ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/48420.12.10
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва
про стягнення боргу за спожиту теплову енергію 3 556 435,40 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники:
від позивача: Півень Д.О. -представник №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;
від відповідача: Шмельов Р.В. -довіреність №41-Д від 11.03.2010;
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго " звернулась в Господарський суд м. Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 3 556 435,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 320030 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 2 484 636,99 грн.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2 484 636,99 грн. - боргу, 687 267,63 грн. -інфляційних збитків, 150 759,19 грн. -3% річних, 150 041,13 грн. -пені, 83 730,46 грн. -штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати -25 500,00 грн. -державного мита, 236, 00 грн. -витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 09.11.2010 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.11.2010 року.
22.11.2010 року представник позивача у судовому засіданні подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження та інформацію щодо нормативних актів з приводу встановлення тарифів на теплову енергію.
22.11.2010 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 06.12.2010.
06.12.2010 представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про зупинення провадження по справі, у задоволенні якого судом було відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю. Представник відповідача також у судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.12.2010.
20.12.2010 представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 20.12.2010, в якому зокрема вказав на належність виконання відповідачем умов Договору № 320030 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 320030 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р. (далі по тексту рішення - Договір).
Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.
Відповідно до п. 2.3. Договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2 до Договору відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.
Поданим позивачем розрахунком, проведеним у відповідності з умовами Договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом періоду з 01.10.2007 по 01.10.2010 теплової енергії на суму 9 162 694,40 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію та наявності заборгованості у останнього перед позивачем за спожиту теплову енергію у розмірі 2 484 636,99 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 687 267,63 грн. -інфляційних збитків та 150 759,19 грн. -3% річних.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника коштів та як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 687 267,63 грн. -інфляційних збитків та 150 759,19 грн. -3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 83 730,46 грн. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що АЕК “Київенерго” належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Однак, позивач не надав суду належних доказів того, що Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” належить до суб'єктів господарювання державного сектора економіки.
За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Позивач також просить стягнути з відповідача 150 041,13 грн. пені у відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У Договорі № 320030 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 13.11.2003р. умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.
Посилання позивача в обґрунтування даної вимоги на частину 6 статті 231 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки зазначеною нормою не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання. Крім того, варто зазначити, що даною нормою визначено лише правила обчислення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань, тому ця норма не може бути підставою для застосування до відповідача пені.
За таких обставин позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, однак, виходячи з того, що розмір державного мита пропорційно розміру задоволених вимог становить більше максимального розміру встановленого законодавством розміру державного мита, тому з відповідача підлягає до стягнення 25 500, 00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) -2 484 636 (два мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн. 99 коп. - боргу, 687 267 (шістсот вісімдесят сім тисяч двісті шістдесят сім) грн. 63 коп. -індексу інфляції, 150 759 (сто п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп. -3 % річних, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення:27.12.2010р.