ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 33/120-4/45507.12.10
За позовомДочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства “Київхліб” “Київхлібпостач”
До Закритого акціонерного товариства Страхова компанія “Україна”
Простягнення страхового відшкодування в розмірі 121 844,88 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Перепеліцин К.М.
Від відповідача Український А.В.
Дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства "Київхліб" "Київхлібпостач" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" про стягнення 121 844 грн. 88 коп. страхового відшкодування.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2010р. в позові Дочірньому підприємству відкритого акціонерного товариства "Київхліб" "Київхлібпостач" відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеним рішенням позивача звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2010р. скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суддя Господарського суду міста Києва Борисенко І.І. прийняла справу до свого провадження та присвоїла справі № 33/120-4/455, про що було винесено ухвалу суду від 04.11.2010.
18.11.2010р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивачем 18.11.2010р. було надано доповнення до позовної заяви, в якому підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені в постанові від 19.10.2010р. щодо необхідності при новому розгляді справи встановлення обставин зазначених у постанові, надання їм та доводам сторін належної правової оцінки, вирішення спору відповідно до вимог законодавства, всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-
03.11.2008 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №2390/062/42 за яким було застраховано транспортний засіб «Mitsubishi L200», реєстраційний номер АА9947НХ.
Добровільне страхування наземного транспорту здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) та Договору страхування.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Відповідно до ст.16 Закону України «Про страхування», Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
21.09.2008 р. Позивач повідомив СК «Україна»(Відповідача) про настання страхового випадку - викрадення застрахованого транспортного засобу.
Страхова Компанія «Україна»прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та повідомила про прийняте рішення в визначені Правилами страхування строки.
Позивач вважає, що Відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування, тому звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення зі Страхової Компанії «Україна»121 844 грн. 88 коп. страхового відшкодування.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Підпункт 7.2.7. Договору страхування передбачає, що протягом 3-х робочих днів Страхувальник зобов'язаний подати Страховику письмову заяву встановленого Страховиком зразка, про настання страхового випадку з детальним викладенням всіх відомих обставин страхового випадку, та, у випадку викрадення транспортного засобу, подати Страховику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повний комплект оригінальних ключів від застрахованого транспортного засобу та повний комплект пультів та ключів від засобів проти про викрадення, доручення на право керування та/або розпорядження транспортним засобом або подорожній лист та повідомити про інших осіб, що мають такі доручення, або ж довідку про вилучення цих документів органами МВС.
Підпунктом 6.2.18 Договору страхування передбачено обов'язок страхувальника виконати умови цього договору та інші обов'язки, передбачені Правилами страхування.
В підпункті 8.7 Договору страхування зазначено, що з врахуванням обставин страхового випадку Страховик має право вимагати інші документи, що мають відношення до страхового випадку, та виконання Страхувальником умов Договору.
Крім того, розділом 8 Договору страхування передбачено перелік документів, необхідних для підтвердження факту настання страхового випадку та визначення розміру збитку. Так, підтвердження факту та обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитку здійснюється на підставі:
копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ і/або інших документів, якщо за змістом цих документів Страхувальник має право розпоряджатися та керувати ТЗ;
копії посвідчення водія, який керував застрахованим транспортним засобом під час настання страхового випадку, та копії його доручення на право керування цим ТЗ або подорожній лист.
Розділом 8 Договору страхування, а саме підпунктом 8.1.13, також передбачено, що вищезазначені документи надаються Страховику у формі оригінальних примірників або нотаріально завірених копій, або, за згодою страховика, простих копій, за умови надання Страховику можливості звірки цих копій з оригінальними примірниками документів.
Таким чином, з огляду на зазначені вище положення Договору страхування, суд прийшов до висновку, що пункт 7.2.7. Договору страхування деталізує перелік документів необхідних для подання Страховику у відповідності до виду страхової події на випадок якої проводилося страхування, деталізує перелік документів необхідних для визначення події страховою за ризиком «викрадення».
Статтею 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про страхування»визначені підстави для відмови в здійсненні страхової виплати та вказано, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Враховуючи той факт, що Страхувальник не виконав свого обов'язку та не надав усіх необхідних матеріалів (зокрема не надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документи водія, подорожній лист та один комплект ключів від викраденого транспортного засобу), Страхова Компанія «Україна»правомірно прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування та повідомила про прийняте рішення в визначені Правилами страхування строки.
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування є обґрунтованим та правомірним, оскільки п. 11.3.6 Договору страхування зазначено, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є неподання страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування. Це ж положення закріплено в п.15.4.6 Правил страхування, які згідно п.16.1 Договору страхування регламентують всі правовідносини, що виникають з Договору страхування.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач є стороною в Договорі страхування та, згідно ст. 629 ЦК України, зобов'язаний його виконувати, в тому числі в частині подання оригіналів документів.
Оскільки Позивач ознайомлений з умовами Договору, він був зобов'язаний вжити всіх можливих заходів щодо належного зберігання документів, які є обов'язковими для подання Страховику в випадку викрадення транспортного засобу, в тому числі не зберігати їх в застрахованому автомобілі, для забезпечення виконання умов Договору страхування згідно ст. 526 ЦК України та на дотримання засад добросовісності та розумності згідно з ч. З ст. 509 ЦК України.
Твердження Позивача щодо відсутності в Договорі страхування чіткого переліку необхідних документів та строку їх подання Страховику не відповідає дійсності, оскільки п. 11.1 Договору страхування передбачає, що Страховик приймає рішення про прийняття рішення про виплату після отримання всіх необхідних документів та інформації про факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку. Необхідні документи, згідно п.7.2.7 Договору страхування, повинні бути надані Страховику протягом 3 (трьох) робочих днів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
В судовому засіданні 07.12.2010р. закінчено розгляд справи. Суддею, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 24.12.2010р.