Запорізької області
20.12.10 Справа № 17/317/10
Суддя Корсун В.Л.
за позовною заявою: приватного сільськогосподарського підприємства “Роса”, 72401, Запорізька область, сел. Приазовське, вул. Кірова, 48
до відповідача: фермерського господарства “Вавипал”, 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка, вул. Горького, 14
про стягнення 150 000 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: Довганчук Б.О., довіреність від 01.01.10 б/н
від відповідача: не з'явився
29.11.10 до господарського суду Запорізької області звернулось приватне сільськогосподарське підприємство “Роса” (надалі ПСП “Роса”) з позовною заявою до фермерського господарства “Вавипал” (далі ФГ “Вавипал”) про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 150 000 грн. за договором складського зберігання, доробки та реалізації від 29.12.09 № 17.
Ухвалою від 29.11.10 судом порушено провадження в справі № 17/317/10, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. Судове засідання призначено на 20.12.10.
Ухвалою від 29.11.10 судом, через необґрунтованість, залишено без задоволення заяву позивача про забезпечення позову у справі № 17/317/10 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти ФГ “Вавипал”.
За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 20.12.10, на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позивачу роз'яснено про час виготовлення повного рішення.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зазначив наступне. 29.12.09 між сторонами у справі укладено договір складського зберігання, доробки та реалізації № 17 на виконання умов якого позивач передав відповідачу зерно соняшника в кількості 52 210 кг, що підтверджується видатковою накладною від 29.12.09 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 29.12.09 серії ЯПТ № 422049. Свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 150 000 грн. за зберігання товару після доробки та реалізації в строк до 15 лютого 2010 року відповідач не виконав. У зв'язку з чим, позивач просить суд, на підставі ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, позов задовольнити та стягнути з відповідача 150 000 грн. основного боргу за спірним договором.
Відповідач у судове засідання не з'явився, позовні вимоги не спростував, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.
Згідно з п. 3.6 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.97 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу.
Ухвала від 29.11.10 про порушення провадження у справі № 17/317/10 надіслана судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, що підтверджується, у відношенні до відповідача, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою станом на 14.12.10, тобто станом на час розгляду справи в суді, місцезнаходженням фермерського господарства “Вавипал” є: 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка, вул. Горького, 14, що співпадає з адресою зазначеною у позові.
Крім того, як вбачається, вказана ухвала суду про порушення провадження у справі № 17/317/10 отримана матір'ю директора ФГ “Вавипал” Палій В.В. - 04.12.10 за адресою: 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка, вул. Горького, 14, про що свідчить підпис вказаної особи на повідомлені про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.
Зазначене надає суду підстави для висновку про те, що судом були вжиті всі заходи належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи № 17/317/10.
Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
29.12.09 між приватним сільськогосподарським підприємством “Роса” (Поклажодавець) і фермерським господарством “Вавипал” (Товарний склад) укладено договір складського зберігання, доробки та реалізації № 17, за умовами якого (п. 1.1. договору) Товарний склад зобов'язався доробити на “Пектусе” переданий йому Поклажодавцем товар та реалізувати його в майбутньому.
Предметом договору є зберігання, доробка та реалізація соняшника в кількості 51 тона.
Товарний склад зобов'язаний зберігати, доробити та реалізувати товар з 29 грудня 2009 року по 15 лютого 2010 року (п.п. 1.2., 1.3. договору).
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Статтею 956 ЦК України (ч. 1) визначено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Отже, основним обов'язком товарного складу є зберігання товару і повернення його у схоронності.
Зміст умов договору від 29.12.09 № 17 свідчить, що поряд із основним завданням ФГ “Вавипал” зберігати прийнятий товар, відповідач мав здійснювати й інші операції, а саме: доробку та реалізацію соняшнику в кількості 51 тони.
Пунктом 2.1. договору сторонами було визначено, що плата за зберігання товару після доробки та реалізації складає 150 000 грн., які Товарний склад повинен перерахувати по безготівковому рахунку Поклажодавцю до 15 лютого 2010 року.
Відповідно до п. 4.2. договору, Товарний склад зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Поклажодавця до 15 лютого 2010 року кошти в сумі 150 000 грн.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язком для виконання сторонами.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 150 000 грн. плати за зберігання товару після його доробки та реалізації.
Згідно з п. 3.2. договору від 29.12.09 № 17, Товарний склад на підтвердження прийняття товарів на зберігання видає наступні документи: товарну накладну, довіреність та акт приймання-передачі.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі № 17/317/10, встановлення дійсних правовідносин між сторонами та прийняття законного і обґрунтованого рішення по суті спору судом ухвалою від 29.11.10 було витребувано від позивача, зокрема, акт приймання-передачі товару на виконання умов п. 3.2. договору від 29.12.09 № 17.
Однак, позивач не виконав вимоги ухвали суду від 29.11.10 в повному обсязі, а саме: до матеріалів справи на підтвердження факту прийняття відповідачем товару на зберігання не надано акту приймання-передачі товару, на який є посилання у п. 3.2. договору від 29.12.09 № 17.
Натомість, на підтвердження факту здійснення господарської операції між сторонами позивачем до матеріалів справи долучено копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 29.12.09 серії ЯПТ № 422049, виданої ФГ “Вавипал” на ім'я Палія Валерія Вікторовича та копію накладної від 29.12.09.
Розглянувши вказані документи, а також приймаючи до уваги ту обставину, що на пропозицію з боку судді представнику позивача повідомити суд про можливу наявність інших доказів на підтвердження доводів ПСП “Роса” щодо змісту позовних вимог, в судовому засіданні 20.12.10 представник позивача повідомив суд про те, що в матеріалах цієї господарської справи (№17/317/10) достатньо матеріалів, на підставі яких суд повинен вирішити справу по суті спору, господарський суд дійшов висновку, що надані документи не є належними доказами підтвердження факту прийняття ФГ “Вавипал” товару, визначеного у договорі від 29.12.09 № 17 від ПСП “Роса” на зберігання з огляду на наступне.
У відповідності до п. 1 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 99 від 16.05.96 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за № 293/1318, (далі - Інструкція), товари відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.
Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства (п. 5 Інструкції).
Встановлено, що надана позивачем до матеріалів справи довіреність не має підпису головного бухгалтера підприємства відповідача. Доказів ведення бухгалтерського обліку безпосередньо керівником ФГ “Вавипал” позивачем суду не наданою. Крім того, надана довіреність не містить посилання на спірний договір від 29.12.09 № 17, на підставі якого суд мав можливість дійти висновку, що зазначена довіреність видана ФГ “Вавипал” на ім'я Палія В.В. саме для отримання від ПСП “Роса” товару - соняшнику за договором складського зберігання, доробки та реалізації від 29.12.09 № 17.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” від 16.07.99 № 996 в редакції чинній станом на час розгляду цієї господарської справи, (…) первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зміст наданої позивачем до суду накладної від 29.12.09 свідчить про відсутність жодного посилання на договір складського зберігання, доробки та реалізації від 29.12.09 № 17, на підставі якого ПСП “Роса” заявлені позовні вимоги про стягнення 150 000 грн. боргу з відповідача. Натомість, накладна містить запис: “Накладна № ___ внутрішньогосподарського призначення”, а також напис: “призначення - ч/з Палій В.В. в рахунок розрахунку” що дає підстави для висновку, що надана накладна має застосовуватись для відпуску матеріальних цінностей в середині підприємства позивача (внутрішньогосподарського призначення). При цьому, в рахунок якого розрахунку та чи має такий розрахунок взагалі, або зокрема відношення до укладеного між ПСП “Роса” та ФГ “Вавипал” договору від 29.12.09 № 17 - у накладній не зазначено.
Також вбачається, що наведена вище накладна містить лише підписи певних осіб без зазначення прізвищ та ініціалів таких осіб (відсутні дані, що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції). Крім того, накладна: не містить номеру та серії пред'явленої довіреності, на підставі якої суд міг прийти до висновку про відпущений товар та що таке можливе чи фактичне відпущення товару має відношення до договору від 29.12.09 № 17; підписи не конкретизованих осіб у накладній не скріплені відтиском печатки відповідного суб'єкта господарювання.
Також у наданій суду накладній, оригінал якої був досліджений в судовому засіданні 20.12.10, за наявності графи: “дозволив - керівник, бухгалтер” відсутні відомості про наявність дозволу на відпуск товаро-матеріальних цінностей з боку керівника (про що свідчить відсутність відповідного підпису в наданій накладній навпроти графи “дозволено - керівник”).
Таким чином, наведене вище свідчить про відсутність в матеріалах господарської справи № 17/317/10 належних доказів на підтвердження факту прийняття ФГ “Вавипал” від ПСП “Роса” на зберігання товару, визначеного в договорі від 29.12.09 № 17.
Статтею 961 ЦК України законодавцем встановлено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Жодного із перелічених у ст. 961 ЦК України складських документів на підтвердження прийняття товарним складом товару матеріали справи № 17/317/10 не містять.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2).
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 150 000 грн. основного боргу на підставі договору складського зберігання, доробки та реалізації від 29.12.09 № 17 є недоведеними та не підтвердженими доданими документами, а отже, не підлягають задоволенню судом. У зв'язку з чим, у задоволені позову відмовляється.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі відносяться на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя В.Л. Корсун
Повне рішення складено 24.12.2010.