вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. Справа№910/5946/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 08.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025
у справі №910/5946/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл»
до Міністерства оборони України
про стягнення 14 123 766, 60 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» (далі - позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Міністерства оборони України (далі - відповідач) 14 123 766, 60 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №220/14/2/24/2 від 06.12.2023 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) продукти харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2024 рік (далі - договір) в частині повернення договірного забезпечення договору у розмірі 14 123 766, 60 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 01.07.2025 у справі №910/5946/25 позов задовольнив повністю. Стягнув з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» 14 123 766, 60 грн забезпечення виконання договору та 169 485, 20 грн судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами договору, виконання зобов'язань позивача за Договором було забезпечено депозитом у розмірі 14 123 766,60 грн, який повертається Постачальнику у разі належного виконання останнім своїх зобов'язань в частині передання товару та після закінчення строку дії договору. Місцевий господарський суд встановив, що відповідачем не було подано жодних доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань в частині передання обумовленого товару. Судом відхилено посилання відповідача на порушення позивачем строків поставки товару, оскільки підставами позовів у судових справах №902/522/24, №902/448/24, №902/476/24, №902/411/24, №902/483/24, №902/560/24, №902/487/24 було порушення інших договорів, а не договору №220/14/2/24/2 від 06.12.2023.
Також суд зазначив, що акти на оплату у загальному розмірі 151 275 326,58 грн підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, скріплені їх печатками, зі змісту яких встановлено, що позивач поставив відповідачу якісно, своєчасно та у повному обсязі всі комплекти продуктів згідно специфікації до договору.
Враховуючи викладене, суд вважав, що підписання без жодних претензій та/або зауважень актів на оплату, акту звіряння розрахунків та одночасне заперечення належного виконання позивачем зобов'язань за договором без будь-якого документального підтвердження, є проявом суперечливої поведінки та порушення принципу добросовісності.
Суд дійшов висновку, що надані позивачем докази, які підтверджують належне виконання останнім зобов'язань за Договором в частині передання товару за Специфікацією є більш вірогідними та переконливими.
З огляду на належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передання товарів, визначених Специфікацією за Договором та відсутності підстав неповернення грошового забезпечення, передбачених пунктом 13.5. Договору, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про повернення Міністерством грошового депозиту у розмірі 14 123 766,60 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №16649 від 01.12.2023.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5946/25 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що «позивачем не надані переконливі докази того, що Договір було належно виконано позивачем щодо якості та/або, кількості та/або строків дотримуватися одного із стандартів доказування як «баланс імовірностей», тобто чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2025 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25 залишив без руху, надав скаржнику десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору в розмірі 254 227, 79 грн за подання апеляційної скарги.
14.08.2025 через систему «Електронний суд» на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25 на 10 календарних днів до 25.08.2025 (включно).
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.08.2025 продовжив Міністерству оборони України строк для усунення недоліків апеляційної скарги у даній справі до 25.08.2025.
Скаржник у встановлений строк усунув недоліки апеляційної скарги шляхом подання відповідного клопотання.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.08.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 30.09.2025 о 13 год. 45 хв.
30.09.2025 від представника Міністерства оборони України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 30.09.2025 відклав розгляд справи №910/5946/25 на 08.10.2025 на 12 год. 15 хв.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.10.2025 підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5946/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5946/25 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2023 між Міністерством оборони України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» (далі - Постачальник) було укладено договір №220/14/2/24/2 на закупівлю продуктів харчування та сушених продуктів різних (15890000-3) продукти харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах на 2024 рік, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язався у 2024 році здійснити постачання Замовнику в обумовлені строки комплектів продуктів, а Замовник - прийняти та оплатити вказані комплекти продуктів відповідно до умов Договору.
Пунктом 1.4. Договору визначено, що кількість комплектів продуктів та строки їх постачання визначаються представником Замовника заявкою в розрізі асортименту харчових продуктів відповідно до Каталогу продуктів (Додаток 15.1.).
За умовами пункту 1.6. Договору ціна, кількість та строки постачання комплектів продуктів харчування за Каталогом продуктів зазначаються у специфікації цього Договору.
Приймання комплектів продуктів в розрізі харчових продуктів, визначених Каталогом продуктів за кількістю та якістю здійснюється Представником Замовника відповідно до вимог чинного законодавства України у присутності Представника Постачальника. Представник Постачальника зобов'язаний передати Представнику Замовника харчові продукти, строк придатності яких повинен становити не менше 70% від загального терміну придатності, встановленого виробником, а для харчових продуктів, термін придатності яких становить менше 7 календарних днів - не менше 50 % від загального терміну придатності, встановленого виробником. У період з 1 лютого по 15 червня для харчових продуктів овочевої групи (1000) термін придатності на день постачання має бути не менше ніж 14 діб (пункт 4.1. Договору).
Відповідно до пункту 4.2. Договору представник Замовника розпочинає приймання харчових продуктів згідно Каталогу продуктів при наявності у Представника Постачальника, встановлених нормативно-правовими актами України, супровідних документів (або копій документів), що засвідчують його якість, безпечність та придатність, дату та місце його виготовлення, примірник товарно-транспортної накладної, а також примірники накладних на передачу харчових продуктів Представником Постачальника Представнику Замовника.
Згідно з пунктом 4.3. Договору під час постачання харчових продуктів Постачальником, у разі виникнення обґрунтованої підозри щодо не відповідності якості, маркування та етикетування, фасування, та стану упаковки, такі харчові продукти не приймаються та підлягають заміні протягом 24 годин або на вимогу Представника Замовника або Уповноваженої особи застосовується обов'язковий контроль на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини.
Обіг зазначеного харчового продукту або іншого об'єкта контрольних заходів тимчасово припиняється на період проведення досліджень до отримання протоколів лабораторних випробувань строком не більш як на 15 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи - не більш як на п'ять календарних днів, що фіксується в Акті приймання-передачі.
У випадку проведення контролю на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини рішення щодо подальшого приймання харчових продуктів приймається Представником Замовника за результатами проведених обстежень або лабораторних випробувань.
Підставою для прийняття рішення є відповідний акт обстеження або протокол випробування (оригінали або копії протоколів випробувань, актів, завірені Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини).
Про результати обстеження або лабораторних випробувань Представник Замовника інформує Постачальника негайно з моменту отримання офіційних документів щодо проведених заходів.
У разі коли в результаті лабораторних досліджень підозру щодо небезпечності харчового продукту підтверджено, такий харчовий продукт повинен бути переміщений Постачальником за межі території військової частини протягом 24 годин. Крім цього, Постачальник зобов'язаний протягом 24 годин поставити якісний харчовий продукт на заміну небезпечного відповідно до заявки Представника Замовника.
Виявлені порушення фіксуються у актах приймання-передачі комплектів (додаток 15.5), у зведених актах приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.6) та складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (додаток 15.8).
Пунктом 4.4. Договору визначено, що приймання харчових продуктів у вигляді комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів за кількістю та якістю оформляється Зведеним актом приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (Додаток 15.6.), який складає Представник Замовника щотижнево. Зведений акт складається в чотирьох примірниках: перший примірник - Замовнику, другий, четвертий - Представнику Замовника, третій - Постачальнику.
Підставою для складання Зведеного акту приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів є Акт приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.5.) (далі - Акт приймання-передачі комплектів) за замовленим асортиментом і кількістю визначеною заявкою на постачання харчових продуктів (Додаток 15.3.), накладні на передачу харчових продуктів представником Постачальника Представнику Замовнику та документи, що засвідчують якість, придатність і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасність постачання харчових продуктів до вказаного місця.
Належним чином оформлений Зведений акт є підтвердженням приймання Представником Замовника комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів.
У відповідності до пункту 5.1. Договору ціна цього правочину становить 470 792 219,72 грн, у тому числі ПДВ 78 465 369,96 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення, за умови надання платіжних документів у межах дії Договору. Після закінчення терміну дії цього Договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (абзац 1 пункту 12.1. Договору).
В абзацах 2, 3 пункту 13.3. Договору Сторони домовилися забезпечити виконання зобов'язань Постачальника за цим Договором грошовим депозитом у розмірі 3% ціни Договору 14 123 766,60 грн у виді: (безвідсотковий грошовий депозит шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Замовника) платіжна інструкція від 01.12.2023 №16649.
Згідно з положеннями пункту 13.4. Договору Замовник зобов'язався повернути Постачальнику забезпечення виконання Договору після закінчення строку дії цього Договору за умови належного виконання Постачальником умов Договору щодо якості та/або кількості, та/або строків, а також у разі скасування у судовому порядку результатів закупівлі або цього Договору та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Також пунктом 13.5. Договору встановлено, що Замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань Постачальнику за цим Договором та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов:
- порушення Постачальником строків та/або кількості, та /або якості постачених харчових продуктів за цим Договором (крім випадку добровільної сплати Постачальником штрафних санкцій, що передбачені цим Договором);
- за відмову (фактичне непостачання/недопостачання харчових продуктів зазначених у заявці) Постачальником від виконання цього Договору;
- розірвання цього Договору Замовником з підстав невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.
Між сторонами було підписано та скріплено печатками Додаток 15.1. до Договору (Каталог продуктів харчування).
На виконання умов пункту 13.3. Договору, 01.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» було перераховано на користь Міністерства грошовий депозит у розмірі 14 123 766,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16649 від 01.12.2023 (а.с. 51) та випискою АТ «Комінбанк» по рахунку позивача від 29.05.2025 за 01.12.2023 (а.с. 52-53).
28.06.2024 між Сторонами було підписано та скріплено печатками Специфікацію до договору, за умовами якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» зобов'язалося поставити Міністерству оборони України у період з 01.01.2024 до 21.01.2024 товар загальною вартістю 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ): продукти харчування (КЕКВ 2230) на суму 126 030 030,08 грн (без ПДВ) та продукти харчування (КЕКВ 2210) на суму 32 742,07 грн (без ПДВ).
На підтвердження поставки, обумовлених Договором та Специфікацією товарів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Лайнс Рітейл» надано суду зведені акти на оплату у загальному розмірі 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ): №1/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 141 413 100,62 грн; №2/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2210) на суму 39 290,49 грн; №3 від 28.06.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 9 822 935,47 грн, підписані представниками позивача та відповідача без зауважень щодо поставлених товарів за вказаними в цих актах зведеними актами приймання-передачі товарів щодо якості, кількості та строків, а також Акт звіряння розрахунків від 28.06.2024 за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Позивач вважає, що Міністерство оборони України зобов'язане повернути постачальнику забезпечення виконання договору у розмірі 14 123 766, 60 грн на підставі пункту 13.4 Договору із посиланням на належне виконанням постачальником умов договору щодо якості та/або кількості та/або строків.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частинами першою, четвертою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Законодавець у ст. 655 ЦК України закріпив норму, відповідно до якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право зазначити в оголошенні про проведення конкурентної процедури закупівлі та в тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі вимоги щодо надання забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
У разі якщо замовник вимагає надання забезпечення тендерної пропозиції/ пропозиції, у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі повинні бути зазначені умови його надання, зокрема, розмір, строк дії та застереження щодо випадків, коли забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції не повертається учаснику. У такому разі учасник під час подання тендерної пропозиції/пропозиції одночасно надає забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише ЦК України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563) та ГК України (ст. 200), а і спеціальний закон - Закон №922-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі / спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі / спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.52).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п. 5.53).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.54).
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 4.4. Договору визначено, що приймання харчових продуктів у вигляді комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів за кількістю та якістю оформляється Зведеним актом приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (Додаток 15.6.), який складає Представник Замовника щотижнево. Зведений акт складається в чотирьох примірниках: перший примірник - Замовнику, другий, четвертий - Представнику Замовника, третій - Постачальнику.
Підставою для складання Зведеного акту приймання-передачі забезпечення комплектами продуктів є Акт приймання-передачі комплектів продуктів для особового складу та/або штатних тварин військових частин (додаток 15.5.) (далі - Акт приймання-передачі комплектів) за замовленим асортиментом і кількістю визначеною заявкою на постачання харчових продуктів (Додаток 15.3.), накладні на передачу харчових продуктів представником Постачальника представнику Замовнику та документи, що засвідчують якість, придатність і безпечність, відповідністю чинним стандартам та своєчасність постачання харчових продуктів до вказаного місця.
Належним чином оформлений Зведений акт є підтвердженням приймання Представником Замовника комплектів продуктів згідно Каталогу продуктів.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує на те, що позивач належним чином не підтвердив факту належного виконання умов договору та посилається на те, що саме зведений акт є підтвердженням приймання представником замовника комплектів продуктів згідно каталогу продуктів.
Позивач на підтвердження поставки обумовленого Специфікацією до Договору товару загальною вартістю 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ) надав до матеріалів справи акти на оплату у загальному розмірі 151 275 326,58 грн (разом із ПДВ): №1/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 141 413 100,62 грн, №2/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2210) на суму 39 290,49 грн, №3 від 28.06.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 9 822 935,47 грн, а також акт звіряння розрахунків від 28.06.2024 між позивачем та відповідачем за період з 01.01.2024 по 31.03.2024.
Суд апеляційної інстанції проаналізувавши додані позивачем до матеріалів справи докази, встановив, що із зведених актів на оплату №1/2 від 10.05.2024 на суму 141 413 100,62 грн, №2/2 від 10.05.2024 (товари КЕКВ 2210) на суму 39 290,49 грн, №3 від 28.06.2024 (товари КЕКВ 2230) на суму 9 822 935,47 грн вбачається, що підставами для оплати сторони визначили зведені акти приймання-передачі, а також зазначили їх перелік (номера, дати та вартість).
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не заперечує наявності зведених актів приймання-передачі перелічених у зведених актах на оплату, підписаних представником відповідача без зауважень щодо якості, кількості та строків поставки товару.
Також у зведених актах на оплату сторони зазначили, що всі послуги надані якісно, своєчасно та в повному обсязі.
Доказів щодо порушення позивачем строків, якості, кількості поставлених товарів за договором відповідачем суду не надано.
Згідно розділу 3 Договору, Постачальник здійснює постачання харчових продуктів на підставі заявки відповідно до асортименту Каталогу продуктів, оформленої відповідно пункту 1.4 цього Договору.
Заявка на постачання продуктів харчування терміном на 7 діб Постачальнику подається Представником Замовника, відповідно до Додатку 15.3, у наступні терміни:
при замовленні комплектів продуктів в розрізі харчових продуктів згідно Каталогу продуктів - за 7 (сім) діб до поставки;
у разі зміни кількості необхідних комплектів продуктів в розрізі харчових продуктів та/або місць постачання, а також у разі зміни асортименту (відповідно до специфіки виконання завдань) - за 5 (п'ять) днів до поставки, визначеною у заявці.
Після підписання договору (у тому числі після укладання додаткових угод щодо включення військових частин до пункту 1.2 Договору) Постачальник здійснює першу поставку комплектів продуктів у п'ятиденний термін згідно з заявкою Представника Замовника на відповідний період постачання.
Поставка комплектів продуктів у розрізі продуктів харчування згідно Каталогу продуктів здійснюється Постачальником у відповідній кількості, якості, асортименті, у пакуванні передбаченому вимогами додатку 15.4 та у терміни і до місць постачання, визначених у заявці Представником Замовника.
Поставка харчових продуктів з обмеженим терміном використання, враховуючи їх терміни придатності, здійснюється у строки, визначені у заявці Представника Замовника.
У випадку уточнення харчових продуктів з обмеженим терміном використання, а також у випадку заборони обігу харчових продуктів на період проведення дослідження, Представник Замовника має право подати додаткову заявку.
У випадку заміни харчових продуктів Постачальником, відповідно до п. 8.6.2., така заміна здійснюється лише за умови попереднього письмового повідомлення та письмової згоди Представника Замовника. Різниця в ціні, у випадку заміни на харчові продукти дорожчої вартості, покладається на Постачальника.
Місце поставки харчових продуктів визначає Представник Замовника в заявці.
Поставка харчових продуктів здійснюється з суворим дотриманням асортименту, кількості та якості харчових продуктів.
Постачальник зобов'язаний постачати комплекти продуктів для визначених підрозділів, які зараховані на продовольче забезпечення до військової частини, у місця, визначені Представником Замовника, та здійснювати підвіз комплектів продуктів з узгодженою періодичністю. Розвантаження харчових продуктів в місці приймання здійснюється Представником Замовника.
Періоди поставки та пакування харчових продуктів до Каталогу продуктів встановлюються згідно з додатком 15.4.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не надано суду заявок представника замовника та/або додаткових заявок із зазначенням в них періодів поставки. Також, відповідачем не заперечується факт своєчасної поставки товарів позивачем.
Слід зазначити, що відповідач не вказує на відмову (фактичне непостачання/недопостачання харчових продуктів зазначених у заявках) постачальником від виконання цього Договору.
За умовами пункту 4.3. Договору, під час постачання харчових продуктів Постачальником, у разі виникнення обґрунтованої підозри щодо не відповідності якості, маркування та етикетування, фасування, та стану упаковки, такі харчові продукти не приймаються та підлягають заміні протягом 24 годин або на вимогу Представника Замовника або Уповноваженої особи застосовується обов'язковий контроль на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини.
Обіг зазначеного харчового продукту або іншого об'єкта контрольних заходів тимчасово припиняється на період проведення досліджень до отримання протоколів лабораторних випробувань строком не більш як на 15 календарних днів, а харчових продуктів молочної групи - не більш як на п'ять календарних днів, що фіксується в Акті приймання-передачі.
У випадку проведення контролю на сумнівну продукцію в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини рішення щодо подальшого приймання харчових продуктів приймається Представником Замовника за результатами проведених обстежень або лабораторних випробувань.
Підставою для прийняття рішення є відповідний акт обстеження або протокол випробування (оригінали або копії протоколів випробувань, актів, завірені Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини).
Про результати обстеження або лабораторних випробувань Представник Замовника інформує Постачальника негайно з моменту отримання офіційних документів щодо проведених заходів.
У разі коли в результаті лабораторних досліджень підозру щодо небезпечності харчового продукту підтверджено, такий харчовий продукт повинен бути переміщений Постачальником за межі території військової частини протягом 24 годин. Крім цього, Постачальник зобов'язаний протягом 24 годин поставити якісний харчовий продукт на заміну небезпечного відповідно до заявки Представника Замовника.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для того, щоб порушення якості були зафіксовані належним чином, представником замовника повинні бути проведені контрольні заходи та складено відповідний акт.
Однак, відповідачем не надано суду доказів проведення контрольних заходів та складення відповідних актів, а також відповідач не вказує, що позивачем порушено кількість та/або якість поставлених харчових продуктів за цим договором.
За умовами пункту 13.5 Договору, Замовник не повертає забезпечення виконання зобов'язань Постачальнику за цим Договором та стягує безвідсотковий грошовий депозит при настанні однієї або декількох наступних умов: порушення Постачальником строків та/або кількості та /або якості постачених харчових продуктів за цим Договором (крім випадку добровільної сплати Постачальником штрафних санкцій, що передбачені цим Договором); за відмову (фактичне непостачання/недопостачання харчових продуктів зазначених у заявці) Постачальником від виконання цього Договору; розірвання цього Договору Замовником з підстав невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.
В матеріалах справи відсутні докази настання однієї або декількох перелічених вище подій, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані позивачем докази, які підтверджують належне виконання останнім зобов'язань за Договором в частині передання товару за якістю, своєчасністю та в повному обсязі за Специфікацією є більш вірогідними та переконливими.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 78 Господарського процесуального кодексу України).
Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в силу принципів змагальності, рівності та стандарту доказування, обов'язок доказування і подання доказів повинен нести не лише позивач при стверджуванні обставин належного виконання умов договору, а ще й відповідач, при стверджуванні зворотнього.
Однак, під час розгляду справи відповідачем не надано жодного документу на підтвердження невиконання позивачем умов договору в частині передання товару за Специфікацією.
Більше того, відповідач не наголошує на тому, що позивачем умови договору було виконано неналежним чином, а також не надано доказів порушення позивачем договірних умов щодо якості, кількості та строків поставки товарів, обумовлених договором.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/5976/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/5976/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 09.10.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова