ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 25/47121.12.10
За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»
до Комунального підприємства «Батиївське»Солом'янської районної у місті Києві ради
про стягнення 5 555,40 грн.
Суддя Морозов С.М.
Секретар судового засідання Грузький Ю.О.
Представники:
від позивача: Амєліна О.О. (довіреність № 269 від 12.03.2010р.);
від відповідача: Вакульчук К.В. (довіреність від 21.12.2010р.).
В судовому засіданні 21 грудня 2010 року по справі було вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»(позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Батиївське»Солом'янської районної у місті Києві ради (відповідач), про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 5 555,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок пошкодження автомобіля, яка сталась з вини громадян, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем.
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання забезпечив частково. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»N 02-5/289 від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвалою від 02.12.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 14.12.2010р. Ухвалою від 14.12.2010р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 21.12.2010р.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
25 березня 2010 року між позивачем (Страховик) та ОСОБА_1 (надалі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування на транспорті (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Договір добровільного страхування або Договір).
Об'єктом Договору добровільного страхування є автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Транспортний засіб «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (копія свідоцтва в матеріалах справи).
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових випадків (ризиків).
Відповідний страховий випадок настав 05.05.2010р. по вул. Кривоноса в місті Києві, а саме: відбулося пошкодження автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
В результаті страхового випадку автомобіль «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено.
Як визначено зі звіту № 6916 від 01.06.2010р. (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкодження, внаслідок страхової події, що відбулася 05.05.2010р., складає: 14576,47 грн.
За наслідками вказаного страхового випадку позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 5 555,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 016616 від 12.07.2010р. (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи). Розмір страхового відшкодування підтверджується наявними в матеріалах справи страховим актом №00043815 від 06.07.2010р. (копія страхового акту в справі).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Позивач зазначає, що винними особами у пошкодженні автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є гр. ОСОБА_2. та гр. ОСОБА_3, які заподіяли шкоду майну Страхувальника під час виконання ними своїх службових обов'язків. При цьому Страховик вказує, що гр. ОСОБА_2. та гр. ОСОБА_3 на час заподіяння шкоди перебували у трудових відносинах з відповідачем, відтак, відшкодувати завдану ними шкоду, повинен відповідач.
Позивач в порядку досудового врегулювання спору 17.08.2010р. направив відповідачу претензію про виплату відшкодування (копія претензії в справі). Факт надання відповідної вимоги позивачем та отримання її відповідачем 30.08.2010р. підтверджується вх. №1154 про вручення кореспонденції. Позивач зазначає, що відповідач на відповідну претензію ніяким чином не відреагував, суму відшкодування в порядку регресу на його рахунок не провів.
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи положення п. 5 ПП ВСУ № 6 від 27.03.1992р., ст. 1172 ЦК України, за якою, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків та ст. 1191 ЦК України, відповідно до вимог якої, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) саме до винної особи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх та належних доказів підтверджуючих факт перебування гр. ОСОБА_2. та гр. ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем (накази про прийняття на роботу, трудові договори, розпорядження відповідача про виконання працівниками трудових робіт), а також факту наявності в діях гр. ОСОБА_2. та гр. ОСОБА_3 вини у пошкодженні автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяС.М. Морозов
Дата підписання повного тексту рішення - 27.12.2010р.