Справа №:755/21430/24
Провадження №: 6/755/543/25
"08" жовтня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Мовчан А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за заявою представника відповідача про розстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року у справі №755/21430/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05.08.2025 року представник відповідача завернувся до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року у справі №755/21430/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить розстрочити виконання зазначеного рішення суду строком на дванадцять місяців шляхом сплати щомісячних платежів протягом дванадцяти місяців рівними частинами у розмірі 12331,03 грн.
Вимоги заяви мотивовано тим, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим цивільним судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 435 ЦПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення відповідач посилається на скрутний матеріальний стан, що підтверджується довідкою по Формі ОК-5 станом на 01.08.2025 року, з якої вбачається, що у відповідача починаючи з травня 2009 року , відсутній заробіток або дохід. Крім того, за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 05.08.2025 року №438297730, за даними пошуку - кодом РНОКПП ОСОБА_1 , у відповідача відсутнє майно, яке можна було б реалізувати та направити на погашення кредитної заборгованості. Сума боргу за судовим рішенням від 04.03.2025 року, а також з урахуванням судового збору, який також підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, разом становить 147972,40 грн. Втім відповідач, дотримуючись балансу інтересів обох сторін, вважає за доцільне порушити питання про розстрочення виконання рішення у даній справі строком на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів протягом дванадцяти місяців рівними частинами у розмірі 12331,03 грн.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, 07.10.2025 року до суду надійшла заява представника відповідача про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Суд вивчивши зміст заяви про розстрочення виконання рішення суду та додатки до неї, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року у справі №755/21430/24, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.07.2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Українській Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитним договором №2001748727701 від 27 листопада 2020 року та за кредитним договором №1002074589101 від 18 січня 2022 року у розмірі 145550 (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Українській Міжнародний Банк» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України:
1. За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
3. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
4. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
5. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
7. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси осіб і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення та розстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і у порядку, передбаченому чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим для виконання.
Таким чином, підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
При розгляді заяв щодо відстрочення/розстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відстрочення/розстрочення виконання рішення; наявність підстави для відстрочення/розстрочення має бути доведена боржником. Строки такого відстрочення/розстрочення мають знаходитись у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання відстрочення/розстрочення для повного виконання рішення суду. Надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочка виконання рішення суду - це розподіл виконання рішення на частини, що підлягають виконанню протягом певного періоду часу або через певні періоди часу, що призводять до перенесення строку виконання рішення на пізніші періоди, зокрема, полягає в розподілі належних до сплати сум платежу на певні частини із встановленням конкретного строку для виконання кожної з визначених частин рішення.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 року № 14, визначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 908/1884/19.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації Пенсійного фонду України (Форма ОК-5), починаючи з травня 2009 року відповідачу не нараховувалось жодних доходів, а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідач не має у власності нерухомого майна.
Отже, убачається, що відповідач тривалий час (з травня 2009 року) перебуває у стані коли йому не нараховується жодних доходів, і стороною відповідача суду не пояснено, у зв'язку із чим відповідач не працює та не має жодних доходів.
Суду не надано доказів, що такий стан фінансів відповідача є тимчасовим і у разі здійснення відповідного розстрочення він матиме об'єктивну можливість виконати рішення суду.
Отже, боржником не доведено, що в разі задоволення чи часткового задоволення заяви він зможе добровільно виконати судове рішення, адже відсутні дані які б об'єктивно свідчили про матеріальний стан заявника та з яких можливо дійти висновку, що запропонований заявником період розстрочення і суми щомісячних виплат дійсно знаходяться в межах його доходів.
Суду не надано доказів, що у разі здійснення розстрочення на 12 місяців, відповідач, з огляду на розмір своїх доходів, матиме можливість сплачувати 12331,03 грн. щомісячно.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення слід відмовити, так як вона є не обґрунтованою вимогами діючого законодавства та не знайшла свого підтвердження доказами у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259-261, 353-355, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача про розстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року у справі №755/21430/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 09.10.2025 року.
Суддя -