Номер провадження 22-ц/821/1483/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №701/82/24 Категорія: 351000000 Калієвський І.Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
07 жовтня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Івануса А.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Заболотній Владислав Михайлович;
відповідач - Іваньківська сільська рада;
представник відповідача - Поліщук Андрій Іванович;
особа, яка подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Заболотній Владислав Михайлович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заболотнього Владислава Михайловича на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іваньківської сільської ради про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки,
18.01.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Іваньківської сільської ради про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 . Померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено заповіт (реєстр № 24), посвідчений виконкомом сільської ради с. Крачківка Маньківського району відповідно до якого ОСОБА_2 заповіла своїй доньці ОСОБА_1 все належне їй рухоме і нерухоме майно.
На підставі вказаного заповіту, нотаріусом видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.08.2003 року (реєстр № 1685), у відповідності до якого вона прийняла у спадок житловий будинок, який належав матері позивачки ( ОСОБА_2 ), який знаходиться в с. Крачківка Уманського району Черкаської області.
В січні 2022 року позивачці стало відомо, що спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до 1986 року знаходилася у трудових відносинах з КСП «Шлях до комунізму» та СВАТ «Іваньки», набула статусу члена КСП та СВАТ «Іваньки». На початку 2001 року приймала участь в розпаюванні даного підприємства.
За даними ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з Виписки протоколу засідання комісії по розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв від 18.12.2003 року № 2, ОСОБА_2 , 1925 р.н., виділено ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,50 га. Сертифікати надавалися особам, які перебували у трудових відносинах з КСП «Шлях до комунізму» та СВАТ «Іваньки» починаючи з 1960 року та включно по 1990 рік.
Відповідно до даних «Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що видаються Маньківською райдержадміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки»», наданої ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , 26.03.2002 року видано сертифікат на земельну частку (пай), площею 2,50 га., РН № 991092, на підставі розпорядження Маньківської райдержадміністрації № 10 від 30.01.2002 року.
Вказує, що в свідоцтві про право на спадщину до складу спадкового майна, що перейшло їй в порядку спадкування, не було включено дану земельну ділянку, оскільки, як зазначено вище, мати позивачки ( ОСОБА_2 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та виготовити на власне ім'я державний акт на право власності на дану земельну ділянку.
В липні 2023 року позивачка звернулася до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,50 га., яка розташована в межах Іваньківської сільської ради.
Постановою державного нотаріуса від 20.07.2023 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) ОСОБА_1 після смерті матері - ОСОБА_2 відмовлено.
Відмова нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_1 не було пред'явлено правовстановлюючий документ на земельну частку (пай).
Позивачка вказує, що паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям здійснювалося згідно Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», відповідно до якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, с/г кооперативу, с/г акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.
Зазначає, що Маньківська райдержадміністрація своїм розпорядженням від 30.01.2002 року №10 «Про затвердження розрахунку вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах», затвердила по с/г ВАТ «Іваньки» вартість земельної частки (паю) в сумі 14720,4 грн., та її розмір 3,04 умовних кадастрових гектарів та просила Черкаський філіал інституту землеустрою та комісію по проведенню паювання земель колективної власності с/г ВАТ «Іваньки» оформити сертифікати на право на земельну ділянку (пай) і подати їх на затвердження голові державної адміністрації (а.с.18).
Відповідно до «Технічної документації по паюванню земель переданих у спільну часткову власність сільськогосподарському ВАТ «Іваньки» Крачківської, Попівської та Іваньківської сільських рад Маньківського району Черкаської області», наданої на запит Інститутом землеустрою (Черкаський філіал) слідує, що у відповідності до виписки із протоколу № 2 загальних зборів СВАТ «Іваньки» від 10.10.2001 року затверджено комісію по питанню паювання земель СВАТ «Іваньки».
У відповідності до «Списку членів сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Іваньки» на паювання земель СВАТ «Іваньки» було включено матір позивачки - ОСОБА_2 .
Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 05.07.2022 року (вих. №ПІ-120/0-126/0/60-22) за наявною інформацією у Відділі № 3 Управління адміністративних послуг Головного управління, у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) було здійснено запис за № 37 від 26.02.2002 року щодо реєстрації сертифікату серії РН № 991092 на ім'я ОСОБА_2 відповідно до розпорядження райдержадміністрації від 30.01.2002 року №10. Примірник сертифікату на право на земельну ділянку у Відділі № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління відсутній, у зв'язку з чим немає можливості надати їх копії» (а.с.23).
Листом від 16.01.2023 року (вих. № 55/02-31) Іваньківська сільська рада на запит надала «Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Крачківської та Попівської сільських рад Маньківського району Черкаської області» підготовленої ДП «Черкаський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» від 2005 року, у якій міститься «Додаток до розпорядження райдержадміністрації від 15.09.2004 року № 298.
Даний Додаток містить «Список громадян, яким передаються у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в розмірі та по ділянках на території Крачківської та Попівської сільських рад».
Відповідно до даного списку у ОСОБА_2 виникло право на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,50 га., (№п/п 26) (а.с.26).
Згідно виписки з Протоколу засідання комісії по розподілу земельних ділянок власниками земельних паїв від 18.12.2003 року № 2 та Додатку до протоколу зборів власників сертифікатів по розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Попівської сільської ради від 18.12.2003 року № 2 власником земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,50 га. є ОСОБА_2 (а.с.33-33).
Вказує, що згідно списку членів СВАТ «Іваньки» за № 37 значиться мати позивачки, - ОСОБА_2 .
Відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Маньківською райдержадміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки» за № 37 зазначено: «сертифікат серія РН № 991092; зареєстровано 26.03.2002 року; ПІБ власника сертифікату ОСОБА_2 ; місце проживання власника сертифікату с. Крачківка; назва колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, товариства СВАТ «Іваньки».
Згідно Положення про розподіл безоплатно переданої частки державного майна серед працівників підприємства та прирівняних до них осіб, у список колишніх працівників підприємства, майно якого приватизується, що мають пільги на придбання акцій СВАТ «Іваньки» було включено ОСОБА_2 , робочу, паспорт НОМЕР_2 , виданий Маньківським РВВС 14.05.1998 року (а.с.39-40).
Вказує, що ОСОБА_2 була членом колективного сільськогосподарського підприємства, перебувала з ним у трудових відносинах, приймала участь в розпаюванні земель даного сільськогосподарського підприємства, на її ім'я був виписаний сертифікат, який надавав їй право на земельну ділянку № НОМЕР_1 в межах Крачківської сільської ради площею 2,50 га., тобто розпочала процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України.
Посилається на ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» згідно якої, основний документ, що підтверджує право на земельну частку (пай) - це сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Вказує, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадкування (ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».
Просить суд визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації та право на одержання на ім'я ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на нерухоме майно (на земельну ділянку) площею 2,50 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Іваньківської сільської територіальної громади, в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та не доведеності позовних вимог. Суд зазначив, що твердження позивача про те, що сертифікат на земельну частку (пай) № 991092 виданий Маньківською районною державною адміністрацією 26 березня 2002 року на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не могла подати заяву про виділення їй земельної частки (паю) в натурі до органу місцевого самоврядування.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Заболотній В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним та підлягає до скасування через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що відповідно до протоколу засідання загальних зборів уповноважених по питанню земель колективної власності СВАТ «Іваньки» від 18.12.2001 року (після смерті ОСОБА_2 - матері позивачки) загальні збори ухвалили, зокрема, виключити зі списку 3-х осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та включити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Тобто, після смерті матері позивачки, рішення про виключення її зі списку громадян акціонерів, що є додатком до державного акту на право колективної власності не приймалось.
Доказом того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мала право на паювання земель СВАТ «Іваньки» є те, що вона приймала участь у паюванні майнових прав СВАТ «Іваньки».
Щодо встановлення судом першої інстанції факту реалізації права на приватизацію земельної частки (паю) в СТОВ «Іваньки» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 вказує, що згідно матеріалів справи, в списки щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Попівської сільської ради від 18.12.2003 року до вказаного списку включена ОСОБА_2 .
Із відповіді Центрально-Південного міжрегіонального управління ДМС на адвокатський запит, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 паспортизувалась паспортом НОМЕР_3 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , який виданий на підставі свідоцтва про шлюб та паспорту НОМЕР_4 , виданого 04.10.1996 року Рахівським РВ УМВС Закарпатської області у зв'язку зі зміною прізвища « ОСОБА_9 ».
ОСОБА_2 отримала прізвище « ОСОБА_10 » лише 01.03.2002 року, тобто після складання списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) СВАТ «Іваньки» 10.10.2001 року, тому у вказані списки була включена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто матір позивачки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 06 грудня 2011 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (мати позивачки) (а.с.9,11).
ОСОБА_2 , 27 жовтня 2001 року було складено заповіт (реєстр № 24), посвідчений виконкомом сільської ради с. Крачківка Маньківського району, відповідно до якого ОСОБА_2 заповідала дочці ОСОБА_1 все належне їй рухоме і нерухоме майно (а.с.10).
На підставі даного заповіту нотаріусом позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.08.2003 року (реєстр №1685), у відповідності до якого вона прийняла у спадок житловий будинок, який належав ОСОБА_2 , який знаходиться в с. Крачківка Уманського району Черкаської області (а.с.12).
Згідно трудової книжки колгоспника № НОМЕР_6 яка належить ОСОБА_2 1925 р.н. вбачається, що остання була членом колгоспу з 1962 до 1975 року, а після колгосп "Шлях до комунізму" у 1975 році був ліквідований у зв'язку з переходом у радгосп "Іваньки"(а.с.13-15).
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 вбачаєтьтя, що остання у 1975 році була зарахована до радгоспу "Іваньки" та звільнена у 1986 році в зв'язку з виходом на пенсію за віком (а.с.15-16).
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу її свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,50 га., яка розташована в межах Іваньківської сільської ради, проте позивачу було відмовлено в зв'язку з тим, що остання не надала правовстановлюючий документ (а.с.17).
Із розпорядженя голови Маньківської районної державної адміністрації № 10 від 2002 року затверджено по СВАТ "Іваньки" вартість земельної частки паю в сумі 14720,4 грн. та розмір 3,04 га.(а.с.18).
Згідно виписки із протколу № 2 загальних зборів СВАТ "Іваньки" с. Крачківка, Маньківського району Черкаської області від 10 жовтня 2001 року було вирішено створити комісію по питанню паювання земель СВАТ "Іваньки" та затверджено склад комісії (а.с.20).
Відповідно до витягу із протоколу № 2 засідання загальних зборів/зборів уповноважених по паюванню земель колективної власності СВАТ "Іваньки" вбачається, що дата засідання в даному витягу вказана в двох датах 10.10.2001 року та 18.12.2001 року. На даному засіданні затвердили загальну кількість осіб в додатку до державного акту на право колективної власності на землю - 530 осіб, трьох осіб виключили, трьох осіб включили та затвердили остаточну кількість - 530 осіб. (а.с.21).
Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно списку членів СВАТ "Іваньки" під № 37 зазначено ОСОБА_2 , проте в графі місце проживання стоїть прочерк, а дата народження не зазначена (а.с.22).
За даними ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, згідно з виписки протоколу засідання комісії по розподілу земельних ділянок між власниками земельних паїв від 18.12.2003 року № 2, ОСОБА_2 , виділено ділянку № НОМЕР_1 , площею 2,50 га. Дата народження ОСОБА_2 не зазначена (а.с.30-31, 32,33).
У відповідності до даних «Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що видаються Маньківською райдержадміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки»», наданої ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, на ім'я ОСОБА_2 , 26.03.2002 року видано сертифікат на земельну частку (пай), площею 2,50 га., РН № 991092, на підставі розпорядження Маньківської райдержадміністрації № 10 від 30.01.2002 року. В вказаному сертифікаті дата народження ОСОБА_2 також не зазначена. Крім того вказано що присутній підпис громадянки, що засвідчує його отримання у 2002 році, в той час як мати позивачки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.30-31, 36-37).
Судом першої інстанції також вірно було встановлено, що згідно інформації про суб'єкти власності (фізичні особи) під № 25 зазначено ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначено ідентифікаційний код НОМЕР_7 , серію, номер паспорта ( НОМЕР_3 ), дату видачі (01.03.02), адрес прописки (с. Крачівка), площа земельної ділянки (2.50), номер земельної ділянки (103) та кількість об'єктів (1).
Із зазначеної інформації суд першої інстанції вірно зазначив, що саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 має у власності земельну ділянку під № НОМЕР_1 площею 2,50 га (а.с.29).
Відповідно до положення про розподіл безоплатно переданої частки державного майна серед працівників підприємства та прирівняних до них осіб у список колишніх працівників підприємства, майно якого приватизується, що мають пільги на придбання акцій СВАТ «Іваньки» для придбання акцій СВАТ «Іваньки» було включено ОСОБА_2 , робочу, паспорт НОМЕР_2 , виданий Маньківським РВВС 14.05.1998 року.
Дане положення було затверджене протоколом №1 від 09 березня 1999 року на підставі рішення зборів працівників СВАТ "Іваньки". В даному списку дата народження ОСОБА_2 не зазначена (а.с.39-46, 48-52).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основний документ, що підтверджує право на земельну частку (пай) - це сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Разом з тим право на земельну частку (пай) може бути об'єктом спадкування (ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва».
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права па завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 не зверталася до органу місцевого самоврядування щодо завершення процедури приватизації.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Виходячи з вимог ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
Відповідно п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
На виконання Указу Президента України № 720/95, 20.02.1996 року Державним комітетом України по земельних ресурсах прийнято Наказ №11 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Пунктом 2 зазначених методичних рекомендацій визначено, що «Паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, здійснюється після передачі їх у колективну власність на підставі матеріалів по видачі державних актів на право колективної власності на землю та грошової оцінки сільськогосподарських угідь».
Абзацом 3 пункту 5 Методичних рекомендацій визначено, що «Кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), приймається за списком, що є додатком до державного акта на право колективної власності на землю, який у разі потреби, уточнюється і підписується головами відповідної ради і підприємства».
Додатком № 2 Методичних рекомендацій визначено перелік документів щодо паювання земель колективної власності: рішення загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства про затвердження складу комісії щодо проведення паювання земель колективної власності; список членів колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до пункту 5 Методичних рекомендацій; матеріали грошової оцінки сільськогосподарських угідь колективного сільськогосподарського підприємства; розрахунок вартості та розміру в умовних кадастрових гектарах земельної частки (паю), затверджених рішенням районної державної адміністрації (виконавчого комітету міської ради).
У відповідності до зазначених нормативно - правових актів, 10.10.2001 року на загальних зборах СВАТ «Іваньки» с. Крачківка Маньківського району Черкаської області затверджено комісію по питанню паювання земель товариства.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 18.12.2001 року, після смерті матері позивачки - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , загальними зборами/зборами уповноважених/ по паюванню земель колективної власності СВАТ «Іваньки», визначили остаточну кількість осіб та внесені зміни до списку громадян - акціонерів СВАТ «Іваньки», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю. Це рішення було підписане головою правління СВАТ «Іваньки» та головами Крачківської, Іваньківської та Попівської сільських рад.
Згідно списку членів сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Іваньки» доданого до Державного акту на право колективної власності на землю Серії ЧР-4-60 виданий 5 жовтня 2001 року Маньківською районною радою народних депутатів, міститься запис під №37 де зазначено прізвище ОСОБА_2 , що мешкає в с. Крачківка Маньківського району Черкаської області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана вище особа ( ОСОБА_2 ) не є матір'ю позивачки, а є іншою особою, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка також проживає в селі Крачківка Уманського (Маньківського) району Черкаської області та працювала в СВАТ «Іваньки» на момент паювання земель колективної власності.
Після остаточного затвердження списку громадян, що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю, головою правління СВАТ «Іваньки», у відповідності до пункту 5 Методичних рекомендацій, матеріали по паюванню земель були передані до Маньківського районного відділу земельних ресурсів.
30.01.2002 року відповідно до пункту 8 Методичних рекомендацій, розпорядженням голови Маньківської районної державної адміністрації № 10 затверджено розрахунок вартості земельної частки (паю) та її розмір в умовних кадастрових гектарах по СВАТ «Іваньки», надано дозвіл СВАТ «Іваньки» на оформлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) та зобов'язано подати їх на затвердження голові районної державної адміністрації.
На виконання розпорядження голови Манківської районної державної адміністрації №10 від 30.01.2002 року, у відповідності до положень пункту 9 Методичних рекомендацій, 26.03.2002 року Маньківським відділом земельних ресурсів були виготовлені та видані громадянам, членам СВАТ «Іваньки», сертифікати на право на земельну частку (пай). Видача сертифікатів зафіксована у «Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Маньківської районною державною адміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки».
Зазначена книга містить наступні відомості: номер по порядку, серія та номер сертифікату та дату його видачі; прізвище, ім'я та по-батькові власника сертифікату; місце проживання власника сертифікату; назву колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу, товариства; розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; вартість земельної частки (паю) в гривнях; підставу для реєстрації, номер рішення і його дату та підпис власника сертифікату на земельну частку (пай).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у книзі під порядковим номером 37 дійсно містяться відомості про видачу сертифікату на земельну частку (пай) Серії РН № 991092 громадянці ОСОБА_2 жительці села Крачківка яка є членом СВАТ «Іваньки», проте в графі «підпис власника сертифікату на земельну частку (пай)» міститься підпис особи про отримання сертифікату.
Тобто, сертифікат серії РН № 991092 отримала громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а не ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
08.07.2003 року набув чинності Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-ІV.
Стаття 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначає підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
На виконання ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» 05.11.2003 року Попівська сільська рада Маньківського району Черкаської області подала Маньківській районній державній адміністрації клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах Попівської сільської ради та складання державних актів на право власності на земельні ділянки (в розмірі земельної частки (паю)) 93 власникам земельних часток (паїв) згідно додатку.
В даному додатку під номером 26 зазначена ОСОБА_2 , а також сертифікат про право на земельну частку (пай) під номером 991092.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказаний факт свідчить про те, що власниця сертифікату про право на земельну частку (пай) № 991092 ОСОБА_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_6 особисто подала до Попівської сільської ради Черкаської області заяву про отримання державного акту на право власності на землю, а ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 не могла подати відповідну заяву до органу місцевого самоврядування.
Статтею 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено порядок розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).
Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.
Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі.
Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.
Після розроблення проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та на виконання статті 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», 18.12.2003 року відбулися збори власників земельних часток (паїв) розташованих на території Попівської сільської ради Черкаської області.
На зборах прийняли участь 86 власників із 90. За наслідками засідання був складений Протокол зборів № 2а проведений розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв). Після проведеного розподілу ОСОБА_2 визначили земельну ділянку під номером НОМЕР_1 , площею 2,5 га., про що здійснений запис № 26 у додатку до протоколу зборів власників сертифікатів по розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) на території Попівської сільської ради. Про результати розподілу власники земельних часток (паїв) були ознайомлені під розпис.
Розпорядженням № 298 від 15.09.2004 року Маньківська районна державна адміністрація затвердила технічну документацію по виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на право на земельні частки (паї) та передала безоплатно у власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва власникам земельних часток (паїв) бувшого СВАТ «Іваньки» у розмірах та по ділянках, згідно списку із земель спільної часткової власності в адміністративних межах Крачківської та Попівської сільських рад Черкаської області.
В додатку до розпорядження під записом № 26 власницею земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,5 га., зазначено громадянку ОСОБА_2 . В додатку до розпорядження «Інформація про суб'єктів власності (фізичних осіб)» під записом № 25 власницею земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,5 га., зазначена ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 громадянка України, індивідуальний податковий номер платника податків НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 01.03.2002 року.
Відповідно до даного розпорядження ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на землю серії ЯБ № 167776 про що є відмітка у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Маньківською районною державною адміністрацією Маньківського району Черкаської області СВАТ «Іваньки», номер запису в книзі 37.
З урахування зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що сертифікат на земельну частку (пай) № 991092 виданий Маньківською районною державною адміністрацією 26 березня 2002 року на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 не відповідає дійсності та спростовується доказами, які наявні в матеріалах справи.
Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначений перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай): Колишні члени колективних сільськогосподарський підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; Громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; Громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); Громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості; Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначений вичерпний перелік документів, що посвідчують право на земельну частку (пай): Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: Свідоцтво про право на спадщину; Посвідчені у встановленому законом порядку договору купівлі - продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); Рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, які евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Статтею 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).
Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Таким чином щоб розпочати процедуру приватизації, в порядку передбаченому Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», як стверджує позивач, спадкодавцю ( ОСОБА_2 ) необхідно було набути один або декілька із юридичних фактів: отримання сертифікату про право власності на земельну частку (пай), звернутися до компетентного органу про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки або мати на своє ім'я ухвалене рішення таким органом про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості).
ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог не було надано суду доказів про існування жодного із вказаних вище юридичних фактів, що і було зазначено судом першої інстанції.
Щодо твердження позивачки про те, що їй стало відомо лише в січні 2022 року про те, що її мати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 до 1986 року знаходилась у трудових відносинах з КСП «Шлях до комунізму» та СВАТ «Іваньки», набула статусу члена цих підприємств, суд першої інстанції вірно встановив, що зазначене спростовується тим, що в розпорядженні ОСОБА_1 постійно знаходилися документи померлої ОСОБА_2 ( книжка колгоспника, трудова книжка).
Щодо не застосування стоків позовної даності відповідно до позиції представника викладеної у відзиві на позов, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 234/13519/16-ц вказано, що «відповідно до частин другої-четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином, підставами для відмови в позові у зв'язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності. Позовна давність застосовується до обґрунтованого позову».
Отже, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічний правовий висновок викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц та у постанові від 31 жовтня 2018 в справі № 367/6105/16-ц.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки у даній справі встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими по суті спору, а тому відмовити у задоволені позовних вимог необхідно саме з цих підстав, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Так як суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з'ясувавши, що право позивачки порушено не було, а тому відмовив у позові через необґрунтованість останнього, не застосувавши строки позовної давності, з чим і погоджується колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки останні значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, та не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Доводи заявника зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
Із постанови про закриття кримінального провадження від 06.09.2024 року, вбачається, що під час досудового розслідування було перевірено обставини зазначені заявником та перевірено обставини набуття права власності на дану земельну ділянку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та було встановлено, що ОСОБА_2 1979 р.н. була включена у списки працівників СВАТ "Іваньки", так як на час розпаювання працювала у даному товаристві та відповідно законно отримала у власність земельну ділянку.
Викладені у зверненні представника ОСОБА_1 твердження, щодо заволодіння правом на майно - земельною ділянкою її матері містять лише припущення та жодних підтверджень не мають(а.с.108-112).
В ході розгляду даної справи суд правильно встановив фактичні обставини справи, відповідні їм правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заболотнього Владислава Михайловича - залишити без задоволення.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 08 жовтня 2025 року.
Судді