1Справа № 335/8622/25 2/335/3639/2025
02 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І. за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Іваниці Олени Олександрівни, до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
01.09.2025 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Іваниці О.О., до Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачу після встановлення застосунку Дія, стало відомо що відносно нього Комунарським ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області протягом 2018-2019 років здійснювалося примусове виконання виконавчого провадження ВП № 56006790 з примусового виконання виконавчого документа, виконавчого напису № 9643, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 09.10.2017 року, про стягнення з нього на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» коштів у розмірі 1 800 616,48 грн. Ознайомившись з матеріалами ВП № 56006790 представником позивача було виявлено, що 09.10.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9643, про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» коштів у розмірі 1 800 616,48 грн. Під час виконання вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем вживалися заходи примусового характеру, які й наразі обмежують його права та свободи, наявний запис в Єдиному державному реєстрі боржників. Наразі виконавче провадження завершене, 12.06.2019 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Крім того, на момент вчинення відповідачем оскаржуваного виконавчого напису (09.10.2017), кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не входили до Переліку № 1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. Тому, з врахування приписів статті 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.
Поряд із цим, до оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса не додано жодного належного доказу розміру заборгованості, що не дає можливості перевірити розмір заборгованості, строк за який вона нарахована, та відповідно позбавляє можливості простежити правильність здійснення вказаного розрахунку, а отже і пересвідчитись у безспірності заборгованості. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. А отже, всі вищевикладені обставини свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами та вказують на наявність спору між сторонами, який може бути вирішено в судовому порядку.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати виконавчий напис вчинений 09.10.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 9643 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1 800 616,48 грн таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 03.09.2025 року, позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи. Крім того, цією ж ухвалою витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи з вчинення виконавчого напису нотаріуса від 09.10.2017 року № 9643 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» коштів у розмірі 1 800 616,48 грн. Витребувано у АТ КБ "Приватбанк" засвідчені копії документів, що надавались приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні для вчинення виконавчого напису № 9643 від 09.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» коштів у розмірі 1 800 616,48 грн.
19.09.2025 на виконання ухвали суду від 03.09.2025 на адресу суду від третьої особи Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), надійшли пояснення, з посиланням на те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 56006790 з примусового виконання виконавчого напису № 9643, вчиненого 09.10.2017 приватним нотаріусом Бондар І.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості на загальну суму 1 800 616,48 грн. Виконавче провадження було відкрите 19.03.2018. Згідно даних АСВП стягнення з вказаним виконавчим документом не проводились. 12.06.2019 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про що винесена відповідна постанова. Наразі виконавче провадження № 56006790 знищено, оскільки термін зберігання виконавчих проваджень складає три роки з дня звершення, що унеможливлює надання більш детальної інформації щодо вжитих державним виконавцем заходів.
22.09.2025 на виконання ухвали суду від 03.09.2025 на адресу суду від третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. надійшли пояснення, відповідно до яких, повідомлено, що надати засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи з вчинення виконавчого напису нотаріуса від 09.10.2017 року № 9643, не має можливості, у зв'язку з тим, що за Типовою номенклатурою справ приватного нотаріуса, строк зберігання справи 02-20 «копії виконавчих написів та документи на підставі яких вони вчиненні», - складає 3 роки; правилами ведення нотаріального діловодства затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.10.2017 року, передбачено знищення документів після закінчення строку зберігання. Згідно з акту від 05.01.2022 року № 9 схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 22.11.2022 року № 11, про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені за 2017 рік було знищено.
24.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшов відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на його необґрунтованість, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що АТ КБ «Приватбанк» надав всі необхідні документи відповідно до Переліку, а саме: кредитний договір, засвідчений банком розрахунок заборгованості, в якому в повній мірі відображені всі операції позивача, щодо погашення заборгованості, підстави вважати незаконність дій нотаріуса немає, тим більше неподання документів, що не підтверджують безспірність вимог до позивача. Строки оскарження виконавчого напису нотаріуса можуть відраховуватися з моменту: коли було вчинено виконавчий напис - 03.10.2017; коли боржнику стало відомо про існування виконавчого напису. У зв'язку з тим, що 19.03.2018 державним виконавцем Комунарського ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврухіним В.М. відкрито виконавче провадження № 56006790 з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису, тому ще у березні 2018 році ОСОБА_1 знав про наявність виконавчого напису.
Також, АТ КБ «Приватбанк» просив суд застосувати позовну давність як самостійну окрему правову підставу і відмовити позивачу з цього приводу у задоволенні його позовної заяви. Також, у запереченнях представник зазначив, що вимога про стягнення комісії банка за здійснення переказу коштів не належить до переліку судових витрат, пов'язаних з розглядом справи чи самого судового збору, а тому не може бути стягнута.
29.09.2025 через систему «Електронний суд представником позивача - адвокатом Іваницею О.О. подано відповідь на відзив, з посиланням на те, що під час виконання виконавчого провадження, державним виконавцем вживалися заходи примусового характеру, які й наразі обмежують права та свободи позивача, наявний запис в Єдиному державному реєстрі боржників. Копія кредитного договору в матеріалах виконавчого провадження відсутня. ОСОБА_1 взагалі не розуміє розмір, який зазначений у виконавчому написі. Також ані копії заяви про відкриття виконавчого провадження, ані інших документів, які надавалися стягувачем державному виконавцю, не виявлено. ОСОБА_1 документів від Комунарського відділу ДВС не отримував, адреса зазначена у виконавчому написі, а саме: АДРЕСА_1 , з 2011 року не має жодного відношення до нього. Раніше про наявність вчиненого виконавчого напису, відкритого виконавчого провадження та стягнення з нього боргу, не знав.
Отже, як вбачається та підтверджено наданими доказами, в тому числі і представником відповідача, АТ КБ «Приватбанк» надало для вчинення виконавчого напису приватному виконавцю кредитний договір, який не був посвідчений нотаріально; повідомлення, нібито направлене ОСОБА_1 та його «поручителю», не являється документом, а є просто «можливо надрукованим для суду» проектом документа (не містить підпису); відповідачем не надано доказів направлення так званого «повідомлення» - згідно з трекінгу Укрпошти «Дані про відправлення за номером 4994528440908 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі»; відповідачем не надано і до суду і приватному нотаріусу документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, про отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.
Позивач, у судове засідання не з'явився, разом з цим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача про здійснення розгляду справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку, у відзиві просив суд провести розгляд справи без його участі.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник третьої особи Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законодавством порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Також, у відповідності до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 09.10.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі ст. 34 ч. 1 ст. 19, ст.ст.87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 9643 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № ZPE0AE00006118 від 20.11.2007 року, укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк».
Строк платежу за кредитним договором № ZPE0AE00006118 від 20.11.2007 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.11.2007 по 12.09.2017. Сума заборгованості становить 1 800 616,48 грн., що складається з: 12 157,87 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 1 509,10 доларів США - залишок заборгованості за відсотками; 466,96 доларів США - заборгованість за комісією; 54 982,03 доларів США - заборгованість за пенею; 3 000,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
19.03.2018 державним виконавцем Комунарського відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лаврухіним В.М. відкрито виконавче провадження ВП № 56006790 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., № 9643 від 09.10.2017, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 1 800 616,48 грн.
Відповідно до постанови державного виконавця Комунарського ВДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лаврухіна В.М. від 12.06.2019, виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису № 9643 від 09.10.2017 вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (надалі - Постанова № 662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, в абзаці першому пункту 1 після слів «заставлене майно» доповнено словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1 цього Переліку)».
Крім того, розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» доповнено пунктом 11 такого змісту: «Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу».
Також Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, пункти 1 і 2 Постанови № 662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
При прийнятті постанови 22.02.2017 судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови № 662 оприлюднені в Офіційному вісник України 21.03.2017.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Спірний виконавчий напис, вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 09.10.2017 тобто, після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Тобто, станом на 09.10.2017 (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору № ZPE0AE00006118 від 20.11.2007 року, укладеного ОСОБА_1 з ПАТ КБ «Приватбанк» у простій письмовій формі.
Судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що АТ КБ «Приватбанк» надав приватному нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність вимог відповідно до Переліку, а саме: кредитний договір, засвідчений банком розрахунок заборгованості, в якому в повній мірі відображені всі операції позивача, щодо погашення заборгованості, оскільки представником АТ КБ «Приватбанк» не надано суду доказів того, що ними для вчинення виконавчого напису нотаріусу надавався кредитний договір, укладений із позивачем, який би був посвідчений нотаріально, а відтак не доведено, що на підставі вказаного кредитного договору міг бути вчинений виконавчий напис.
Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач отримував від відповідача письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Суд погоджується з аргументами представника позивача, що ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання
Таким чином, ОСОБА_1 не отримував вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання такої вимоги позивачем, що унеможливило подання нотаріусу обґрунтованих заперечень, щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.
За змістом зазначених вимог чинного законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави дійти висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Таким чином, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такий висновок щодо застосування вказаних норм матеріального права висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19.09.2018 (провадження № 14-12559св18).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач доводів позивача належними та допустимими доказами не спростував.
За таких обставин, суд доходить до висновку, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису ним не було перевірено чи мав боржник безспірну заборгованість перед стягувачем, чи існувала така заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не сплив строк вимоги за кредитним договором, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому позов про визнання виконавчого напису № 9643 від 09.10.2017, який вчинено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про стягнення з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 1 800 616,48 грн., підлягає задоволенню.
При цьому, доводи відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, виходячи з такого.
Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У свою чергу ч. 4ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв'язку із спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до ч. 5ст. 261 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У своїх доводах представник позивача послалась на те, що ОСОБА_2 лише у 2025 році після встановлення застосунку Дія, дізнався що відносно нього Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області протягом 2018-2019 років здійснювалося примусове виконання виконавчого провадження ВП № 56006790 з примусового виконання виконавчого документа, виконавчого напису № 9643, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною 09.10.2017 року, про стягнення з нього на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» коштів у розмірі 1 800 616,48 грн. При цьому, ОСОБА_1 документів від відділу ДВС не отримував, пояснив, що адреса зазначена у виконавчому написі, а саме: АДРЕСА_1 , з 2011 року не має жодного відношення до нього. Раніше про наявність вчиненого виконавчого напису, відкритого виконавчого провадження та стягнення з нього боргу, ОСОБА_1 не знав.
Враховуючи наведені обставини справи та докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 256 ЦК України, оскільки, хоча виконавчий напис нотаріусом було вчинено 09.10.2017, однак про його наявність позивач дізнався лише в 2025, після встановлення застосунку Дія. у подальшому, з метою отримання повної інформації про звернення стягнення вказаного виконавчого напису, представник позивача звертався із адвокатським запитом № 18-06-2025/1 від 18.06.2025 до Комунарського відділу ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на що 24.06.2025 отримав відповідь № 67308/11, згідно з якої зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 56006790 з примусового виконання виконавчого напису № 9643 вчиненого 09.10.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.Б., про стягнення з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» коштів у розмірі 1 800 616,48 грн. Наразі виконавче провадження знищено, оскільки термін зберігання виконавчих проваджень складає три роки, що унеможливлює надання його копій та ознайомлення з ним.
При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача, що про наявність виконавчого напису позивачу було відомо з постанови державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Лаврухіна В.М. від 19.03.2018 про відкриття виконавчого провадження № 56006790, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, інших документів в порядку здійснення виконавчих дій.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Отже, сплата комісії банка за здійснення переказу коштів не належить до вищезазначеного переліку судових витрат, пов'язаних з розглядом справи чи самого судового збору, а тому не може бути стягнута з відповідача.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 51, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Іваниці Олени Олександрівни, до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис № 9643, вчинений 09.10.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суми заборгованості за кредитним договором № ZPE0AE00006118 від 20.11.2007 року в розмірі 1 800 616 (один мільйон вісімсот тисяч шістсот шістнадцять) гривень 48 копійок, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 02.10.2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;
Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6 офіс 9,
Третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд. 16; ЄДРПОУ 35037364.
Суддя: Н.І. Рибалко