вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про зупинення провадження у справі
09.10.2025м. ДніпроСправа № 904/3360/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,
представників учасників справи:
від позивача: Бровкіна М.І.;
від відповідача: представник не з'явився;
вільний слухач: Сергієнко М.О.;
розглянувши матеріали справи №904/3360/25
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН"
про стягнення безпідставно збережних коштів,
Суддя Дупляк С.А.
Дніпровська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 18.06.2025 за вих. №7/11-1376 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН" (далі - відповідач) про стягнення 2.987.356,71 грн, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:06:104:0037 (архівні кадастрові номери 1210100000:06:104:0009 та 1210100000:06:104:0010).
Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3360/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025.
Ухвалою від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 23.07.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 01.07.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому останній просить позов Дніпровської міської ради залишити без розгляду.
Через підсистему "Електронний суд" 16.07.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Разом з тим, у відзиві викладено заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Через підсистему "Електронний суд" 22.07.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останні просить задовольнити позовні вимоги Дніпровської міської ради у повному обсязі, а відзив відповідача від 16.07.2025 залишити без розгляду.
Ухвалою від 23.07.2025 в задоволенні клопотання відповідача від 01.07.2025 про залишення позову без розгляду відмовлено. Продовжено строк підготовчого провадження. Відкладено підготовче засідання у справі до 27.08.2025.
Ухвалою від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2025.
Через підсистему "Електронний суд" 02.09.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких останній просив відмовити у клопотанні відповідача про застосування строку позовної давності.
Ухвалою від 11.09.2025 повідомлено відповідача про те, що наступне засідання у справі відбудеться 09.10.2025.
В судовому засіданні 09.10.2025 позивач надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду. Представник позивача також зазначила, що вбачається наявність підстав для зупинення провадження у справі, проте залишила вирішення цього питання на розсуд суду.
Відповідач у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі з огляду на таке.
Предметом розгляду даної справи є стягнення 2.987.356,71 грн, набутих без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 1210100000:06:104:0037 (архівні кадастрові номери 1210100000:06:104:0009 та 1210100000:06:104:0010).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпровська міська рада як орган місцевого самоврядування відповідно до ст. 142, 143 Конституції України, ст. 10, 16, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» здійснює права власника земель комунальної власності та має право вимагати усунення порушень.
Згідно зі ст. 83, 122, 123, 124, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст. 4, 5, 13, 15, 16 Закону України «Про оренду землі», користування земельною ділянкою без належно укладеного договору оренди та його державної реєстрації є незаконним, а отримані вигоди у вигляді несплаченої орендної плати підлягають поверненню.
Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого, 64 (актуальний кадастровий номер 1210100000:06:104:0037, архівні кадастрові номери 1210100000:06:104:0009 та 1210100000:06:104:0010), за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки від 14.11.2024 року за № 14/11/24-Л1.
Зазначеним актом встановлено, що згідно державних реєстрів кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:06:104:0037, загальна площа становить 0,1791 га, форма власності комунальна.
ТОВ «АЙЛОНГ ЕВОЛЮШН» з 01.01.2021 по 23.01.2025 користувалось земельною ділянкою з актуальним кадастровим номером 1210100000:06:104:0037 (архівні кадастрові номери 1210100000:06:104:0009 та 1210100000:06:104:0010), на якій знаходяться належні їм на праві приватної власності об'єкти нерухомості без достатньої правової підстави.
Дніпровська міська рада просить стягнути безпідставно збережених кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з актуальним кадастровим номером 1210100000:06:104:0037 (архівні кадастрові номери 1210100000:06:104:0009 та 1210100000:06:104:0010) з 01.01.2021 по 23.01.2025 у сумі 2.987.356,71 грн.
Зазначена сума коштів підтверджується розрахунками, які затверджені протоколом №1 Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок від 23.01.2025 сум орендної плати, які не сплачені відповідачем за відповідний період.
Дані розрахунки Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок здійснені на підставі: розрахунків Комунального підприємства «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки від 28.11.2024 за 2021, 2022 та 2023 роки; витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку № НВ-9954801282024 від 26.11.2024 та №НВ-9903129762025 від 17.01.2025; інформації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 05.12.2024 № 55649/5/04-36-04-05-12.
Листом від 05.12.2024 № 55649/5/04-36-04-05-12 ГУ ДПС у Дніпропетровській області надало інформацію про нараховані та фактично сплачені відповідачем кошти за користування землею, які були враховані під час здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів.
Разом з тим, з урахуванням відсутності можливості отримати витяги про нормативну грошову оцінку на земельні ділянки з архівними кадастровими номерами 1210100000:06:104:0009 та 1210100000:06:104:0010 за 2021-2023 роки, а також на актуальну земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:06:104:0037 за 2023 рік, розрахунки було здійснено на підставі даних, наданих Комунальним підприємством «Муніципальний землевпорядний офіс» Дніпровської міської ради, а саме на підставі звіту щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади.
Таким чином позивач зазначає, що розрахунки за вказані періоди були зроблені не в автоматичному режимі.
Комісією з визначення розміру збитків, завданих територіальній громаді м. Дніпра внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, визначено суму збитків у розмірі 2.987.356,71 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться в загальному доступі, ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 вирішено передати справу № 922/407/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновків, зокрема, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, від 28.05.2025 у справі № 520/9801/24, від 05.09.2023 у справі № 520/9277/2020, від 23.11.2022 у справі № 160/10494/19, від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16 щодо застосування положень Порядку № 489 та Методики № 213 в частині можливості визначення локальних факторів не в автоматичному порядку.
У подальшому, з огляду на наявність передачі подібної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалою Касаційного господарського суду від 08 вересня 2025 року у cправі №905/1313/24 за позовом Покровської міської ради Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет+» про стягнення 2 282 051, 93 грн було зупинено касаційне провадження у справі № 905/1313/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/407/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду, оскільки під час підготовки справи до розгляду Суд з'ясував, що ухвалою Верховного Суду від 02.09.2025 вирішено передати справу № 922/407/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступити від висновків, зокрема, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, від 28.05.2025 у справі № 520/9801/24, від 05.09.2023 у справі № 520/9277/2020, від 23.11.2022 у справі № 160/10494/19, від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16 щодо застосування положень Порядку № 489 та Методики № 213 в частині можливості визначення локальних факторів не в автоматичному порядку.
Такого ж висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №922/2438/24(922/4053/24) (в подібних правовідносинах) дійшов Верховний суд в ухвалі від 18.09.2025.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду щодо неможливості здійснити самостійний розрахунок позивачем та/чи судом на його розсуд локальних факторів та самостійного визначення на їх підставі сукупного коефіцієнту Км, а також, враховуючи формування правової позиції Великої Палати Верховного Суду в частині яких саме коефіцієнтів позивач може провести самостійний розрахунок, і до них не відносяться локальні фактори та можливість самостійного визначення на їх підставі сукупного коефіцієнту Км, що не узгоджується із положеннями Порядку № 489 та 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, на думку місцевого суду, існують підстави для зупинення провадження у справі, що узгоджується із вищенаведеною практикою (позицією) Касаційного господарського суду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на суб'єктний склад учасників справи, предмет та підстави позову і касаційної скарги, а також беручи до уваги, що Верховний Суд у справі № 922/407/23 вирішив відступити та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 904/3360/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/407/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Частинами 1-2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на вказані обставини, що перешкоджають прийняттю рішення у справі, а також потребують вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження та повторно провести підготовче провадження у справі.
Можливість повернення до стадії підготовчого провадження узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, а також постановою від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
Суд бере до уваги, що за змістом статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне повернутися до стадії підготовчого провадження у справі, застосувати розумні строки.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернутися до стадії підготовчого провадження.
Провадження у справі №904/3360/25 зупинити до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/407/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 09.10.2025.
Суддя С.А. Дупляк