09 жовтня 2025 року м. Харків Справа №905/515/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Донецької торгово-промислової палати (вх.№1747Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025
у справі №905/515/25 (суддя Чернова О.В., повний текст рішення підписано 21.07.2025)
за позовом ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", м. Дніпро
до Донецька торгово-промислова палата, м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецької торгово-промислової палати, про стягнення 71.596,65 грн, з яких 57.904,54 грн основний борг, 3.582,63 грн - 3% річних, 10.109,48 грн - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №324812 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 71.596,65 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Донецької торгово-промислової палати 71596,65 грн, з яких 57.904,54 грн основний борг, 3.582,63 грн - 3% річних, 10.109,48 грн - інфляційні втрати та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.422,40 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач, Донецька торгово-промислова палата, - звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у справі №905/515/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вважає оскаржене рішення таким, що прийняте без з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактично встановленим обставинам справи; а також через порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції не забезпечив повного та всебічного з'ясування обставин і вибірково оцінив докази, чим порушив ст. 13, 74, 79, 86, 236 ГПК України; не навів належних мотивів відхилення ключових доказів відповідача;
- суд неправильно застосував норми матеріального права (зокрема ч. 3 ст. 509, ст. 526, 617 ЦК України), не врахував форс-мажор (воєнний стан, вилучення майна, відсутність доступу) і принципи добросовісності/розумності/справедливості;
- суд першої інстанції безпідставно поклався на дані АСКОЕ/ОСР як на достатній доказ споживання саме відповідачем, не перевіривши доступ до об'єкта у спірний період; акти та рахунки складені без підпису споживача, а інформацію ОСР позивач отримав 16.10.2023 - вже після виставлення рахунків; також відповідач стверджує, що претензії від 06.03.2023 не отримував;
- господарським судом не враховано листи відповідача про «призупинення/розірвання» та особливі умови воєнного стану (зокрема листи від 01.03.2022, 22.12.2022, 22.12.2023) і помилково застосував формальний підхід до п. 4.27 ПРРЕЕ;
- суд першої інстанції проігнорував доводи про фактичну зміну споживача/третє користування (військові підрозділи; акти/накази про вилучення майна), унаслідок чого відповідач був позбавлений доступу і не міг отримувати електроенергію;
- суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги про стягнення боргу, 3% річних та інфляції, попри нульові ліміти на 2023 рік та обставини, які свідчать про відсутність наміру/можливості споживати електроенергію; у зв'язку з цим апелянт просить скасувати рішення та відмовити у позові.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 03.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 03.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику представників сторін. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/515/25.
18.08.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
01.09.2025, в межах встановленого судом строку, через систему “Електронний суд» від ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10378), в якому позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач посилається на такі обставини:
- наявність форс-мажорних обставин відповідачем не доведена, адже звільнення від відповідальності потребує індивідуального сертифіката ТПП та причинного зв'язку саме з неможливістю виконання зобов'язання; у матеріалах справи такого сертифіката немає. Загальні листи/посилання не є достатніми доказами;
- користування майном третіми особами не змінює боржника. Договір покладає обов'язок оплати на споживача (відповідача), як на сторону спірного договору. Проте, відповідач може скористатися правом на регрес до третіх осіб в межах іншого, ініційованого ним провадження. До того ж після акту від 11.07.2022 майно надалі добровільно передавалось у користування (зокрема, підтверджено листом в/ч НОМЕР_1 від 17.07.2023), тож посилання апелянта лише на акт відчуження є маніпулятивним;
- призупинення договору не передбачене ПРРЕЕ; належний порядок в п. 4.27 Правил. Відповідач звернувся із заявою про розірвання лише 22.12.2023; дію договору в частині постачання припинено з 01.02.2024 додатковою угодою, у частині розрахунків він діє до повної оплати. Отже, у спірний період договір був чинним;
- обсяги та розрахунки підтверджені адміністратором комерційного обліку (ОСР). Лист ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» від 16.10.2023 № 08-24/1246 підтверджує фактичні обсяги; дані ОСР є пріоритетними й постачальник не впливає на їх визначення.
- узгодження нарахувань зі споживачем та підпис споживача на актах не є передумовою розрахунків. Платіжні документи формуються на підставі даних АКО/ОСР та умов договору/комерційної пропозиції; отже відсутність підпису відповідача не нівелює нарахування;
- рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим; заявлені вимоги (борг, 3 % річних, інфляційні) підтверджені належними доказами та нормами галузевого права.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник за договором, позивач по справі) та Донецькою торгово-промисловою палатою (споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №324812 (договір), відповідно до п. 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору.
Іншими умовами Договору передбачене наступне:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 Договору);
- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору (п. 5.1 Договору);
- спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (п. 5.2 Договору);
- ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п. 5.4, 5.5 Договору);
- оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7 Договору);
- у разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. У будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не підставою для затримки та/або не повної оплати коштів, згідно з виставленими постачальником рахунків (п. 5.9 Договору);
- цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Цей договір в частині виконання зобов'язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов'язань (п. 13.1 Договору);
- у якості додатку 2 до договору до суду надано комерційну пропозицію «Базова-Б» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» для споживача Донецька торгово-промислова палата (далі - Комерційна пропозиція);
- оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами: 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше, ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше, ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду (п.п. 5.1-5.3 Комерційної пропозиції);
- рахунки надаються у день подання споживачем звіту або після отримання постачальником інформації від оператора системи розподілу щодо фактично спожитих обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період. Для нових споживачів перший рахунок надається протягом 3-х днів з дати подання споживачем заяви-приєднання постачальнику. У разі неодержання рахунку, споживач самостійно оформляє платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строк, зазначений у п. 5.1 комерційної пропозиції. Акт прийняття-передавання оформлюється постачальником або споживачем в особистому кабінеті. За необхідності споживач самостійно отримує акт-приймання в енергоофісі. У випадку не отримання споживачем акту прийняття-передавання або не повернення постачальнику отриманого та підписаного з боку споживача акту прийняття-передавання протягом десяти днів з дня його формування він вважається підписаним та узгодженим сторонами (п.п. 6.1-6.2 Комерційної пропозиції);
- договір на умовах даної комерційної пропозиції укладається на строк один календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв'язку з порушенням споживачем умов п.5.1 цієї комерційної пропозиції (п. 11.2 Комерційної пропозиції);
- у разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції (п. 14.6 Договору).
31.12.2022 позивач склав акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2022 року на обсяг спожитої електроенергії 10805 кВТгод. на суму 77.520,73 грн з ПДВ та за січень 2023 року на обсяг спожитої електроенергії 6676 кВТгод. на суму 48.029,15 грн; також позивач виписав рахунки №324812 від 04.01.2023 за грудень 2022 року на суму 77520,73 грн та №324812 від 04.02.2023 за січень 2023 року на суму 48.029,15 грн; акти та рахунки позивач направив на електронну пошту відповідача.
Відповідно до листа АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №08-24/1246 від 16.10.2023 фактичний (звітний) обсяг споживання відповідача за точками комерційного обліку 62Z4273729157925 та 62Z6209672108538 становить: за грудень 2022 - 10805 кВт·год, за січень 2023 - 6676 кВт·год; при цьому позивач зарахував переплату за попередній період у розмірі 67.645,34 грн у рахунок погашення заборгованості за грудень 2022 року, відтак залишок заборгованості за цей місяць становить 9.875,39 грн.
До матеріалів справи долучено наказ Донецької торгово-промислової палати №07 від 24.02.2022 про запровадження у Донецькій ТПП, зокрема, у відділеннях у м. Краматорськ з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану дистанційної роботи.
01.03.2022 відповідач звертався до позивача листом №11/09.12-15.09 з проханням призупинити дію договору №324812 від 01.01.2019.
В свою чергу, позивач листами №2/2882 від 09.09.2022 та №2/173 від 16.01.2023 повідомляв відповідача, про те, що законом та умовами договору не передбачена можливість призупинити дію договору та роз'яснено порядок розірвання договору.
22.12.2022 відповідач у листі №33/02-07-02 повідомив, зокрема, про невизнання надісланого позивачем рахунку №324812 за листопад 2022 року та запропонував визначити додаткові умови до договору у зв'язку зі зміною фактичних обставин.
06.03.2023 позивач звертався до відповідача з претензією №24/1195 з вимогою сплатити заборгованість, на яку відповідач відповіді не надав і заборгованість не сплатив.
14.06.2023 відповідач звернувся до позивача листом №6/03.03-15.03 з проханням надати копії комерційних пропозицій, зокрема, до договору №324812 від 01.01.2019, у відповідь на який позивач супровідним листом №2/5416 від 20.06.2023 направив дублікат комерційної пропозиції «Базова-Б» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» - Донецька торгово-промислова палата.
22.12.2023 відповідач повідомив позивача листом №20\02-07-02 про намір припинити дію договорів з електропостачальником та оператором систем за особовим рахунком №324812 від 01.01.2024 та просив виключити з особових рахунків Донецької ТПП пристрої з EIC- кодами 62Z4273729157925 (по об'єкту: м.Слов'янськ, площадка Новосодівська, будинок 1, корпус 2), 62Z6209672108538, 62Z2417004587391 (по об'єкту: м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 8).
При цьому відповідач наполягає на тому, що об'єкти, за якими здійснювалось постачання електричної енергії, передані в користування іншій особі: до матеріалів справи долучені акт про примусове відчуження (вилучення) майна від 11.07.2022 та акт приймання-передачі майна від 05.10.2022 щодо об'єктів за адресою м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, 8. Крім того, 11.10.2022 відповідач підписав угоду про співробітництво, за умовами якої як власник передав у користування майно за адресою м.Слов'янськ, Новосодівська площадка, будинок 1, корпус 2 (п. 1). Пункту 9 зазначеної угоди передбачає, що інша особа не зобов'язана сплачувати комунальні послуги, пов'язані з використанням переданого майна.
05.01.2024 позивач листом №2/169 направив відповідачу додаткову угоду про припинення дії договору.
10.01.2024 сторони підписали додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу №324812 від 01.01.2019, відповідно до п. 1 якого дія договору про постачання (закупівлю) електричної енергії споживачу №324812 від 01.01.2019 припиняється в частині постачання електричної енергії з 01.02.2024, в частині розрахунків договір діє до здійснення повної остаточної сплати всіх видів платежів.
Позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у грудні 2022 року та у січні 2023 року, звернувся до суду з відповідним позовом.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що укладений між сторонами договір №324812 від 01.01.2019 діяв у спірний період на умовах комерційної пропозиції «Базова-Б», яку відповідач фактично прийняв і від підписання/зміни якої не відмовлявся; обов'язок остаточного розрахунку зберігається до повної оплати (п. 13.1 договору). Обсяги споживання визначені адміністратором комерційного обліку (ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі») за даними АСКОЕ - 10 805 кВт·год за грудень 2022 та 6 676 кВт·год за січень 2023 - і саме ці дані є пріоритетними для комерційних розрахунків; належних контрдоказів відповідач не подав. Позивач виставив і надіслав рахунки № 324812 від 04.01.2023 та 04.02.2023, у яких визначено кінцеві строки оплати (12.01.2023 і 10.02.2023), однак оплата у встановлені строки не здійснена; переплату 67.645,34 грн зараховано за грудень 2022, унаслідок чого утворився борг 57.904,54 грн за грудень 2022 - січень 2023. Посилання відповідача на «призупинення» дії договору та користування об'єктом третіми особами відхилені, оскільки належної процедури припинення за п. 4.27 ПРРЕЕ до 01.02.2024 не додержано (припинення постачання оформлено додатковою угодою від 10.01.2024, у частині розрахунків договір діє до повної оплати). З огляду на встановлене порушення грошового зобов'язання суд застосував наслідки, передбачені законом, у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат разом із основним боргом.
Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання електричної енергії у зв'язку з неналежним виконанням останнім договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії та застосування наслідків порушення зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
При розгляді апеляційної скарги у даній справі колегія суддів має перевірити, чи були у відповідача об'єктивні підстави для невиконання договірного обов'язку щодо оплати електричної енергії, зокрема, чи наявні в матеріалах справи докази настання форс-мажорних обставин у розумінні закону та умов договору, які б звільняли відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Крім того, суд апеляційної інстанції повинен оцінити, чи впливають на правову природу заборгованості обставини припинення розподілу електроенергії, на які посилається апелянт, та чи є підстави вважати, що такі обставини виключають обов'язок відповідача оплатити вже спожиту електричну енергію.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із продажем електричної енергії, здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, і безпосередньо Договором.
Положеннями ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов'язується надавати споживачеві ресурси, передбачені договором, а споживач - оплачувати вартість прийнятих ресурсів, дотримуватися встановленого договором режиму їх використання та забезпечувати безпечну експлуатацію обладнання.
Згідно з пунктом 3.1.5 Правил РРЕЕ електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму договору та публічні комерційні пропозиції, які пропонуються споживачам до укладення; укладення договору здійснюється шляхом приєднання до оприлюднених умов.
Відповідно до пункту 3.1.8 розділу III Правил РРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем і передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Сторонами не заперечується факт укладення Договору про постачання електричної енергії споживачу №324812 від 01.01.2019. Крім того, матеріали справи містять докази попереднього виконання сторонами умов Договору (зокрема, оплату електричної енергії за договором №324812 згідно з випискою по особовому рахунку від 24.01.2022).
В той же час, з вищенаведеного вбачається, що договір постачання електричної енергії укладається на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції.
До матеріалів справи долучено комерційну пропозицію «Базова-Б» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» для споживача - Донецька торгово-промислова палата. Відповідач наполягає, що він не підписував таку комерційну пропозицію, однак доказів підписання іншої комерційної пропозиції не надав ані в суді першої інстанції, ані апеляційному суду.
Колегія суддів враховує, що листом №6/03.03-15.03 від 14.06.2023 відповідач звертався до позивача з проханням надати копії комерційної пропозиції до договору; у відповідь позивач листом №2/5416 від 20.06.2023 направив дублікат комерційної пропозиції «Базова-Б» (ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» - Донецька ТПП), при цьому в супровідному листі повідомив про втрату копій документів у зв'язку з активними бойовими діями. Від відповідача не надходили заперечення щодо надісланого дубліката або відмова від прийняття та підписання зазначеної комерційної пропозиції.
На підставі викладеного, з огляду на відсутність належних доказів на спростування укладення договору постачання електричної енергії саме на умовах комерційної пропозиції «Базова-Б», а також беручи до уваги ст.79 ГПК України (стандарт вірогідності доказів), ст.204, 642 ЦК України (презумпція правомірності правочину; акцепт шляхом вчинення дій, зокрема оплатою/споживанням), та пп. 3.1.5, 3.1.8 ПРРЕЕ (приєднання до оприлюднених умов і постачання всього обсягу за обраною комерційною пропозицією), колегія суддів вважає надані позивачем докази більш вірогідними щодо обрання споживачем комерційної пропозиції «Базова-Б». Такий підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду щодо застосування стандарту “вірогідності доказів» та оцінки поведінки сторін як підтвердження приєднання до умов договору.
Додатково суд враховує, що обов'язок доведення підстав для відступу від цих умов покладається на сторону, яка на них посилається (ст. 13, 74 ГПК України), тоді як відповідач не надав доказів укладення іншої комерційної пропозиції та не подав належно обґрунтованих заперечень щодо надісланого дубліката.
Отже, апеляційний господарський суд виходить з того, що договір №324812 від 01.01.2019 на умовах комерційної пропозиції «Базова-Б» є належною підставою для виникнення у сторін відповідних прав і обов'язків.
У відповідності до положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, тобто, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких підстав, відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, які ґрунтуються на Договорі, мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 4.21, 4.29 Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію здійснюється у строки, визначені договором та платіжним документом відповідного учасника роздрібного ринку; такі строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу. Згідно з п. 2.3.13 ПРРЕЕ розрахунковим періодом є один календарний місяць, а дані, необхідні для формування платіжних документів (зокрема щодо обсягів споживання), надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих від адміністратора даних сторони складають акти приймання-передавання проданих товарів та/або наданих послуг (п. 4.3 ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються саме за даними адміністратора комерційного обліку.
У цій справі судом першої інстанції встановлено, що адміністратор комерційного обліку (ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі») листом №08-24/1246 від 16.10.2023 підтвердив звітні обсяги споживання за точками EIC 62Z4273729157925 та 62Z6209672108538: 10805 кВт·год за грудень 2022 року та 6676 кВт·год за січень 2023 року. Позивач склав акти приймання-передавання на підставі даних автоматизованої системи комерційного обліку (АСКОЕ), а зазначений лист адміністратора лише верифікує внесені до системи показники. Акти та рахунки були надіслані відповідачу електронною поштою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за правилами ПРРЕЕ пріоритет мають дані адміністратора комерційного обліку, тоді як відповідач не подав ані контрдоказів від оператора системи/АКО, ані заяв про коригування показників у встановленому порядку та не навів належних заперечень щодо визначених обсягів.
За таких обставин позивач правомірно сформував акти і рахунки на підставі даних автоматизованої системи комерційного обліку, а у відповідача зберігався обов'язок своєчасної оплати вартості спожитої електроенергії (статті 526, 530, 629 ЦК України).
Таким чином, наведені апелянтом заперечення щодо недоведеності обсягів споживання та неправомірності формування актів і рахунків не містять належних доказів, не спростовують пріоритетності даних адміністратора комерційного обліку та не дають підстав ставити під сумнів правомірність нарахувань за спірний період.
Колегія суддів встановила, що за п. 5.7 договору №324812 від 01.01.2019 оплата рахунку має бути здійснена у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту його отримання споживачем, або у строк, зазначений у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Відповідно до п. 5.1 комерційної пропозиції «Базова-Б» остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання здійснюється не пізніше п'ятого робочого дня після закінчення розрахункового періоду.
Зі змісту рахунків №324812 від 04.01.2023 (за грудень 2022; кінцева дата сплати - 12.01.2023) та №324812 від 04.02.2023 (за січень 2023; кінцева дата сплати - 10.02.2023) вбачається, що строк оплати визначено з дотриманням вимог Правил РРЕЕ (зокрема п.п. 4.21, 4.29).
Як вже зазначалось, на підставі даних адміністратора комерційного обліку (лист ТОВ «ДТЕК Високовольтні мережі» №08-24/1246 від 16.10.2023) позивач правомірно сформував акти приймання-передавання та виставив зазначені рахунки; матеріали справи містять докази їх направлення відповідачу електронною поштою. Переплату у розмірі 67.645,34 грн зараховано в рахунок грудня 2022, що сформувало залишок 9.875,39 грн за цей місяць; загальна непогашена заборгованість за грудень 2022 - січень 2023 становить 57.904,54 грн. Належних доказів повної оплати чи контррозрахунку відповідач не подав, що в свою чергу свідчить про прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що за правилами ПРРЕЕ (п. 2.3.13, п. 4.3, п. 4.12) дані адміністратора комерційного обліку є визначальними для формування платіжних документів і розрахунків, а відсутність у відповідача підпису на актах за наявності таких даних не нівелює обов'язку оплатити спожиті обсяги.
Відповідно до умов договору та ПРРЕЕ допускається обмін документами електронними засобами зв'язку. Відсутність фізичного підпису споживача на актах приймання-передавання не є передумовою для нарахування, якщо базою для формування платіжних документів є дані адміністратора комерційного обліку та погоджений сторонами порядок розрахунків. Апелянт не довів недопустимість або недостовірність відправлених електронною поштою актів і рахунків, а також не надав доказів їх належного оскарження у межах договірної процедури.
Доводи апеляційної скарги про невірність строків/нарахувань зводяться до заперечень проти належних платіжних документів і не супроводжені альтернативним обґрунтованим розрахунком.
Посилання відповідача на встановлення «нульових» лімітів на 2023 рік не спростовують звітних обсягів комерційного обліку у вже минулих періодах. Планові/операційні параметри постачання відображають намір або режим на майбутнє, тоді як обсяг споживання за попередні місяці підтверджується саме даними адміністратора комерційного обліку. Апелянт не ініціював у встановленому порядку коригування показників у адміністратора та не надав альтернативних даних ОСР/АКО за спірні місяці, тому посилання на «нульові» ліміти є декларативними і не впливають на природу вже сформованої заборгованості.
Щодо доводів апелянта про «призупинення» дії договору, то колегія суддів виходить з того, що Правила роздрібного ринку електричної енергії не передбачають механізму «призупинення» дії договору постачання. Натомість ПРРЕЕ регулюють процес припинення/відновлення постачання та зміну постачальника, які потребують вчинення визначених дій за участю оператора системи (ОСР), дотримання строків і узгоджених технічних заходів (зокрема, п. 4.27 ПРРЕЕ). За нормами цивільного законодавства зміна чи припинення договору відбувається за домовленістю сторін або на підставах, установлених законом, при цьому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 629 ЦК України). У будь-якому разі вже спожиті обсяги електричної енергії підлягають оплаті.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.03.2022 відповідач звернувся до позивача з проханням “призупинити» дію договору №324812 від 01.01.2019. У відповідь позивач 09.09.2022 та 16.01.2023 письмово роз'яснив відсутність у законі/договорі можливості «призупинення» та повідомив належний порядок розірвання/припинення відносин відповідно до Правил РРЕЕ. Належний намір відповідача припинити дію договорів за особовим рахунком №324812 заявлено лише 22.12.2023, після чого 10.01.2024 сторони підписали додаткову угоду, якою припинено постачання з 01.02.2024, а в частині розрахунків договір діє до повної остаточної сплати всіх видів платежів. Тобто у спірний період (грудень 2022 - січень 2023) договірні відносини тривали, а порядок припинення був ініційований і завершений значно пізніше.
За таких обставин лист від 01.03.2022 про “призупинення» має характер повідомлення-пропозиції, яке саме по собі не змінює прав та обов'язків сторін і не замінює передбаченої ПРРЕЕ процедури припинення постачання. Відсутність оформлених із ОСР заходів і належного правового оформлення припинення у спірний період виключає можливість вважати договір зупиненим у правовому розумінні.
Отже, посилання апелянта на призупинення як підставу невиконання грошового зобов'язання є безпідставними, оскільки: ПРРЕЕ не містять такої правової конструкції; відповідач не дотримався встановленої процедури припинення/розірвання у спірний період; навіть припинення постачання на майбутнє не звільняє від оплати вже спожитих обсягів, зафіксованих адміністратором комерційного обліку. Отже, наведені доводи не спростовують правомірності нарахувань і не впливають на висновки щодо наявності заборгованості за грудень 2022 - січень 2023.
Щодо посилань апелянта на форс-мажор, колегія суддів виходить із приписів ст. 617 ЦК України: звільнення від відповідальності можливе лише за наявності надзвичайних і невідворотних обставин, що перебувають у прямому причинному зв'язку з неможливістю виконання саме спірного зобов'язання у визначений строк. Для підтвердження форс-мажору в господарських відносинах застосовується ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - належним доказом є індивідуальний сертифікат ТПП щодо конкретного зобов'язання і конкретного періоду.
Разом із тим, грошові зобов'язання мають особливий правовий режим: за ст.625 ЦК України відповідальність за прострочення настає незалежно від вини боржника (нарахування інфляційних втрат і 3 % річних), а отже сам по собі форс-мажор не припиняє обов'язку оплати та за загальним правилом не усуває наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України. Цей підхід відповідає усталеній позиції Верховного Суду: війна як загальна обставина не звільняє автоматично від виконання грошового зобов'язання; сторона повинна довести саме неможливість виконання конкретного платежу в конкретний час і наявність належного підтвердження ТПП. Допускається врахування форс-мажору щодо штрафних санкцій (штраф/пеня), але не щодо компенсаційних нарахувань за ст. 625 ЦК України.
В даній справі апелянт не подав індивідуального сертифіката ТПП щодо виконання грошового обов'язку за договором №324812 у період грудня 2022 - січня 2023. Надані ним документи (наказ про дистанційну роботу, акти відчуження/передачі майна, загальні листи про складні умови) не доводять причинного зв'язку між воєнними подіями і неможливістю здійснити безготівковий платіж за виставленими рахунками у визначені строки. Так само посилання на припинення/обмеження розподілу або користування об'єктами третіми особами не змінюють природу грошового зобов'язання за вже зафіксовані адміністратором комерційного обліку обсяги.
Отже, колегія суддів констатує, що вказані апелянтом обставини не підтверджують настання форс-мажору щодо оплати за спірним Договором і не демонструють необхідного причинно-наслідкового зв'язку з простроченням платежів, сертифікат ТПП відсутній, а доведення відповідних підстав покладається на сторону, яка на них посилається (ст. 13, 74 ГПК України).
Стосовно твердження відповідача про користування об'єктами третіми особами, то колегія суддів зазначає, що фактична передача об'єктів у користування іншим особам або їх вилучення не змінює сторін у чинному Договорі постачання електричної енергії і не припиняє грошового зобов'язання за спожиті обсяги.
За статтями 520- 523 ЦК України переведення боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; одностороння заміна боржника неможлива. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Отже, навіть якщо інша особа фактично користувалася приміщеннями/об'єктами, це не спричиняє автоматичної зміни боржника перед постачальником електричної енергії.
Правила роздрібного ринку електричної енергії також не передбачають автоматичного переходу обов'язків за договором постачання внаслідок користування третіми особами. Навпаки, п. 3.1.8 ПРРЕЕ встановлює, що за обраною споживачем комерційною пропозицією один електропостачальник постачає весь обсяг фактичного споживання за певним об'єктом у певний період, а розрахунки здійснюються за даними адміністратора комерційного обліку (пп. 4.3, 4.12 ПРРЕЕ). До моменту належного припинення/зміни постачання (у т. ч. із дотриманням процедур за участю ОСР) EIC-коди залишалися закріпленими за відповідачем, а отже всі обсяги, зафіксовані адміністратором комерційного обліку у спірні місяці, відносяться на особовий рахунок відповідача.
Надані апелянтом акти (про примусове відчуження/вилучення майна; приймання-передачі; угода про співробітництво від 11.10.2022, у якій до того ж прямо передбачено, що інша особа не зобов'язана оплачувати комунальні послуги) не є доказами ані переведення боргу за згодою постачальника, ані належної зміни сторони у договорі постачання, ані коригування обсягів у системі комерційного обліку.
В той же час, суд першої інстанції вже вказував відповідачу на те, що за наявності спору з третіми особами щодо витрат на утримання/енергію відповідач вправі заявляти регресні вимоги поза межами цього спору, але це не впливає на його обов'язок перед постачальником за чинним договором та зафіксованими обсягами.
Щодо правильності нарахування позивачем на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, то колегія суддів і тут погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності такого нарахування.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідача в частині оплати основного боргу за спірним договором, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 3.582,63 грн, які нараховані на зобов'язання грудня 2022 року за період прострочення з 14.01.2023 по 28.02.2025 та на зобов'язання січня 2023 року за період прострочення з 11.02.2023 по 28.02.2025, а також інфляційні втрати у загальному розмірі 10.109,48 грн, які нараховані на зобов'язання грудня 2022 року за період прострочення з 01.02.2023 по 31.01.2025 та на зобов'язання січня 2023 року за період прострочення фактично з 01.03.2023 по 31.01.2025.
Апелянт не подав доказів повної оплати та не надав контррозрахунку інфляційних і 3% річних, натомість його заперечення не спростовують перевіреної судом арифметики нарахувань. За усталеним підходом, нарахування за ст. 625 ЦК України мають компенсаційний характер і застосовуються незалежно від вини боржника; посилання на загальні ускладнення чи форс-мажор не усувають цих наслідків, тим більше - щодо вже спожитих обсягів електричної енергії та грошового боргу, що виник.
Таким чином, оцінивши доводи апеляційної скарги у сукупності з доказами наявними у справі та вимогами матеріального права (ЦК України, Закон «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ), колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у справі №905/515/25 без змін.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Донецької торгово-промислової палати залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2025 у справі №905/515/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України
Повна постанова складена 09.10.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя В.В. Россолов