Справа № 585/2142/25
Номер провадження 2-др/585/9/25
09 жовтня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання Зубко К. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Домашенка Дениса Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
26 вересня 2025 року Роменським міськрайонним судом прийнято рішення у справі №585/2142/25, яким відмовлено в задоволенні позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
30 вересня 2025 року представник відповідача адвокат Домашенко Д.М. звернувся до суду із заявою про прийняття додаткового рішення, яким просить вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
У поданій заяві представник відповідача прохає про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі та у відсутності відповідача (а.с.97 зворот).
09.10.2025 у судове засідання сторони не з'явились, про час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином (а.с.104, 105, 106).
Неявка учасників процесу не позбавляє суд можливості розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи та заяву адвоката Домашенка Д.М. про ухвалення додаткового рішення, суд приходить до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Встановлено, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а прохальна частина відзиву містила вимогу «Стягнути з позивача на користь відповідача понесені і документально підтверджені судові витрати, докази понесення яких будуть подані до суду протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України (а.с.66-75).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача долучено Договір №03/07 про надання правничої допомоги від 03.07.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Домашенком Д.М. та Додаткову угоду №1 до нього, від 04.07.2025, якими передбачено порядок розрахунків та визначення вартості робіт (а.с.99-100, 101), Акт надання послуг №28/09 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.07.2025 від 28.09.2025, який містить найменування (опис) роботи (послуги), здійснених витрат, та з якого вбачається, що вартість послуг адвоката становить 6000 грн. (а.с.101 зворот) та Детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 03.07.2025 №03/07, з якого вбачається, що клієнт поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. (а.с.102)
Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд вважає заявлений представником відповідача адвокатом Домашенком Д.М. розмір витрат на професійну правничу допомогу реальним та розумним, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, так як для позивача, як фінансової установи зазначений розмір не обтяжливий і така сума не є надмірною, а такі витрати відповідача були фактичними і неминучими, у зв'язку з чим з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Керуючись ст. ст. 270 ЦПК України,
Ухвалити додаткове рішення у справі № 585/2142/25 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова