Справа № 569/2292/25
1-кп/569/1187/25
17 вересня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024180000000595 від 20.08.2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурор відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 .,-
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження № 12024180000000595 від 20.08.2024 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27, ч.2 ст.307 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
До початку підготовчого судового засідання прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання ОСОБА_4 під вартою, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, 3) продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується або вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження строку тримання під вартою із зазначених у ньому мотивів.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання з огляду.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, суд прийшов до таких висновків.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 12.12.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі статтею 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Це кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, ОСОБА_4 вручений обвинувальний акт і він має процесуальний статус обвинуваченого.
Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред'явленого обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані органом досудового розслідування. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку §3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.
У зв'язку із цим суд надаватиме оцінку винятково питанню продовженню існування заявлених прокурором ризиків.
Під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу суд не уповноважений перевіряти обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу, а учасники не можуть ставити під сумнів висновки, покладені в основу такого рішення слідчого судді.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Суд враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року ).
На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання. Так, ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 6 до 10 років із конфіскацією майна Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («В. проти. Швейцарії», заява № 14379/88, 26.01.1993).
Даних, які б вказували на неможливість застосування до нього вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як визначено в ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченого ОСОБА_4 розмір застави у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 196, 199, 331, 369, 376, 395 КПК України, -
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Великий Олексин, Рівненського району, Рівненської області, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , в кімнаті на 9-му технічному поверсі готелю «Тиса», раніше неодноразово судимому, обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів, а саме до 16 листопада 2025 року.
Визначити місцем тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - Державна установа «Рівненський слідчий ізолятор» - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Доручити Рівненському міськрайонному відділу з питань пробації (м. Рівне, вул. Словацького, 7) скласти досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4 який утримується в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк тримання під вартою рахувати з моменту оголошення ухвали, а саме з 17.09.2025 року.
Встановити строк дії ухвали до 16 листопада 2025 року.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 визначену ухвалою слідчого судді від 12.12.2024 (справа № 21399/24) заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень гривень у національній грошовій одиниці,кожному, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за викликом до прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу суду або прокурора;
- повідомляти суд, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинувачених/обвинуваченого/ з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені /обвинувачений/ зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Строк дії ухвали та покладених обов'язків, у разі внесення застави - до 16 листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019, № 4-р/2019.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7