справа № 492/972/25
провадження № 2/492/871/25
Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Варгаракі С.М.,
при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Описова частина
Стислий виклад позиції позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 19191,33 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 15 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2551347.
23 березня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 66-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло та стало новим кредитором у зобов'язанні. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання у відповідачки виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 19191,33 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.
Процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Варгаракі С.М.
Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 22 липня 2025 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачці визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачці - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Одночасно, роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Вказана ухвала суду була направлена відповідачці за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, днем вручення відповідачці копії ухвали суду є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, тобто 16 вересня 2025 року.
Відповідачка отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 16 вересня 2025 року, строк для подання відзиву спливає 01 жовтня 2025 року.
Разом з тим, позивач має право протягом п'яти днів з моменту отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив, строк для подання відповіді на відзив позивачем спливає 06 жовтня 2025 року, 60 денний строк розгляду справи сплив 21 вересня 2025 року.
Водночас, частиною 1 статті 275 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У період з 24 вересня 2025 року по 03 жовтня 2025 року суддя перебував на лікарняному, в цей період суддя не міг ухвалювати рішення, строк ухвалення рішення переривався під час перебування судді на лікарняному.
Суд зазначає, що формальне дотримання 60-денного строку не може обмежувати права сторін на подання процесуальних документів та захист, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, рішення у справі підлягає ухваленню після закінчення строків на подання відзиву та відповіді на нього, тобто після 06 жовтня 2025 року, що забезпечує реалізацію права сторін на захист.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.
У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв'язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
15 вересня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено договір про споживчий кредит № 2551347, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 грн строком на 16 днів з 15 вересня 2020 року по 01 жовтня 2020 року (а.с. 14 зворот - 15).
Відповідно до пункту 1.5.1 Договору про споживчий кредит, комісія за надання кредиту: 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово. Згідно з пунктом 1.5.2 Договору про споживчий кредит, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2176,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 договору визначено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього Договору (пункт 1.6 договору).
Згідно з пунктом 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до пунктів 2.2.1 та 2.2.3 договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1-1.5.3 договору, в один з термінів (дат) вказаних в пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.ункті1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.
Проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена пунктом 1.5.3 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій та з інших причин визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену пунктом 1.5.3 договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартною ставки, то після завершення пільгового періоду з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду прожовують нараховуватися за стандартною ставкою згідно пункту 1.5.3 договору.
Договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний через сайт товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1. договору). Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (пункт 6.2 кредитного договору).
За змістом пункту 6.3 кредитного договору позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (пункт 6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункт 6.5 договору). Згідно з пунктом 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік розрахунків, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту (а.с. 17 зворот).
Анкета-заява на кредит № 2551347 від 15 вересня 2020 року містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачкою ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 13 зворот-14).
Згідно з довідкою ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію договір про споживчий кредит підписаний 15 вересня 2020 року о 06:26 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V86016, який відправлений на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 18).
Відповідно до платіжного доручення № 28175359 від 15 вересня 2020 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало кредитні кошти у сумі 8000 грн на банківську картку НОМЕР_2 (а.с. 18 зворот).
З листа АТ «Універсал Банк» від 15 вересня 2025 року слідує, що на ім'я ОСОБА_1 імітовано картку № НОМЕР_3 , на яку зараховано 15 вересня 2020 року кошти у розмірі 8000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 2551347.
23 березня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 66-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «МІЛОАН», в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 2551347 від 15 вересня 2020 року (а.с. 21 зворот-25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 66-МЛ від 23 березня 2021 року (а.с. 26), акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 березня 2021 року(а.с. 26 зворот) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 19191,33 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 27347 від 23 березня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «МІЛОАН» обумовлену ціну за відступлення прав вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги № 66-МЛ від 23 березня 2021 року (а.с. 27).
10 липня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, у якій повідомило про укладення договору відступлення прав вимоги № 66-МЛ від 23 березня 2021 року та необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № 2551347 від 15 вересня 2020 року (а.с. 27 зворот).
Позивачем також надано суду відомості про щоденні нарахування та погашення за укладеним кредитним договором (а.с. 19-21).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Згідно з частиною 1, 3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та інших.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 15 вересня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2551347 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 8000 грн на споживчі потреби, строком на 16 днів зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово, процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду у розмірі 2176 грн, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартної (базової) процентної ставки за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Отже, у відповідності до вимог частин 6, 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми позики, строку позики, сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
При цьому, спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та проценти за користування ним не сплатив.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Як вбачається із матеріалів справи, 23 березня 2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 66-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» їх прийняло та передало грошові кошти в розпорядження ТОВ «МІЛОАН» за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 23 березня 2021 року, акту приймання-передачі реєстру боржників від 23 березня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2551347 від 15 вересня 2020 року у розмірі 19191,33 грн.
Таким чином, матеріали справи в їх сукупності підтверджують факт укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 кредитного договору, а також переходу права вимоги за кредитним договором № 2551347 від 15 вересня 2020 року від ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 2551347 від 15 вересня 2020 року у розмірі 19191,33 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3989 грн, за комісією у розмірі 1520 грн, за відсотками у розмірі 13682,33 грн.
Щодо судових витрат
Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі №487/4983/20.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 0206 від 02 червня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» (а.с. 30); ордер на надання правничої допомоги (а.с. 31 зворот); акт № 71 наданих послуг від 18 червня 2025 року (а.с. 30 зворот); детальний опис наданих послуг від 18 червня 2025 року (а.с. 31), з переліком наданих позивачу правових послуг.
Так, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 та частини 8 статті 141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Отже, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року та 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18,
З матеріалів справи вбачається, що позивачем доведено факт надання правової допомоги адвокатом АО «Апологет» Усенко М.І. в обсязі, що передбачений умовами договору про надання правової (правничої) допомоги.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, понесених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» при розгляді цієї справи, суд оцінюючи надані докази на підтвердження понесених таких витрат у їх сукупності, враховує визначений договором порядок визначення гонорару, оцінюючи обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2422,40 грн., сплаченого позивачем при звернені з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжною інструкцією в національній валюті (а.с. 5).
На підставі статей 11, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корп. 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором № 2551347 від 15 вересня 2020 року у розмірі 19191 (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна) гривня 33 копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3989 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками у розмірі 13682 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 33 копійки, заборгованість за комісією у розмірі 1520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корп. 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Арцизького районного суду
Одеської області Варгаракі С.М.