ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/33216.12.10
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
при помічнику судді Шаповалові А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Люкс», м.Київ
про: стягнення 19 051,73 грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача -ОСОБА_2. (за довіреністю №б/н);
від Відповідача -не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Київ (далі -Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Люкс», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення попередньої плати в сумі 12 300,00 грн., 3% річних -975,58 грн., інфляційних -4255,38 грн., неустойки у розмірі 1 520,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором №0110/07-1 підряду з виготовлення меблів та столярних виробів від 01.10.2007р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір підряду з виготовлення меблів та столярних виробів №0110/07-1 від 01.10.2007р., Замовлення-договір №104ИЛС53С від 15.12.2007р. на суму 8590,81грн., Замовлення-договір №104ИЛС53С від 15.12.2007р. на суму 7988,65 грн., банківські виписки про сплату попередньої оплати на суму 12300,00грн., Витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 526, 610, 611, 629, 631, 693, 837, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 222, 223 Господарського кодексу України.
Ухвалою господарського суду від 02.12.2010р. продовжений процесуальний строк розгляду справи за клопотанням Позивача, відповідно до ст.69 ГПК України.
Позивачем через канцелярію суду подано клопотання про розподіл судових вита, а саме суми сплачених витрат на адвокатські послуги у розмірі 2000,00 грн., надав копії: Договору №ГОФ 0810 про надання послуг адвоката від 08.10.2010р., Рахунку №0108 від 1 листопада 2010р., квитанції від 03.11.2010р., посвідчення адвоката, довіреність, витяг з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
25.11.2010р. Позивач через канцелярію суду надав Пояснення щодо підстав позовної заяви, вказав, що в даних поясненнях Позивач уточнює обґрунтування своїх позовних вимог та наводить доводи щодо необхідності застосування саме норми ст.693 ЦК України при вирішенні даного спору, а не ст.1212 ЦК України.
Позивач у судове засідання 16.12.2010р. з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав Пояснення щодо стягнення процентів на суму попередньої оплати, зазначив, що починаючи з 16.12.2009р. та до дати закінчення строку дії Договору підряду з виготовлення меблів та столярних виробів №0110/07-1 позивач міг вимагати або передання йому меблів або повернення суми попередньої оплати. Однак оскільки станом на дату звернення Позивача до суду строк дії Договору закінчився, Позивач може ставити лише питання про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати, включаючи нараховані проценти.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме з Витягу від 02.11.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його юридичною адресою -02099, м.Київ, вул.Ялтинська, буд.5-Б.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі від 02.11.2010р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд
01.10.2007р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено Договір №0110/07-1 підряду з виготовлення меблів та столярних виробів (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов'язується у строки та на умовах, визначених у цьому Договорі, у відповідності до ескізних дизайн-проектів та письмових замовлень на виготовлення меблів та/або столярних виробів, наданих Замовником, виконувати роботи з виготовлення меблів та/або столярних виробів, а Замовник зобов'язується приймати ці роботи та оплачувати їх у відповідності до умов цього Договору.
Згідно п.2.3. та п.2.5. Договору Готова продукція передається Виконавцем Замовнику за Актом приймання-передачі готової продукції, який підписується Сторонами та скріплюється їх печатками у кожному окремому випадку. Момент передачі Виконавцем та прийняття Замовником готової продукції посвідчується підписанням відповідних бухгалтерських документів та акту приймання-передачі Продукції в кожному окремому випадку.
Розділом 3 Договору сторони узгодили ціну Договору та порядок розрахунків:
- п.3.1. ціна робіт з виготовлення Продукції у кожному окремому випадку визначається Виконавцем на підставі наданих Замовником Проектів, та відображається у Протоколах погодження договірної ціни робіт з виготовлення Продукції, які підписуються Сторонами та скріплюються їх печатками.
- п.3.3. Замовник здійснює розрахунки за даним Договором наступним чином:
- п3.3.1 протягом двох банківських днів з моменту підписання Сторонами Протоколу погодження Договірної ціни в кожному окремому випадку Замовник сплачує Виконавцю авансовий платіж у розмірі 70% від загальної ціни робіт з виготовлення продукції.
- п.3.3.2 замовник сплачує решту, 30% від загальної ціни робіт з виготовлення Продукції в кожному окремому випадку не пізніше двох банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі виготовленої продукції.
Відповідно до п.5.3. Договору у разу прострочення Виконавцем с троку передачі результатів виконаних робіт з виготовлення Продукції, в кожному окремому випадку, Замовнику, визначеного п.2.2. цього Договору, Виконавець сплачує на користь Замовнику неустойку із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення строку передачі результатів виконаних робіт з виготовлення Продукції, від ціни робіт з виготовлення Продукції за кожен день такого прострочення.
Відповідно п.7.1 Договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2008р.
15.12.2007р. Позивач, згідно п.2.2 Договору надав Відповідачу два Замовлення №104ИЛС53С від 15.12.2007р. на загальну суму 16 579,46 грн. За умовами замовлень Відповідач зобов'язується передати Позивачу готову продукцію до 14.02.2008р.
На виконання п.3.1. Договору, Позивач здійснив передплату у розмірі 70% від загальної ціни робіт з виготовлення продукції у сумі 12 300,00грн.: 17.12.2007р. Позивач сплатив Відповідачу 8400,00грн., 20.12.2007р. сплатив 3900,00грн., що підтверджено копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.
Позивач зазначає про невиконання Відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з приводу передачі продукції у строк до 14.02.2008р., за таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2007р. Позивач, згідно п.2.2 Договору надав Відповідачу два Замовлення №104ИЛС53С від 15.12.2007р. на загальну суму 16 579,46 грн. За умовами замовлень Відповідач зобов'язується передати Позивачу готову продукцію до 14.02.2008р.
На виконання п.3.1. Договору, Позивач здійснив передплату у розмірі 70% від загальної ціни робіт з виготовлення продукції у сумі 12 300,00грн.: 17.12.2007р. Позивач сплатив Відповідачу 8400,00грн., 20.12.2007р. сплатив 3900,00грн., що підтверджено копіями банківських виписок, які містяться в матеріалах справи.
Проте, Відповідач не передав виготовлену продукцію Позивачеві, чим не виконав узятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Таким чином, враховуючи обставини справи, правову природу договору (договір підряду) суд застосовує аналогію закону, та керується ст.693 ЦК України для визначення порядку повернення попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, із змісту вказаної статті вбачається, що право покупця вимагати повернення оплаченого товару або суми попередньої оплати покладено у залежність від прострочення продавця у передачі зазначеного товару.
Згідно наявних в матеріалах справи копій банківських виписок Позивачем обов'язок із здійснення попередньої оплати виконаний належним чином.
За умовами замовлень Відповідач зобов'язується передати Позивачу готову продукцію до 14.02.2008р. Проте, зазначений обов'язок за Договором Відповідач у встановлені строки не виконаний. Ці обставини дають суду підстави для висновку про прострочення Відповідачем зобов'язання з передачі товару у розумінні ст. 612 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, у Позивача у розумінні ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від Відповідача повернення попередньої оплати. Однак, доказів висування такої вимоги до матеріалів справи Позивачем не надано. Вимога про повернення попередньої оплати в матеріалах справи відсутня.
Приймаючи до уваги, що, на відміну від зобов'язання здійснити постачання продукції згідно умов договору, зобов'язання із повернення попередньої оплати виникає не лише в силу укладання договору купівлі-продажу і здійснення попередньої оплати, а і на підставі вимоги про таке повернення, заявленої після прострочення виконання постачання (передання товару) (сукупність юридичних фактів), суд дійшов висновку, що за відсутністю такої вимоги у Відповідача не виникає обов'язку з повернення попередньої оплати, а у Позивача - відповідного кореспондуючого права. Зазначений висновок у повній мірі узгоджується із закріпленої в ст. 173 Господарського процесуального кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України обов'язкової взаємообумовленості (кореспонденції) між правами та обов'язками учасників правовідносин.
Суд звертає увагу Позивача на те, що згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Оскільки Позивачем не доведено звернення до Відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати і невиконання такої вимоги протягом встановленого строку до подання позовної заяви, остільки її (попередньої плати) неповернення не може вважатися порушенням, що зумовлює відсутність обов'язкової у розумінні ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підстави для застосування засобів судового захисту від неіснуючого порушення.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Позивача про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 12 300,00 грн., 3% річних у сумі 975,58 грн. та інфляційних у розмірі 4 255,38 грн. через їх передчасність та викликану цим юридичну неспроможність.
Щодо нарахування інфляційних та 3% річних, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, крім вищезазначеного, вказує про наступне: повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням, а є правовими наслідками порушення умов договору, а чинним законодавством не передбачено в цьому випадку нарахування інфляційних, законом не передбачений розмір процентів, а у Договорі не встановлені проценти за користування чужими грошовими коштами.
Щодо нарахування неустойки у розмірі 1 520,77 грн., суд зазначає наступне:
Згідно з п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.5.3. Договору у разу прострочення Виконавцем строку передачі результатів виконаних робіт з виготовлення Продукції, в кожному окремому випадку, Замовнику, визначеного п.2.2. цього Договору, Виконавець сплачує на користь Замовнику неустойку із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення строку передачі результатів виконаних робіт з виготовлення Продукції, від ціни робіт з виготовлення Продукції за кожен день такого прострочення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та той факт, що за умовами Договору Відповідач повинен сплатити неустойку за порушення строків передачі результатів виконаних робіт з виготовлення продукції, оскільки, наданий Позивачем розрахунок сплати неустойки за період з 15.02.2008р. по 15.07.2008р. є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення неустойки у розмірі 1 520,77 грн.
Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок Відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 2000,00грн.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку , якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.
Правовідносини між Позивачем та адвокатом ОСОБА_2.. підтверджуються договором про надання послуг адвоката від 08.10.2010 року, копією квитанції на суму 2000,00грн., з підставою платежу: оплата за адвокатські послугу, свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю №3518.
Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом Позивачу у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань та вартість цих послуг.
Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість послуг по договору встановлюється у сумі 2000,00 грн.
Як зазначено вище, дана сума сплачена Позивачем відповідно до копії квитанції наданої в матеріали справи.
Водночас, положенням пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінети Міністрів України 1 жовтня 199 року ( протокол від 12 жовтня 1999 року №6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.
При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару відноситься обсяг часу і роботи, що вимагаються належного виконання доручення, ступінь складності новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутацію, зазначені професійні здібності адвоката тощо.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та визнання ролі адвоката у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи №55/332, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката до суми 500,00 грн.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України справляється державне мито у розмірі 1 % ціни позову, але не менше шести неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Позивачем подано майновий позов про стягнення 19 051, 73 грн., 1 % якої складає -190,52 грн.
Між тим, відповідно до наданої Позивачем квитанції № 22 від 02.06.2010р. державне мито сплачено ним у розмірі 240,00 грн., що є підставою для повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 49,48 грн. з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Люкс», м.Київ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ суму неустойки у розмірі 1 520,77 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер'єр-Люкс», м.Київ на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ витрати по сплаті державного мита в розмірі 15,20 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 18,83 грн., витрати на сплату послуг адвокату у розмірі 500,00 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
5.Повернути Фізичній особі-підприємцю з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі -49,48 грн.
У судовому засідання 16.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст судового рішення підписано 27.12.2010р.
Суддя Н.І. Ягічева