Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7543/25
Номер провадження 1-кп/711/519/25
06 жовтня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси колегіально у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120250310001772 від 22.05.2025 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України,
Придніпровським районним судом м. Черкаси розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 п. 10 ч. 2 ст. 115 України.
До початку судового засідання через канцелярію суду прокурором подане клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 при обґрунтуванні доводів клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою посилалась на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, прокурор зазначила, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, що свідчить про ризик можливого переховування від суду при перебуванні на волі під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. На ризик можливого переховування вказує також та обставина, що одразу після вчинення злочину ОСОБА_6 з місця події зник, залишивши потерпілу у безпорадному стані, і лише згодом був затриманий поліцією.
Також, на переконання прокурора, продовжує існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування із застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою спотворення фактичних обставин кримінальних правопорушень. Прокурор наголошував на необхідності забезпечення безпеки свідків та потерпілого і унеможливлення незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, що є основним завданням на цій стадії судового розгляду.
Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення прокурор пов'язувала з попереднім ризиком протиправного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, який може містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
У підсумку прокурор просила задовольнити клопотання і продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, вважаючи тримання під вартою занадто суворим. Таку позицію обґрунтовували наявністю у ОСОБА_6 місця постійного проживання разом з батьками, де ОСОБА_6 зареєстрований. Захисник вказав, що матір обвинуваченого не заперечує проти перебування сина за адресою їхнього спільного проживання у випадку застосування до нього цілодобового домашнього арешту. Вважав підозру та обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень необґрунтованими. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів стороною захисту не надано.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вказано у ч. 1 ст. 177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.
Як встановлено з матеріалів провадження, 22.05.2025 ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.05.2025 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.07.2025.
15.07.2025 ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 23.08.2025 включно.
19.08.2025 ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів по 18.10.2025 включно.
Аналізуючи наведені в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу ризики, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; після вчинення злочину з місця події зник, залишивши потерпілу у безпорадному стані, тому, перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачений може переховуватись від суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводить, що ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду є достатньо високим.
Суд вважає обґрунтованим продовження існування ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні у вигляді їх залякування, умовлянь, переконань, примушування із застосуванням фізичної сили або погроз її застосування чи впливу іншим чином з метою схилити до зміни, спотворення їхніх показань або відмови від показань, які викривають дії обвинуваченого. Зважаючи на початковий етап судового провадження, до допиту свідків суд з об'єктивних підстав не мав можливості перейти. Разом з тим, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також суд вважає актуальним ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ризик впливу на свідків опосередковано свідчить про можливе вчинення обвинуваченим дій, які можуть містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України, тобто перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.
На переконання суду, інший менш суворий запобіжний захід, в тому числі домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, чи забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків, а тому вказані обставини та ризики виправдовують тримання ОСОБА_6 під вартою і підстав для зміни запобіжного заходу на цьому етапі судового провадження суд не вбачає.
Одночасно суд звертає увагу, що сутністю запобіжного заходу у виді домашнього арещту відповідно до ст. 181 КПК України є заборона обвинуваченому цілодобово або у визначений час доби залишати житло. Разом з тим, стороною захисту не надано доказів щодо фактичної можливості утримання обвинуваченого під домашнім арештом за конкретною адресою, так само, як і відомостей про власника цього житла, його зв'язки із обвинуваченим.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки один із злочинів, які інкримінуються ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акта, є особливо тяжким і вчинений обвинуваченим із застосуванням насильства проти потерпілої, суд не вбачає підстав для визначення застави на початковому етапі судового провадження.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання ОСОБА_6 під вартою, що забезпечить його належну процесуальну поведінку та дотримання визначених законом обов'язків і буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим у справі ризикам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 177-178, 181, 199, 315, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто по 05 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави, з утриманням в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.
Копії ухвали направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3