ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 жовтня 2025 року Справа № 918/74/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Заславській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24 (суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"
до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"
про стягнення заборгованості у сумі 61096281 грн 77 коп.
за участі представників:
стягувача - Мельник О.П.;
боржника - Чоланюк С.Ю.;
22.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго", про стягнення заборгованості у сумі 61096281 грн 77 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.02.2025 позов задоволено.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу (вх.№1224/25 від 18.03.2024) Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року у справі №918/74/24 повернуто заявнику.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 повернуто апеляційну скаргу (вх.№1229/25 від 18.03.2024) на рішення Господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 року у справі №918/74/24 Рівненському обласному виробничо комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал".
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 травня 2025 року касаційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" залишено без задоволення, ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 у справі №918/74/24 залишено без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відмовлено Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" у задоволенні заяви (вх.2885/25 від 26.06.2025) про звільнення від сплати 1122781,81 грн - судового збору за подання апеляційної скарги (вх.1916/25 від 29.04.2025) у справі №918/74/24, апеляційну скаргу Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вх.1916/25 від 29.04.2025) на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.02.2025 у справі №918/74/24 повернуто скаржнику.
23.07.2025 до Господарського суду Рівненської області від Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24 заяву Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про розстрочення виконання судового рішення - задоволено частково.
Розстрочено виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/74/24 про стягнення з Рівненського обласного виробничо комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі - 56604455,98 грн, 3% річних в сумі - 1580024 грн 57 коп., інфляційні втрати в сумі - 4192286 грн 97 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі - 748521 грн 21 коп., строком на 7 місяців з щомісячним рівномірним погашенням заборгованості та затверджено наступний графік:
- до 31 серпня 2025 року в сумі 9017898 грн 39 коп.;
- до 30 вересня 2025 року в сумі 9017898 грн 39 коп.;
- до 31 жовтня 2025 року в сумі 9017898 грн 39 коп.;
- до 30 листопада 2025 року в сумі 9017898 грн 39 коп.;
- до 31 грудня 2025 року в сумі 9017898 грн 39 коп.;
- до 31 січня 2026 року в сумі 9017898 грн 39 коп.;
- до 24 лютого 2026 року в сумі 9017898 грн 39 коп.
У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі стягувач зокрема зазначає, що ухвалюючи 05.08.2025 розстрочку виконання рішення строком на 7 місяців (до 24.02.2026), фактично відбулося надання судом розстрочки навіть більше, ніж законодавчо передбачено щодо максимального терміну (12 місяців), оскільки рішення суду першої інстанції проголошено 24.02.2025, строком спливу 12 місяців є 23.02.2026, а судом надано розстрочку до 24.02.2026 (згідно ч.5 ст.331 розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, оскільки рішення). Тобто, суд першої інстанції не врахував законодавчої вимоги щодо максимально дозволеного законодавчого строку при наданні розстрочки.
Зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст.74 ГПК України, не надав належної та об'єктивної оцінки актуальним доказам у справі, а саме висновку, наданому колегією суддів Північно-західного апеляційного суду в ухвалі від 01.07.2025 у справі №918/74/24 щодо фінансового (скрутного) стану боржника, та передчасно дійшов до висновку про надання розстрочення виконання рішення суду.
Стверджує, що наведена збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі, є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018 у справі №813/8842/13-а.
Разом з тим, відповідач є підприємством, а відповідно до ст.42 та абз.5 ст.44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Наведені заявником підстави для розстрочки виконання судового рішення у справі №918/74/24, а також наведені документи заявника, не свідчать про наявність тих виключних обставин в розумінні статті 331 ГПК України, які давали б можливість для розстрочки виконання судового рішення.
Боржник на дату надання розстрочення виконання рішення не виконує свої зобов'язання 24 місяці та добровільно жодного платежу за ці 24 місяці не здійснив, а матеріали справи не містять належних обґрунтувань боржника, що доводили б можливість сплати боргу позивачу до 24.02.2026, що ставить під сумнів подальше добровільне виконання боржником рішення суду.
Позивач також зазначає, що аналогічно перебуває під дією обставин воєнного стану, недоотримує грошові кошти через низьку платоспроможність споживачів електричної енергії, значний період часу було введення обмеження щодо вжиття заходів по стягненню заборгованості із таких споживачів.
На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24 та відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про розстрочення виконання рішення від 24.02.2025 у справі №918/74/24.
18.08.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
25.08.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 (головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г., суддя Коломис В.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29 вересня 2025 р. об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24.09.2025, у зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Крейбух О.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/74/24.
Автоматизованою системою розподілу судових справ визначено колегію суддів для розгляду справи №918/74/24 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24 колегією суддів у складі головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.
11.09.2025 через систему «Електронний суд» боржником було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначає, що відповідно до п.2 постанов НКРЕКП від 28.05.2024 №1022 та 24.12.2024 №2315 протягом 2024 року та 2025 року діють тарифи для населення нижче економічно обґрунтованого тарифу, що призводить до низької ліквідності (платоспроможності) підприємства та тяжкого фінансового стану.
Крім того, РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», в свою чергу має цілу низку боржників, як фізичних так і юридичних осіб, щодо яких відкриті виконавчі провадження, та які мають наявну заборгованість зі сплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Звертає увагу, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №1740/2332/18 позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Міністерства фінансів України задоволено: зобов'язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування Рівненському обласному виробничому комунальному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах згідно з розподілом відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків №3 від 24.07.2017, №4 від 11.09.2017, №5 від 12.10.2017, №6 від 14.12.2017 та довести рішення до відома Казначейства.
09.10.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №60261558 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рівненським окружним адміністративним судом від 21.08.2019 у справі №1740/2332/18. Однак, зазначене рішення суду не виконано.
Також боржник зазначає, що в грудні 2021 року та листопаді 2022 року відбулось засідання обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, що й підтвердила своїми Протоколами про існування такої заборгованості. Таким чином, тяжкий фінансовий стан РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» зумовлений об'єктивними обставинами на які, підприємство не може впливати.
А тому, в умовах незмінності тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» не має фінансових джерел та можливості для своєчасної сплати всієї суми коштів за електричну енергію.
Стверджує, що РОВКП ВКГ “Рівнеоблводоканал» перебуває у надзвичайно скрутному матеріальному становищі, при якому сплата відразу всієї суми за спожиту електричну енергію на даний час об'єктивно не можлива, що враховуючи велику кількість інших грошових зобов'язань може зумовити арешт коштів на рахунках та порушення нормального режиму роботи підприємства.
Звітом ТОВ «Аудиторської компанії «Альфа-Аудит» від 04.06.2024 встановлено, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки повне та своєчасне погашення заборгованості перед підприємствами і державою залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення споживачів.
Окремо просить врахувати, що у відповідності до звіту про фінансові результати за 2024 рік загальний збиток за 2024 рік від всіх видів діяльності становить 52595 тис.грн.
Зазначає, що на даний час РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» в силу своїх фінансових можливостей виконує зазначене рішення Господарського суду Рівненської області.
Вважає, що шляхом розтермінування виконання рішення суду не буде порушено законних прав та інтересів стягувача та буде досягнуто відповідного пом'якшення скрутного фінансового становища відповідача та не призведе до його банкрутства.
Наголошує, що у разі подальшого арешту рахунків підприємство не матиме можливості здійснювати фінансові видатки та взагалі припиняться розрахунки за спожиті енергоносії, унеможливиться виплата заробітної плати працівникам, що призведе до фактично повної зупинки господарської діяльності суб'єкта господарювання та матиме вкрай негативні наслідки, насамперед для населення.
На підставі викладеного боржник просить суд апеляційної інстанції залишити без змін ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24, а скаргу ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" - без задоволення.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 29.09.2025 представниця стягувача підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила суд задоволити апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник боржника заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.
Після переходу до стадії ухвалення та проголошення судового рішення, у відповідності до ст.219 ГПК України та з урахуванням складності справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів.
Ухвалою від 29.09.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 06.10.2025 о 10:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
06.10.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частина постанови).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1 ст.331 ГПК України).
Положеннями ч.3 ст. 331 ГПК України передбачено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.4, 5 ст.331 ГПК України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Таким чином, обставини, які зумовлюють надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, такими, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення, а питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів та заперечень сторін.
Обґрунтовуючи подану заяву боржник зазначав, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, яке пов'язане із недостатністю надходження коштів від споживачів послуг, але робить усе можливе для погашення заборгованості. Підприємство має намір повністю та добровільно погасити заборгованість без застосування примусових процедур виконання судового рішення, проте через відсутність достатніх грошових коштів не в змозі в короткий термін виконати рішення. Наявність заборгованості із заробітної плати працівникам, податкових зобов'язань, за спожиту електроенергію та газ ускладнює виконання рішення, але воно може бути виконаним у спосіб розстрочення заборгованості на 36 місяців шляхом сплати боргу рівними сумами.
У свою чергу, стягувач заперечував проти розстрочення та зазначав, що обставини вказані у заяві боржника про розстрочення виконання судового рішення не є беззаперечними та належними доказами неплатоспроможності відповідача, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами того, що задоволення вимог позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Позивач стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а також, що виконання законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2025 по справі №918/74/24 перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача та може спричинити повне зупинення його господарської діяльності.
Колегія суддів зазначає, що 24.02.2025 за результатами розгляду справи суд прийняв рішення про задоволення позову та стягнення з Рівненського обласного виробничо комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 56604455 грн 98 коп., 3% річних в сумі 1580024 грн 57 коп., інфляційні втрати в сумі 4192286 грн 97 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 748521 грн 21 коп.
Отже, після набрання 20.03.2025 рішенням законної сили Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" має право на примусове його виконання.
На підтвердження причин низької платоспроможності Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" зазначає, що відповідно до п.2 постанов НКРЕКП від 28 травня 2024 року №1022 та 24 грудня 2024 року №2315 протягом 2024 року та 2025 року діють тарифи для населення нижче економічно обґрунтованого тарифу, що призводить до низької ліквідності (платоспроможності) підприємства та тяжкого фінансового стану. Крім того, заявник зазначає, що має цілу низку боржників, як фізичних так і юридичних осіб, щодо яких відкриті виконавчі провадження, та які мають наявну заборгованість зі сплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Однак дані рішення боржниками не виконуються, підприємство несе збитки.
Вказані обставини підтверджено долученими до заяви про відстрочення виконання рішення доказами, що було правильно встановлено судом першої інстанції.
Також, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" зазначило, що перебуває у надзвичайно скрутному матеріальному становищі, при якому сплата відразу всієї суми за спожиту електричну енергію на даний час об'єктивно не можлива, що враховуючи велику кількість інших грошових зобов'язань може зумовити арешт коштів на рахунках та порушення нормального режиму роботи підприємства. Зазначає, що згідно Закону України "Про об'єкти критичної інфраструктури" останній є об'єктом критичної інфраструктури, як підприємство яке здійснює водопостачання та водовідведення міста Рівне, селища Квасилів, селища Гоща і є монополістом у цій галузі. Перебої в роботі підприємства можуть призвести до екологічної катастрофи в межах Рівненської області, а тому забезпечення стабільної роботи підприємства має велике суспільне значення.
Окрім того, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звертає увагу суду на звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська Компанія "Альфа-Аудит" від 04.06.2024 щодо аналізу платоспроможності Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал".
Відповідно до аудиторського аналізу документів встановлено, що основними видами діяльності відповідача є забір очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод. Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" займає монопольне становище на ринках Рівненської області по централізованому водопостачанню та водовідведенню у м.Рівне, смт.Гоща та смт.Квасилів. Звітом встановлено, що відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, оскільки повне та своєчасне погашення заборгованості перед підприємствами і державою залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення споживачів. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України впала платоспроможність населення та відтак різко зросла заборгованість населення перед РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за отримане водопостачання та водовідведення.
Аудиторським аналізом документів встановлено, що загальна сума заборгованості споживачів станом на 30 квітня 2024 року перед Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" складає 152749226 грн 98 коп.
Крім того, аудиторським аналізом документів встановлено, що станом на 30.04.2024 узгодженою, проте не відшкодованою для Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" є сума різниці в тарифах на загальну суму 141555100 грн 00 коп.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, наведені обставини підтверджують систематичне збільшення зобов'язань підприємства, що свідчить про недостатність фінансових ресурсів для належного їх виконання.
При цьому, рішенням суду у даній справі стягнуто з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" 63125288 грн 70 коп., що у сукупності вище вказаних доказів та обставин, вказують на певну фінансову неспроможність відповідача своєчасно виконувати взяті на себе зобов'язання та вона пов'язана, з-поміж іншого, з існуванням значної суми дебіторської заборгованості перед підприємством. Ця обставина вказує на можливість виконувати фінансові зобов'язання за наслідками сплати дебіторами своїх зобов'язань, але для цього необхідний певний час.
Поряд з цим, господарська діяльність відповідача пов'язана із наданням послуг населенню з водопостачання та водовідведення, а тому в період та під час наявного воєнного стану в Державі воно виконує стратегічну функцію збереження життя та здоров'я мешканців міста.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сплата Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" заборгованості шляхом розстрочення на певний строк зможе забезпечити не тільки виконання зобов'язань за спірний у справі період, але й можливість погашення інших поточних платежів, за рахунок надходжень від погашення дебіторської заборгованості. І, напроти, у випадку примусового виконання судового рішення, з накладенням арешту на банківські рахунки підприємства, значно ускладниться не тільки робота підприємства по наданню комунальних послуг населенню м. Рівне, смт Гоща та смт Квасилів, але й взагалі можливість господарської його діяльності, що може негативно відобразитися на соціальній атмосфері отримувачів комунальних послуг (населення) та працівників підприємства, які можуть залишитися без виплат заробітної плати у воєнний період.
Оцінюючи вищенаведені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка надає можливість працювати товариству та здійснювати поступове погашення заборгованості, оскільки одночасне примусове стягнення всієї заборгованості може вкрай негативно вплинути на його функціонування.
Поряд з цим, боржник просив суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців зі сплатою заборгованості рівними частинами щомісячно.
Однак, положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У даній справі Господарським судом Рівненської області ухвалено рішення 24.02.2025, а повний текст рішення складено та підписано 27.02.2025.
Згідно з частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Отже, враховуючи приписи частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення виконання судового рішення в даному випадку можливе до 24.02.2026.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що суд першої інстанції правильно визначив останній день строку відстрочення виконання рішення з огляду на положення ч.2 ст.116 ГПК України, відповідно до яких строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Днем ухвалення рішення є 24.02.2025, а тому розстрочення виконання судового рішення можливе до 24.02.2026 включно.
Щодо клопотання Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" про уточнення заяви про відстрочення виконання рішення суду, де останній просить суд відстрочити виконання рішення на 36 місяців рівними частинами, суд першої інстанції правильно зазначив, що стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не передбачає процесуального права сторони уточнювати заяву про розстрочення виконання рішення суду, крім того норми вказаної вище статті імперативно вказують, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а тому залишив вказану заяву без розгляду.
Отже, з урахуванням викладеної норми процесуального закону та позицій сторін по справі, суд дійшов правомірного висновку про задовольнити частково подану відповідачем заяву про розстрочення виконання рішення.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки та висновку актуальній інформації на момент розгляду справи в суді щодо висновку низької платоспроможності РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" та тяжкого майнового стану боржника, який вже був встановлений в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 у справі №918/74/24.
Колегія суддів зазначає, що встановлені обставини та висновки суду апеляційної інстанції, викладені в ухвалі за результатами розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору у порядку статті 8 Закону України "Про судовий збір", не є в розумінні ст.75 ГПК України підставами звільнення від доказування для суду першої інстанції при розгляді питання про розстрочення виконання рішення в порядку ст.331 ГПК України.
Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подано апеляційну скаргу не можуть бути підставою для скасування постановленої у справі ухвали, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 05.08.2025 у справі №918/74/24 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 09.10.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.