ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.09.2025Справа № 910/4800/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Батій О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень"
про стягнення 2 535 485,13 грн
за участю представників:
від позивача: Пясковська О.В.
від відповідача: Салій М.В.
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулася Київська міська рада (далі - Київрада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" (далі - ТОВ "Жовтень", відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 2 535 485,13 грн за користування земельними ділянками.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Київрада зазначила, що відповідач є власником об'єктів нерухомості, розташованих на земельних ділянках з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001, площею 1,2082 га. та з кадастровим номером 8000000000:75:741:0006, площею 0,2871 га, що знаходяться по просп. Академіка Палладіна, 31 у Святошинському районі міста Києва, які він у період з 12.03.2020 по 27.01.2025 використовував без достатньої правової підстави (до укладення договору оренди землі) за рахунок власника цієї ділянки (Київської міської ради). Тому, оскільки відповідач не сплатив кошти за користування у позадоговірному порядку землею за вказаний період, він зобов'язаний повернути безпідставно збережені кошти в загальній сумі 2 535 485,13 грн власнику земельної ділянки на підставі ст. 83, 93, 120, 124 Земельного кодексу України, ст. 1212 ЦК України.
У позові Київрада просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками в сумі 2 535 485,13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач надав відзив на позов, в якому він заявлені вимоги не визнав, вказав, що у своєму рішенні про передачу ТОВ «Жовтень» земельних ділянок в оренду та в самому договорі оренди Київрада виключила умову про обов'язок відповідача щодо сплати безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками у вказаний період, чим визнала відсутність такого зобов'язання. Також відповідач вважав, що у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 - у зв'язку з дією карантину, та у період з 01.03.2022 по 31.12.2022 - у зв'язку з перебуванням вищевказаних земельних ділянок на території активних бойових дій, застосовується нульова ставка орендної плати, а в решті заявленого періоду - мала застосовуватися ставка у розмірі 3%, передбачена вищезгаданим рішенням Київради, що свідчить про неправильний розрахунок позивача та підтверджується довідкою ГУ ДПС в м. Києві про відсутність у ТОВ «Жовтень» заборгованості з орендної плати. Крім того відповідач вказав на недобросовісну поведінку позивача, який протягом 5 років зволікав з укладенням договору оренди земельних ділянок, не дивлячись на своєчасне звернення ТОВ «Жовтень» щодо належного оформленням відповідного права користування.
У відповіді на відзив Київська міська рада зазначила, що виключення умови щодо сплати відповідачем безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками в рішенні та у договорі оренди відбулося з огляду не на відсутність такого обов'язку у ТОВ «Жовтень», а у зв'язку з тим, що питання про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України має вирішуватися шляхом вжиття заходів претензійно- позовного характеру. Щодо звільнення відповідача від оподаткування на період карантину та воєнного стану позивач вказав, що відповідні пільги, передбачені Податковим кодексом України, можуть бути застосовані лише в разі належного оформлення права користування відповідачем землею шляхом укладення договору оренди. Крім того Київрада стверджувала про те, що відповідач не може бути платником земельного податку зі ставкою 3%, а тому при розрахунку суми безпідставно збережених коштів був використаний розмір орендної плати у розмірі 5%, відтак, контррозрахунок відповідача є хибним.
У підготовчому засіданні суд задовольнив клопотання ТОВ «Жовтень» про приєднання до матеріалів справи доказів: рішення Київради № 242/5629 від 23.06.2011 з додатком 5, з якого вбачається, що за адресою вищевказаних земельних ділянок позивач закріпив паркувальні майданчики КП «Киїтранспарксервіс», що свідчить про користування цими земельними ділянками не тільки відповідачем; індивідуальну податкову консультацію ДПС № 3468/ІПК/99-00-04-01-04 від 26.06.2025 на підтвердження доводів відповідача щодо відсутності у нього обов'язку сплачувати орендну плату за період з 01.03.2020 по 31.02.2020 по 31.02.2020 та з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.07.2024, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті позову, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов Київради підлягає задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 04.07.2024 Київська міська рада ухвалила рішення № 1727/9693, згідно з яким земельні ділянки: площею 1,2082 га (кадастровий номер 8000000000:75:739:0001) та площею 0,2871 га (кадастровий номер 8000000000:75:741:0006), розташовані по просп. Академіка Палладіна, 31 у Святошинському районі міста Києва, із земель комунальної власності були передані ТОВ «Жовтень» в оренду на 10 років для експлуатації торговельного комплексу у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно, розміщене на цих земельних ділянках.
На виконання вказаного рішення 28.01.2025 між Київрадою (орендодавець) та ТОВ «Жовтень» був укладений договір оренди земельних ділянок (далі - договір оренди), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки, визначені цим договором, для експлуатації торговельного комплексу. Земельні ділянки, які є об'єктом оренди, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 договору об'єктами оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 04.07.2024 № 1727/9693 та цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками: кадастрові номери - 8000000000:75:739:0001, 8000000000:75:741:0006; місце розташування - проспект Академіка Палладіна, 31 у Святошинському районі м. Києва; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для експлуатації торговельного комплексу (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); розмір (площа) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001 - 1,2082 га; розмір (площа) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:741:0006 - 0,2871 га.
Пунктом 2.2 договору оренди визначено, що відповідно до витягів із технічної документації (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови КМУ від 01.07.2022 № 753)) нормативна грошова оцінка на дату укладення договору: земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001 становить 61 020 155,31 грн (витяг від 21.01.2025 № НВ-9907587502025); земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:741:0006 становить 20 633 568,42 грн (витяг від 21.01.2025 № НВ-9907579932025).
Відповідно до п. 2.4 договору оренди на земельних ділянках розташований торговельний комплекс загальною площею 9825,1 кв.м., який згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить орендареві на праві приватної власності (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1021395080000; номер запису про право власності: 16293409 від 05.09.2016).
У п. 4.2 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Зазначений договір оренди був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. та зареєстрований 28.01.2025, за № 63.
Згідно з витягами з Державного земельного кадастру № НВ-0000080452025 від 21.01.2025 та № НВ-0000080512025 від 21.01.2025, інформаційними довідками № 422808820 від 15.04.2025 та № 422809122 від 15.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001, площею 1,2082 га, та 8000000000:75:741:0006, площею 0,2871 га, місце розташування - м. Київ, Святошинський р-н, просп. Академіка Палладіна, 31, є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради. Цільове призначення цих земельних ділянок: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Також з інформаційної довідки № 422801502 від 15.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на вказаних земельних ділянках розташований торговельний комплекс, загальною площею 9825,1 кв.м., право власності на який зареєстроване за ТОВ «Жовтень» з 05.09.2016 року.
Звертаючись до суду з даним позовом, Київська міська рада вказує, що у період з 12.03.2020 по 27.01.2025 відповідач користувався вказаними земельними ділянками безоплатно та без правовстановлюючих документів, за рахунок чого він безпідставно зберіг у себе грошові кошти в сумі 2 535 485,13 грн, які мали бути сплачені позивачу, а тому вимогою позивача є стягнення з ТОВ «Жовтень» безпідставно збережених коштів у вказаній сумі.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).
Також правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення.
Виходячи зі змісту наведеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. При цьому виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 та Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі № 924/856/20.
Також відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Судом вже встановлено, що ТОВ «Жовтень» набуло право власності на об'єкт нерухомості, площею 9825,1 кв.м., починаючи з 05.09.2016 року, проте, договір оренди земельних ділянок, на яких розташований вказаний об'єкт нерухомого майна, був укладений 28.01.2025.
Водночас матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування (оренди) зазначеними земельними ділянками ТОВ «Жовтень» у період з 05.09.2016 до 28.01.2025.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідач у період з 05.09.2016 (реєстрація права власності на об'єкт нерухомості) та до 28.01.2025 (реєстрація права оренди) користувався земельними ділянками з кадастровими номерами: 8000000000:75:739:0001, 8000000000:75:741:0006 по просп. Академіка Палладіна, 31 у Святошинському районі міста Києва, на яких розташоване належне йому на праві власності нерухоме майно, без належного оформлення правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки.
Заявляючи даний позов, Київрада вказала, що період стягнення безпідставно збережених коштів нею був визначений на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211, якою було введено карантин з 12.03.2020, а тому вважала доцільним стягнути з ТОВ «Жовтень» вказані кошти за період з 12.03.2020 по 27.01.2025 у розмірі орендної плати за користування земельними ділянками комунальної власності.
За змістом ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У даному випадку суд враховує, що відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, відтак, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 284.1 ст. 282 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Отже ставка орендної плати має встановлюватися рішенням органу місцевого самоврядування.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, сума коштів за користування земельною ділянкою позивачем визначалася за ставкою річної орендної плати у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки.
Так, відповідно до додатків 11 до рішень Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» № 456/8029 від 12.12.2019, «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» № 24/24 від 24.12.2020, «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» № 3704/3745 від 09.12.2021, «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» № 5828/5869 від 08.12.2022, «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» № 7531/7572 від 14.12.2023, «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» № 426/10234 від 05.12.2024 розмір орендної плати від НГО до земель з видом цільового призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлений у 5% від нормативної грошової оцінки.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71), від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц зазначила, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості, що містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
При цьому висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 року в справі № 905/1680/20.
Згідно з наявними у справі витягами технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.01.2025 № НВ-9907587502025 та від 07.10.2024 № НВ-9950149122024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001 площею 1,2082 га становить 61 020 155,31 грн; земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:741:0006 площею 0,2871 га - 18 423 402,83 грн.
Відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2020 рік становить 1,0; за 2021 рік - 1,1; за 2022 рік - 1,15; за 2023 рік - 1,051; за 2024 рік - 1,12.
Виходячи з наведених даних, сума грошових коштів, які мав сплатити відповідач за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001 площею 1,2082 га за період з 12.03.2020 по 27.01.2025 становить 11 496 011,46 грн, а земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:741:0006 площею 0,2871 га - 3 887 420,17 грн, що разом складає 15 383 431,63 грн.
Водночас з листа Головного управління ДПС у місті Києві № 10131/5/26-15-04-15-03 від 28.03.2025 встановлено, що відповідач сплатив податкові зобов'язання по платі за землю ТОВ «Жовтень» за період з 12.03.2020 по 28.01.2025 у сумі 12 847 946,50 грн.
Отже сума безпідставно збережених коштів за розрахунком позивача склала 2 535 485,13 грн (15 383 431,63 - 12 847 946,50).
Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність застосування ставки, передбаченої п. 5.3 додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», згідно з яким ставка земельного податку встановлюється у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, та зазначає, що вказаний пункт додатку 3 стосується земельних ділянок, які перебувають у власності чи у постійному користуванні і щодо яких, відповідно до положень податкового законодавства, необхідно сплачувати його власникам і постійним користувача земельний податок.
У спірних відносинах земельні ділянки передавалися в орендне користування відповідачу із земель комунальної власності, а тому п. 5.3 додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011№ 242/5629 не може бути застосований.
З приводу посилань відповідача на п. 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за яким у період з 01 березня по 31 березня 2020 року не нараховується та не сплачується плата за землю у зв'язку з дією карантину, та на абзац 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за яким, на його думку, він звільняється від здійснення плати за землю у період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року як за земельні ділянки на територіях активних бойових дій, суд зазначає таке.
Дійсно, відповідно до п. 52-4 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
Також пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Зокрема згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Проте, виходячи з системного аналізу наведених норм Податкового кодексу України, а також загальних положень податкового законодавства (зокрема, з визначення поняття платників орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності), можна зробити висновок, що платниками орендної плати за земельні ділянки є орендарі земель державної та комунальної власності.
Тобто особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи земельну ділянку без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.
Отже в даному випадку до спірних правовідносин положення п. 52-4 підрозділу 10 та пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не можуть бути застосовані, оскільки у заявлений період договір оренди сторонами не укладався і предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не стягнення орендної плати за таким договором оренди.
Посилання відповідача на індивідуальну податкову консультацію ДПС № 3468/ІПК/99-00-04-01-04 від 26.06.2025, що підтверджує відсутність у нього обов'язку сплачувати орендну плату за вказані періоди, суд вважає безпідставними, оскільки така консультація може використовуватися виключно платником податків, яким ТОВ «Жовтень» не є.
Щодо доводів відповідача про вжиття ним усіх необхідних заходів для швидкого укладення договору оренди, то суд їх приймає до уваги, однак, зазначає, що при розгляді даної категорії справ причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі, якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, не мають значення для правильного вирішення спору. Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 21.03.2023 по справі №922/2095/21.
Те ж саме стосується тверджень ТОВ «Жовтень» щодо відсутності в проекті Київради та договорі оренди умови про необхідність сплати відповідачем безпідставно збережених коштів. У таких справах позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
З приводу пояснень відповідача про те, що за адресою вказаних земельних ділянок Київрада закріпила паркувальні майданчики за КП «Київтранспарксервіс», яке також користується цими земельними ділянками, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б вказували на зазначені відповідачем обставини, що свідчить про їх недоведеність. Крім того вказані доводи не звільняють ТОВ «Жовтень» від обов'язку сплатити позивачу безпідставно збережені кошти.
Тож, зважаючи на викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати із застосуванням 5% ставки та з урахуванням раніше здійснених ТОВ «Жовтень» оплат, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є правильним та стягненню з відповідача підлягають грошові кошти в сумі 2 535 485,13 грн за користування земельними ділянками з кадастровим номером 8000000000:75:739:0001 площею 1,2082 га та з кадастровим номером 8000000000:75:741:0006 площею 0,2871 га.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, за змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Жовтень» як фактичний користувач земельної ділянки у період з 12.03.2020 по 27.01.2025 без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування землею, то у відповідача виник обов'язок повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 24.06.2020 у справі 922/2414/19, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19.
За таких обставин суд вважає, що з ТОВ «Жовтень» підлягають стягненню безпідставно збережені кошти орендної плати в сумі 2 535 485,13 грн на користь Київської міської ради.
Стосовно усіх інших доводів учасників справи, надаючи їм оцінку, суд враховує висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», відповідно до яких п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даному випадку, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що при ухваленні даного рішення ним повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та надано оцінку всім аргументам і поданим учасниками справи доказам.
Отже позов Київської міської ради є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" про стягнення 2 535 485,13 грн задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтень" (03164, м. Київ, просп. Палладіна, буд. 31, ідентифікаційний код 23523203) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141) безпідставно збережені кошти в сумі 2 535 485 (два мільйони п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 13 коп. та судовий збір у сумі 30 425 (тридцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 82 коп.
Скорочене рішення оголошене в судовому засіданні 25 вересня 2025 року.
Повне судове рішення складене 08 жовтня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.