липня 2025 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 01 вересня 2025 року, клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання задоволено та відкладено підготовче засідання на 01 вересня 2025 року о 13:30 годин.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви (вхідний № 19793 від 29 серпня 2025 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 922/1896/25.
Протокольною ухвалу суду від 01 вересня 2025 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України про закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2025 року о 13 годин.
Протокольною ухвалою суду від 11 вересня 2025 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 02 жовтня 2025 року о 14:40 годин.
02 жовтня 2025 року через систему "Електронний суд", Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подано клопотання (вхідний № 22818) про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
Приймаючи до уваги, що протокольною ухвалою суду від 22 липня 2025 року було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 01 вересня 2025 року, протокольною ухвалу суду від 01 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2025 року, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на позовну заяву підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить зменшити штрафні санкції (пеню) на 90%, а 3% річних до 1,5%.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
26 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивачем, постачальником) та Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (відповідачем, споживачем) укладено договір постачання природного газу № 19-5246/24-БО-Т .
Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно) в кількості 240,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях.
Згідно пункту 3.5 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі природного газу.
Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5. договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору, на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником споживача.
Відповідно до підпунктів 3.5.3 та 3.5.4 пункту 3.5 договору, споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 договору, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого природного газу вважається встановленим (узгодженим0 відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживача, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 договору.
На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору, протягом січня 2024 - квітень 2024 позивач передав у власність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області природний газ загальним обсягом 319686,33 тис.куб.м. що підтверджується, в тому числі, даними Інформаційної платформи Оператора ГТС та актами приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2024 року, в тому числі по місяцях: з 01 січня 2024 року по 31 січня 2024 року - 121 791,30 м3; з 01 лютого 2024 року по 28 лютого 2024 року- 98 027,00 м3; з 01 березня 2024 року по 31 березня 2024 року - 90 037,57 м3; з 01 квітня 2024 року по 30 квітня 2024 року - 9 830,46 м3.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору, постачальником направлялись споживачу примірники актів приймання-передачі із січня 2024 по квітень 2024, підписані уповноваженим представником постачальника, проте, станом на дату складання позовної заяви, споживач не повернув постачальнику вказаний підписаний акт приймання- передачі природного газу.
Згідно пункту 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6.2 договору споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Таким чином, на виконання умов договору, позивач передав у власність Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області природний газ на загальну суму 5292051,44 грн, що підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів відповідача, які підтверджують обсяги природного газу, що були поставлені відповідачу із січня 2024 року по квітень 2024 року, з ресурсу позивача у відповідності до підпункту 3.5.4 пункту 3.5 договору.
Матеріали справи свідчать про те, що оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково на суму 3972933,60 грн та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 5.1 договору.
Таким чином заборгованість Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області перед позивачем складає 1319117,84 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, дослідивши умови договору на постачання природного газу № №19-5246/24-БО-Т від 26 грудня 2023 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1319117,84 грн основного боргу задовольнити.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми пені у розмірі 173245,29 грн у відповідності до договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Згідно частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до пункту 13 постанови Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №924/709/17 зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
При цьому, обов'язково варто розмежовувати вимоги про стягнення основної суми боргу і збитків. Аналіз судової практики дає підстави для висновку про недопустимість ототожнення збитків з несплаченими за товар грошовими сумами, які іменуються заборгованістю.
Цивільні та господарські відносини у країні ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року по справі №910/1005/19).
Зваживши на фактичні обставини спору, поведінку відповідача у спірних правовідносинах, взявши до уваги інтереси обох сторін, з огляду на приписи статей 253, 509, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України та статей 231-233 Господарського кодексу України, з метою уникнення зупинення роботи підприємства відповідача, спираючись на принципи справедливості та розумності, суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 90 %, а саме до суми у розмірі 17324,53 грн у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми інфляційних втрат в розмірі 176121,34 грн та 3% річних в розмірі 34186,28 грн, суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача вказаних сум 3% річних та інфляційних витрат дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 34186,28 грн 3% річних та 176121,34 грн інфляційних витрат є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 18561,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 8, код ЄДРПОУ 38631015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) кошти в розмірі 1546749,99 грн, в тому числі: 1319117,84 грн основного боргу, 17324,53 грн пені, 34186,28 грн 3% річних, 176121,34 грн інфляційних втрат, а також 18561,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "09" жовтня 2025 р.
Суддя П.В. Хотенець