ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/6883/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Приватного акціонерного товариства "Київстар"
треті особи: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Тауер Компані"
2. Комунальне підприємство "Житній ринок"
про стягнення 537 523, 32 грн
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" з вимогою про стягнення заборгованості за договором про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ779 від 31.12.2015 року у розмірі 537 523,32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
24.06.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на припинення з 30.11.2018 договору про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ779 від 31.12.2015. Вказав, що починаючи з 01.04.2020 р. і до 31.10.2021 р. відповідач користувався частиною приміщення та частиною даху будівлі за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал 16 на підставі Договору про надання доступу до інфраструктури об'єкту № UA 0779 укладеного між ПрАТ «Київстар» та КП «Житній ринок».
27.06.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував
03.07.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах.
21.07.2025 третя особа 1. подала суду пояснення, в яких заперечила проти поданого позивачем позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
відповідно до рішення Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 "Про питання впорядкування діяльності суб'єктів господарювання в галузі зв'язку та інформаційних технологій" Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" уповноважено здійснювати моніторинг та координацію розміщення суб'єктами господарювання телекомунікаційних мереж та обладнання у (на) об'єктах комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданих до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій та укладати договори на розміщення телекомунікаційних мереж на зазначених об'єктах.
31.12.2015 між позивачем (Підприємство) та відповідачем (Сервітуарій) було укладено Договір про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ 779, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2. договору, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку №1 до даного договору.
Об'єкт розміщення використовується виключно для розміщення обладнання базових станцій стільникового зв'язку, антенно-фідерних пристроїв, телекомунікаційного обладнання та мереж, у визначеному Сторонами місці, відповідно до запланованої схеми розміщення обладнання Сервітуарія (Додаток №2 до даного Договору). (п.1.2 Договору)
У п. 2.1 Договору зазначено, що встановлення сервітуту Підприємством Сервітуарію для розміщення обладнання, в місцях, вказаних у Додатку 1 до цього Договору, розпочинається з моменту укладення даного Договору.
Згідно з п. 3.1 Договору Сервітуарій зобов'язується вносити щомісячну плату за користування об'єктом розміщення, відповідно до умов Договору.
Розрахунок щомісячної плати за кожен об'єкт розміщення та в цілому за договором наводиться у додатку №1 до даного договору. (п.3.2 Договору)
Відповідно до п.3.3 Договору щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів Сервітуарія, вказаних в даному договорі. На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 9 361,18 грн. Загальний розмір плати за даним договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.
У п. 3.4. Договору передбачено, що плата сплачується Сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від Підприємства.
Відповідно до п. 3.5. Договору нарахування плати починається з дати укладання договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку №3 до даного договору.
У відповідності до п. 9.3 Договору припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (Додаток №4 до Договору).
Пунктом 9.2. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.09.2016 року передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу про припинення або зміну умов договору за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же самих умовах, але не більше ніж до 30.11.2018.
Згідно з Адресним переліком об'єктів комунальної власності та розрахунку плати, який є Додатком №1 до спірного Договору про встановлення сервітуту, балансоутримувачем є КП "Житній ринок"; адреса: м. Київ, вул. Верхній Вал, 16; зона розміщення - 1; площа, яку займає обладнання: 10,58 кв.м.; місячна плата: 9361,18 грн. Крім того, у додатку №1 до договору наведено формулу розрахунку розміру щомісячної плати.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Суд відзначає, що сервітут - це право, яке встановлюється в інтересах однієї особи за рахунок власника майна або іншої особи, яка володіє ним на законних підставах, та за своїм правовим змістом є правом обмеженого користування.
Підставою для встановлення сервітуту є наявність обставин, які свідчать про те, що особа, яка зацікавлена у встановленні сервітуту, не може задовольнити потреби за рахунок власного майна, тобто іншим способом, як встановлення прав користування чужим майном - сервітуту.
Отже, відносини, які виникають на підставі сервітуту, є подібними за змістом до відносин оренди та спрямовані на задоволення тих чи інших потреб і тій чи іншій речі без набуття права власності на неї.
Статтею 403 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
В свою чергу сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Частинами 1, 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
При цьому, при встановленні сервітуту чітко визначаються обсяг користування, спосіб користування та час користування. На відміну від зобов'язальних прав користування, зміст яких може визначатись договором, сервітутні права з огляду на їх речовий характер визначаються законом як за змістом, так і за обсягом.
23.05.2019 Сервітуарій звернувся до Підприємства з листом "Щодо припинення договірних відносин", до якого додано 2 акти закінчення розміщення обладнання від 31.03.2019, які скріплено підписами та печатками ПрАТ "Київстар".
Надалі Підприємство неодноразово зверталось до Сервітуарія з вимогами про сплату заборгованості, у відповідь на які ПрАТ "Київстар" відмовилось від їх задоволення у зв'язку з припиненням Договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ779 від 31.12.2015 у частині внесення плати за період травня 2019 - лютий 2022 року, з огляду на що позивач просить суд стягнути 537 523,32 грн. основного боргу.
Як встановлено судом, між КП "Київжитлоспецексплуатація" та ПрАТ "Київстар" було укладено Договір про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ779 від 31.12.2015, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2. договору, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку №1 до даного договору.
Також, судом було встановлено, що Комунальне підприємство "Житній ринок" є балансоутримувачем майна за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, 16, що підтверджується Додатком №1 до спірного Договору.
За приписами статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 ЦК України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 406 ЦК України встановлено, що сервітут припиняється, зокрема, у разі: відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут, спливу строку, на який було встановлено сервітут, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Отже, цивільним законодавством встановлено підстави припинення сервітуту, в т.ч. перелік випадків безспірного припинення сервітутних прав, до яких віднесено, зокрема, припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, та сплив строку, на який його було встановлено.
Позивач зазначає, що відповідачем не було демонтовано обладнання, як передбачено п. 4.1.9. Договору, відповідно і Акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту між сторонам не підписувався, а, відтак, позивач правомірно нараховує плату за користування об'єктом.
Проте, матеріали справи не містять, а позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження відмови позивача від підписання Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту відповідно до п. 9.3 спірного Договору зважаючи, що договір є припиненим з 30.11.2018, а тому такий акт є погодженим позивачем.
Враховуючи викладене, з урахуванням припиненням дії Договору про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ779 від 31.12.2015 з 30.11.2018 року, у відповідача із зазначеної дати відсутнє зобов'язання із здійснення плати за користування частиною даху та технічного приміщення даху будівлі комунальної власності за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 16 відповідно до умов вказаного Договору.
При цьому, судом встановлено, що в подальшому між ПрАТ "Київстар" (Сервітуарій) та КП "Житній ринок" (Підприємство) було укладено Договір про надання доступу до інфраструктури об'єкта № UA 0779 від 01.04.2019, предметом якого є обмежене право користування сервітуарієм частиною даху та частиною технічного приміщення даху будівель комунальної власності відповідно до п. 1.2. договору, що знаходяться за адресами, зазначеними в додатку №1 до даного договору.
З приводу посилань позивача на те, що хоч майно і перебуває на балансі КП "Житній ринок" останнє не має права укладати відповідний договір, оскільки відповідно до Рішення Київської міської ради №378/5765 від 14.07.2011 позивач є уповноваженим суб'єктом на укладення договорів з надання доступу до об'єктів розміщення обладнання.
Однак, Законом України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж", який набув чинності 04.06.2017, встановлено, що доступ до інфраструктури об'єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об'єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно абз.1 п. 2 Розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж" чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об'єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.
Таким чином, оскільки Договір припинив свою дію 30.11.2018, відповідач та балансоутримувач майна - КП "Житній ринок", уклали відповідний Договір встановлення сервітуту відповідно до положень Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж".
Доказів визнання зазначеного договору недійсним матеріали даної справи не містять.
Також, суд відхиляє доводи позивача про необхідність демонтажу обладнання, оскільки після припинення дії Договору про встановлення сервітуту № БМС-КІЕ779 від 31.12.2015 відповідач уклав договір про надання доступу до інфраструктури об'єкта № UA 0779 від 01.04.2019, для розміщення та експлуатації того ж самого обладнання за тією ж адресою з балансоутримувачем майна - КП "Житній ринок".
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивачем належними доказами не доведено підстав звернення з даним позовом до суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із безпідставністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак